22. Словосполучення як синтаксична одиниця. Принципи класифікацій словосполучень.

Словосполучення - це синтаксична конструкція ,що утворюється поєднанням двох або більше повнозначний слів на основі підрядного зв’язку або сурядного зв’язку в відповідних семантико-синтаксичних відношень.

Ознаки:

1) поєднання повнозначних слів

2) поєднання слів за законами певної мови

3) таке поєднання слів виражає єдине, але розчленоване поняття.

Не є словосполученням:

1) предикативне ядро речення

2) аналітичні форми прикметника, прислівника, дієслова (найбільш привабливий, буду писати)

3) синтаксично нерозкладні конструкції і фразеологізми.

Розрізняються сурядні і підрядні словосполучення залежно від типів синтаксичного звязкуякий повязуються члени словосполучення:

1) Підрядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами підрядного звядку (узгодження, керування, прилягання, сполучниково-підрядний зв'язок).

У підрядному словосполученні одне з слів є головним ,а друге - граматично залежним,підпорядковане головному. За морфологічним вираженням головного: іменні, дієслівні і прислівникові словосполученя.

Іменні – це словосполучення, утворювані іменником, прикметником, числівником або займеником (білий сніг, сильний духом, п’ять книг).

Дієслівні – словосполученя, утворювані дієсловом (усіма формами): вибудувати міст ,сідати у авто.

Прислівникові – утворювані прислівником. Залежним словом при прислівнику може бути: прислівник міри або ступеня (надзвичайно гарно, особливо старанно) або приймениково-відмінкова форма іменника (далеко від).

Одне слово завжди надрядне (панівне, означуване), інші — залежні, означувані (висока хата, хати села, писати листа).

Форми підрядного зв’язку:

1) узгодження — спосіб підрядного зв’язку, за якого форми залежного компонента зумовлюються граматичними формами головного слова: повне(в роді, числі, відмінку) й неповне (не в усіх можливих формах: десятьма книгами, весняні роки);

2) керування — спосіб підр зв’язку, коли головне слово вимагає від залежного певної прийменниково-відмінкової форми: купити книу, копати лопатою. Залежно від опорного слова виділяють дієслівне(купити книгу), іменникове(читання книги), прикметникове (повний води), числівникове (пять братів), прислівникове(далеко від берега) керування. Буває сильне (коли головне слово перехідне дієслово, префіксальне дієслово, префікс якого дублюється прийменниково-відмінковою формою – доїхати до Києва; семантично недостатнє дієслово, що вимагає залежного компонента: послати за крейдою) і слабке керування.;

3) прилягання – головне слово не вимагає від залежного певної граматичної форми, визначається лише семантикою поєднуваних слів. Залежне слово – зазвичай незмінне. , напр., читати уважно;писати охайно, дуже прикро, говорити хвилюючись, наказ виступати.

4) кореляція – зв'язок в іменниково-іменникових словосполученнях, де один з компонентів дублює граматичні ознаки іншого: річка Дніпро, солдат-герой, газета «День»;

5) тяжіння - залежне слово, що стоїть після присудка і підпорядковується йому, семантично тяжіє до підмета, пояснює його і узгоджується у роді, числі, відмінку – гай стоїть тихий.

2) Сурядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами сурядного зв’язку (єднальний , протиставний, розділовий). Це смислове й граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів як граматично рівноправних.

У сурядному словосполученні, як правило, іменники стоять в одному відмінку (розум і серце, розумом і серцем), дієслова — в одній особі й числі (дивитеся і не бачите, реве та стогне), прикметники — в одному роді, числі й відмінку (чесної й справедливої). Такий граматичний зв'язок називається координацією.

Між словами в сурядному словосполученні бувають такі види сурядного зв'язку:

1) єднальний — вказує на сукупність певних предметів, явиш і виражається за допомогою єднальних сполучників і, та, ні... ні, не тільки... а й, як... так

2) протиставний — вказує на протилежність певних предметів та явищ і виражається за допомогою протиставних сполуч­ників а, але, та (= але), проте, зате, однак, все ж або без них: не вміння, а хотіння; не холодно — жарко]

3) розділовий — вказує на часову несумісність, взаємовик-лючення або почерговість появи певних предметів та явиш і виражається за допомогою розділових сполучників або, чи, або... або, чи... чи, то... то: білий або чорний; то спека, то холод.

Сурядні словосполучення бувають відкриті й закриті. Відкриті сурядні словосполучення можна продовжувати: крик, галас, метушня; і прибирали, і чистили, і чепурили; сині, зелені, рожеві, червоні. Закриті сурядні словосполучення продовження не передбачають: любов і ненависть; батько і мати; земля і люди; молоді й старі; і радість і сльози; не тільки перемоги, а й поразки; не лише на словах, ай на ділі; світить, та не гріє.