- •Походження української мови, її місце серед інших слов’янських мов. Основні риси української мови на всіх мовних рівнях. Українська літературна мова, її форми та функціональні стилі.
- •Система і структура мови. Рівнева організація мови. Основні мовні рівні та їх одиниці.
- •Мова як суспільне явище. Функції мови.
- •Фонетика і фонологія української мови. Звук і фонема. Проблема визначення фонеми і фонемного складу української мови. Принципи класифікацій голосних і приголосних фонем.
- •Зміни голосних і приголосних звуків у процесі мовлення. Палаталізація, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних (з історичними коментарями). Метатеза.
- •Морфонологія. Чергування голосних фонем (з історичними коментарями).
- •Чергування приголосних фонем ( з історичними коментарями).
- •Фразеологія. Типи фразеологізмів. Модифікація фразеологізмів. Джерела фразеології.
- •Граматика, основні поняття граматики: граматичне значення і способи його вираження; граматичні форми ( синтетичні та аналітичні); граматичні категорії. Парадигма слова.
- •Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи виділення частин мови. Проблема займенникових, модальних слів та слів категорії стану.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.
- •Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників.
- •Прикметник у системі частин мови. Якісні, відносні та присвійні прикметники; їх лексико-граматичні особливості. Система прикметникових форм. Ступені порівняння прикметників.
- •Семантична і граматична класифікація числівників. Відмінювання числівників.
- •Займенник як частина мови. Співвіднесеність займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.
- •Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних форм (загальна характеристика). Категорія способу і часу дієслів. Історія форм минулого і майбутнього часів.
- •Категорія виду і стану дієслова. Поняття видової пари. Способи (роди) дієслівної дії.
- •Службові слова. Загальна характеристика службової функції сполучників, часток і прийменників.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Принципи класифікацій словосполучень.
- •1) Підрядні – словосполучення, основні члени якого повязуються типами підрядного звядку (узгодження, керування, прилягання, сполучниково-підрядний зв'язок).
- •Категорії предикативності і модальності речення.
- •Двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Семантико-граматична структура двоскладного речення.
- •Односкладні речення. Специфіка вираження предикативності в односкладних реченнях. Типи односкладних речень. Проблемні питання класифікації односкладних речень.
- •Ускладнене речення. Вираження напівпредикативності і в ускладненому реченні. Основні різновиди ускладнених речень.
- •Складне речення як синтаксична одиниця. Основні класифікації складних речень. Складносурядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації.
- •Складнопідрядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •Безсполучникові складні речення; проблема їх синтаксису у системі складних речень. Принципи виділення структурно-семантичних типів складних безсполучникових речень.
- •Складні форми синтаксичної організації мовлення. Текст. Монологічне і діалогічне мовлення; складне синтаксичне ціле, абзац.
Складнопідрядні речення в системі складних речень; принципи їх класифікації. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
Складнопiдрядне речення -скл реч , що склад з двох або більше предикат одиниць, які поєднані в єдине семантичне і граматичне ціле підрядним зв'яз ком за допомогою сполучників підряд ності чи сполучних слів та інших граматичних засобів.
Предикативні частини не є рівноправними, залежна частина назив підрядною, та, якій вона підпорядкована – головною.
Засоби зв’язку між частинами: 1) сполучники підрядності; 2) сполучні слова; 3) співвідносні або вказівні слова(вказівні займ, пртсл займенникового походження), що входять до складу головної частини, не виражають самого значення, а лише сигналізують на йго наявність в наступній частині
Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою
З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.
Принципи класифікації складнопідрядних речень:
1)логіко-граматичний,заснований на співвідносності підрядних частин цих речень з членами простого ре чення,згідно з якою розрізняють підметові, присудкові, додаткові, означальні і обставинні речення,
2)формально-граматичний,що спирається на засоби зв'язку підрядної і головної частини цих речень, згідно з яким серед складнопід рядних речень розрізняють безсполучникові, сполучникові і складнопідрядні речення із сполучними словами,
3)структурно-семантичний, який в основу класифікації складнопідрядних речень кладе установлення структурних і семантичних співвідношень між підрядною і головною частинами цих речень: нерозчленованої структури,або нерозчленовані, одночленні (підрядна частина яких відноситься до одного слова або словосполучення головної частини); розчленованої стру ктури, або розчленовані, двочленні.
Речення нерозчленованої структури,або нерозчленовані, одночленні – речення, підрядна частина яких відноситься до одного слова або словосполучення
Для нерозчленованих складнопідрядних речень визначальною ознакою виступає віднесеність підрядної частини до одного слова або словосполучення головної частини
а) з підрядними присубстантивно-атрибутивними - Підрядна частина відповідає на питання я к й й? я к а? яке? Стосується іменника чи субстантивованого слова, що може виконувати в головній частині функцію будь-якого члена речення і виступати в будь-якій формі. Засобом зв'язку є сполучні слова-займенники який, що, хто та сполучні слова-прислівники де, куди, а також сполучники що, щоб.
Б) з підрядними займенниково-співвід носними-у яких підрядна частина стосується співвідносного слова головної, розкриваючи і пояснюючи його значення. Співвідносні слова – це зазвичай займенники та прислівники займенникового походження.
В) з підрядними з'ясувальними-гол част відзначається семантичною і структурною неповнотою, а підрядна, розкриваючи зміст певного слова головної час тини, компенсує цю неповноту. Підряд на частина цих речень виступає звичай но у ролі описової заміни відсутнього у головній частині підмета чи додатка Стосується певного слова: процесу мов лення (говорити); розумової д-сті (дума ти); сприймання, відчуття (бачити); спо дівання (надіятися); психічних процесів (боятися); буття, виявлення (бувати, статися).
Складнопідрядні реч розчленованої структури - це такі речення, підрядна частина яких звичайно відноситься до всієї головної частини в цілому і повязуються з нею за допомогою так званих семантичних сполучників, тобто сполучників, що виражають певні семантичні відношення – причини, умови, мети, наслідку тощо. До них належать реч з підрядними часу , умови, причини, мети, місця, наслідковими, допустовими, порівняльними, а також з підрядними супровідними.
Підрядні реч. способу дії і ступеня вказують на спосіб дії або ступінь вияву ознаки, названо в головному реченні.Як?яким способом?
Порівняльні відносяться до всього головного речення і пояснюють його зміст.як?як саме?
Місця-вказує на місце або напрям дії, про яку йде мова в головному реченні:куди?звідки? (Я прийшов ыз поля, знизу, де од злидныв очы як огонь)
Часу-вказують на час дії про яку йде мова у головному реченні (Інколи, коли вогонь розгорався ясніше, навколо багаття вимальовувалися постаті)
Мети вказують на мету того,про що йде мова у головному реченні:для чого?навіщо?
Допустові вказують на те, що могло б перешкодити дії у головній частині:незважаючи на що?
Наслідкові вказують на наслідок того, про що йдеться в головній частині:так що
Причини – розкривають причину, що викликає дію головної частини, обґрунтування причини того, про що йдеться в головній частині6 Чому? Через що? З якої причини?
Умови – вказівка на реальну чи ірреальну умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головної предикативної частини: За якої умови? Приякій умов?
Супровідні – підрядна частина приєднується за допомогою сполучних слів, містить у собі додаткове повідомлення з приводу висловлюваного в головній частині; передає додаткові зауваження, може виражати оцінку виловлюваного у головній частині та висновки, що випливають з неї (Народу зібралось багато, на що ніхто не сподівався; Всі полягали спати, причому вкна треба було закрити.)
