II модуль

МОВНІ ЗАСОБИ ДІЛОВОГО СТИЛЮ

Тема 1. Лексика сулм. Загальна характеристика та особливості використання в офіційно-діловому та науковому стилях Лексикологія як наука. Багатозначні слова, омоніми, синоніми антоніми і пароніми

Лексикологія є одним із найважливіших розділів мовознавства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (від гр. lexikos – “слово” і logos – “наука”). Іншими словами, це наука про лексику, тобто сукупність усіх слів і виразів певної мови.

Таким чином, основним об’єктом лексикології є слово. Воно може вивчатися з фонетичної, морфологічної та інших точок зору. Але фонетика вивчає його взагалі без відношення до значення, а граматика – без відношення до лексичного значення. І тільки лексикологія займається словом з точки зору його походження, історичних змін і сучасного лексичного значення.

Слово (якщо воно самостійне) – це комплекс звуків, який має значення і використовується у мовленні як єдине ціле.

Слова можуть бути однозначними і багатозначними. Візьмемо, наприклад, слово йти. Ми кажемо солдати йдуть, машина йде, дощ іде, час іде, але ж у кожному такому словосполученні значення руху набувають своїх відтінків: “рухатись, пересуваючи ногами”, “пересуватися”, “падати”, “минати, плинути”.

Таким чином, це слово багатозначне, або полісемічне. Усі значення у ньому тісно пов’язані між собою, але перше значення є прямим, а всі інші – переносними.

Багатозначні слова не слід плутати з омонімами – словами, які мають однакове звучання (або написання), але різними за значеннями. Наприклад, коса (дівоча, морська, гостра). Омоніми поділяються на омофони, що звучать однаково, а пишуться по-різному (по три карбованці – потри руку; Як тільки світанок настав, гусак чимчикує на став), і омографи, які пишуться однаково, а звучать по-різному (пр’иклад – прикл’ад, ж’ила – жил’а, дорог’а – дор’ога).

Синоніми – це різні за звучанням, але однакові або близькі за значеннями слова. Перший тип належить до абсолютних синонімів: мовознавство – лінгвістика, тому що – бо. Якщо слова лише близькі за значенням, вони належать до понятійних синонімів (тепло - жарко). Третій тип синонімів – стилістичні, які розрізнюються залежно від стилів мовлення (вивіз – експорт, очі – шари, процент - відсоток).

Антоніми – це слова з протилежним значенням: великий – маленький, починати – закінчувати тощо. Антонімів не мають слова з конкретними значеннями типу ніж, стакан, сто і т.п. Більше всього антонімів серед прикметників, прислівників та іменників з якісними ознаками: любов – ненависть, добрий – паганий, тихо – голосно. У багатозначних слів для різних значень можуть існувати різні антоніми. Так, для слова голова у значенні “частина людини” антонімом є слово ноги, а для значення “розумний” – дурак.

У практиці ділового мовлення обов’язково слід розрізнювати і пароніми – слова, які мають схоже звучання, але не мають спільного значення: абонент – абонемент, повстати – постати, туристичний – туристський, тактичний – тактовний та ін. Кількість паронімів у мові постійно зростає, особливо у термінологічних системах, наприклад, комунікативний – комунікаційний, музичний – музикальний, дипломат – дипломант – дипломник, тому треба точно знати значення таких слів, щоб уникнути двозначності і непорозуміння.

Отже, явище паронімії – досить велика небезпека. Щоб уникнути її, при будь-якій неясності треба звертатися до словників.