Глава 16

Основи адміністративного права України

605

рушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'як­шують чи збільшують провину; чи мав місце матеріальний зби­ток; чи є підстави для передачі матеріалів справи на розгляд гро­мадських організацій, трудового колективу; інші обставини, які б мали значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) видає постанову у справі.

Постанову у справі оголошують одразу по закінченні роз­гляду справи особі, що притягнута до відповідальності. Копію цієї постанови протягом трьох днів видають чи надсилають особі, якій вона винесена. Таку саму копію одночасно вручають по­терпілому на його прохання.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення мо­же бути опротестована особою, щодо якої вона була винесена, а також потерпілим. Постанова адміністративної комісії, викон­кому сільської, селищної ради, державного органу виконавчої влади та посадових осіб може бути оскаржена в районний (мі­ський) суд, рішення якого є кінцевим. Постанови інших органів (посадових осіб) про стягнення адміністративного штрафу ос­каржуються у вищому органі чи вищою посадовою особою чи в районному (міському) суді, рішення якого є кінцевим.

Скарга подається протягом десяти днів від дня винесення по­станови в адміністративній справі. Подання скарги вчасно зу­пиняє виконання постанови до її розгляду, за винятком поста­нови про застосування попередження і адміністративного ареш­ту, а також у випадку стягнення штрафу, який береться на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення і рішення у скарзі можуть бути оскаржені прокурором.

При розгляді скарги чи протесту відповідний орган (посадо­ва особа) перевіряє законність і обгрунтованість винесеної по­станови і приймає одне з таких рішень: постанову залишити без змін, скаргу і протест — без задоволення; відмінити постанову і направити справу на новий розгляд; відмінити постанову і за­крити справу; змінити міру стягнення, але щоб не було збіль­шення її.

Встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Штраф повинен бути сплачений

порушником не пізніше 15 днів від дня вручення постанови про його призначення.

Постанову про відшкодовуване вилучення предмета, про кон­фіскацію, про позбавлення спеціальних прав, про виправні ро­боти видає уповноважений на це орган у порядку, встановлено­му законодавством. Постанова про адміністративний арешт ви­конується органами внутрішніх справ.

Отже, адміністративне право і законодавство включає нор­ми як матеріального, так і процесуального права. Тому вжива­ються заходи, аби його систематизувати, особливо кодифікува­ти, що сприятиме удосконаленню практики застосування норм адміністративного.

§ 1. Основні поняття і система кримінального права України. Функції та принципи кримінального права

Кримінальне право — одна з галузей права. Ним іменують усі закони, в яких містяться положення цієї галузі права. Під кримінальним правом розуміють також і науку, тобто теорію кримінального права, систему його вчень, зокрема, вчення про злочин, вчення про склад злочину, вчення про покарання, вчен­ня про кримінальну відповідальність за конкретні злочини тощо.

Норми кримінального права — це правові приписи, у яких йдеться про засади й принципи кримінальної відповідальності, а також формулюються ознаки злочинів. Ці норми є загально­обов'язковими. Здебільшого вони виступають як норми-забо-рони, як пересторога від злочинних вчинків (злочинні дії або бездіяльність). За їх вчинення настає кримінальне покарання.

Кримінальне право — це так зване позитивне, або чинне, пра­во. В ньому точно фіксуються (встановлюються) ознаки зло­чинів і покарань за них. Чітка визначеність кримінального пра­ва є гарантією однакового й ефективного застосування його

_г

646