Глава 7

Основи конституційного права України

199

них Конституцією повноважень. Так, Верховна Рада уповнова­жена призначати всеукраїнський референдум для вирішення питань про зміну території держави. Президент має право при­значити його щодо затвердження закону про внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції, а також проголошує референ­дум за народною ініціативою.

Ініціатива щодо проведення референдуму визнається народ­ною, а отже, обов'язковою до втілення в життя, якщо відповідна вимога виходить не менш як від 3 млн громадян України, які мають право голосу. Аби ця ініціатива відображала прагнення народу України, Конституція встановлює, що підписи під ви­могою про призначення референдуму повинні бути зібрані не менш як у 2/3 областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній з них. Такий порядок надає певним групам громадян України, що мають право голосу, та різним громадським об'єднанням можливість спробувати реалізувати свої політичні ідеї в разі протидії з боку державних структур завдяки наданню через ре­ферендум цим ідеям усенародної підтримки.

Конкретні питання, пов'язані з організацією та проведенням референдуму, регламентуються Законом України «Про всеук­раїнський і місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р.

§ 6. Виборче право та виборча система в Україні

Під виборчою системою України розуміють передбачений законодавством загальний порядок формування представниць­ких органів держави. При цьому за порядком визначення резуль­татів виборів розрізняють мажоритарну, пропорційну та зміша­ну виборчу систему.

При мажоритарній виборчій системі застосовується такий порядок визначення результатів виборів, коли мандати до пред­ставницьких органів (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі решта вважаються необраними.

При пропорційній виборчій системі застосовується порядок визначення результатів виборів, коли мандати до представниць-

ких органів розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого округу.

При змішаній виборчій системі застосовується такий поря­док визначення результатів виборів, коли мандати до представ­ницьких органів розподіляються шляхом поєднання мажоритар­ної та пропорційної виборчої системи у рівних долях чи з пере­вагами якоїсь із них.

Усі норми права, які регламентують загальний порядок фор­мування представницьких органів, у сукупності складають ви­борче право. Основними його джерелами є Конституція Украї­ни й закони України: «Про вибори народних депутатів Украї­ни» від 25 березня 2004 p., який набирає чинності з 1 жовтня 2005 р., «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 p., який набрав чин­ності з дня його офіційного опублікування, «Про вибори депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 p., який набирає чинності з 1 жовтня 2005 р.

У цих нормативно-правових актах сформульовано такі головні принципи виборчого права: загального, рівного, прямо­го виборчого права шляхом таємного голосування.

Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким надень голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і тлу­мачиться так тому, що будь-які прямі або непрямі пільги чи об­меження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять, не передбачені цими законами, забороняються.

Щодо права бути обраним, тобто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному Так, народним депутатом України може бути обраний громадя­нин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України про­тягом останніх п'яти років. Президентом України може бути об­раний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має пра-

200