Глава 6

Основи правової поведінки та юридична відповідальність

165

Щоб пізнати правові явища і зв'язки між ними, людині по­трібно зрозуміти сутність та соціальне призначення таких явищ, уявити їх зміст та характерні якості і риси, абстрагуватися від безлічі конкретних життєвих ситуацій. Шляхом мислення по­трібно створити ідеальний зразок того чи іншого правового яви­ща, наприклад, поняття, принципів, функцій, форми права чи механізму правового регулювання. Маючи перед собою такий ідеальний зразок, потрібно в уяві намалювати різні можливі зв'язки правових явищ між собою.

Отже, пізнання правових явищ і зв'язків між ними потребує здійснення складних процесів діяльності головного мозку лю­дини та їх відображення.

Відображені людиною шляхом мислення правові явища ви­ступають в узагальненій формі. Така форма може характеризу­ватися внутрішньою будовою і зовнішнім виразом. Зовнішній вияв її втілюється у правовій поведінці.

Завдяки правовому мисленню відображаються найсуттєвіші властивості правових явищ, без яких право існувати не може. Серед них: нормативність, загальний характер, обов'язковість для усіх суб'єктів права, формальна визначеність у певних дже­релах, що носять письмовий характер тощо.

Суб'єкт правового мислення знаходиться у постійному по­шуку. Його мозок спрямований на відкриття і відшукання найхарактерніших властивостей правових явищ. Це вимагає значних практичних знань, умінь і навичок, здатності орієнту­ватись у проблемних ситуаціях, уміння логічно розставити усе по своїх місцях. Для цього від суб'єкта вимагається усвідомлен­ня своїх вчинків, наявність певного віку, деякі інші якості¹. На­приклад, людина, визнана в установленому порядку недієздат­ною, не може бути суб'єктом правового мислення тому, що вона не розуміє характеру своїх вчинків і не може керувати ними.

Здійснюється правове мислення з певних мотивів (наявності правових потреб, інтересів і прагнень). Наприклад, особа, що вирішила вкрасти чужу річ, діє з корисливих мотивів. Особа

' Особливе значення для юриста має оволодіння логікою. Вона фор­мує логічну культуру правознавця, допомагає знаходити помилки у мірку­ваннях, надає можливість їх спростовувати. Знання логіки допомагає в тлумаченні законів, створенні певних моделей правових знань і проблем (див.: Хоменко І. В. Логіка для юристів. - С 17-22).

прагне досягти певної мети і заради цього здійснює певні воль­ові дії. Мета, якої хоче досягти суб'єкт мислення, повинна охоп­люватися свідомістю цього суб'єкта.

Зовні правове мислення може виявлятись у правовій по­ведінці, і тільки тоді воно має соціальне значення.

§ 2. Поняття правової поведінки

Правова поведінка є різновидом соціальної поведінки люди­ни. У суспільних науках є чимало визначень цього поняття. Не розглядаючи їх, зазначимо, що в теорії права вирізняють кілька аспектів, а саме: поведінка включає деякі особливості діяльності та спілкування; поведінка характеризує лише такі діяльність і спілкування, які зовні виявляють внутрішній стан людини; поведінка має бути соціально значущою; явище мусить бути ви­явлене зовні та зафіксоване органами інших суб'єктів відчуття; поведінка обов'язково повинна контролюватися волею людини.

Для глибшої характеристики правової поведінки тре^ба роз­глянути її об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Виходячи з наведе­ного вище, можна сформулювати такі ознаки правової поведінки:

а) соціальне значення поведінки;

б) перебування поведінки під контролем свідомості й волі людини;

в) регламентованість поведінки правом;

г) підконтрольність поведінки державі;

ґ) здатність поведінки потягнути за собою юридичні наслідки. Соціальне значення поведінки виявляється в наступному:

а) вона здійснюється соціальними суб'єктами;

б) реалізується у вигляді певної діяльності чи спілкування людей;

в) завдяки поведінці внутрішній стан людини одержує зовнішній прояв;

г) спрямована на реалізацію соціальних завдань та досягнен­ ня соціальної мети;

ґ) зовні спостерігається і сприймається органами чуття інших людей.

Для сприйняття поведінки як соціально-правової обов'язко­вою ознакою є її перебування під контролем свідомості й волі людини. Це означає, що людина повинна усвідомлювати харак-

166