Глава 7

Основи конституційного права України

239

формуванні органів влади, місцевого самоврядування і представ­ництво в їхньому складі.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задо­волення та захисту їхніх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єд­нань громадян забороняється у судовому порядку, коли їхньою метою є: зміна способом насильства конституційного ладу; підрив безпеки держави; пропаганда війни, насильства; розпа­лювання національної та релігійної ворожнечі; створення неза­конних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини.

Розділ П. Засади діяльності та статус об'єднань громадян.

Розділ НІ. Порядок створення та припинення діяльності об'єднань громадян.

Розділ IV. Права об'єднань громадян, господарська та інша комерційна діяльність.

Розділ V. Нагляд і контроль за діяльністю об'єднань грома­дян. Відповідальність за порушення законодавства.

Розділ VI. Міжнародні зв'язки об'єднань громадян. Міжнарод­ні об'єднання громадян.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації* від 23 квітня 1991 р. складається з шести розділів (32 статей).

Розділ І. Загальні положення. У них проголошується, що зав­даннями цього Закону є гарантування права на свободу совісті; забезпечення соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення взаємних обов'язків держави і релігійних організа­цій тощо.

Розділ II. Релігійні організації. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні організації репрезентуються своїми центрами (управліннями).

Розділ III. Майновий стан релігійних організацій. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального та добродійного призначен-

ня, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечен­ня їхньої діяльності.

Розділ IV. Права релігійних організацій. Права релігійних організацій та громадян нерозривно пов'язані зі свободою віросповідання.

Розділ V Трудова діяльність у релігійних організаціях та на їхніх підприємствах. На громадян, які працюють у релігійних організаціях, поширюється законодавство про працю, соціальне забезпечення і страхування нарівні з робітниками та службов­цями державних і громадських підприємств, установ і орга­нізацій.

Розділ VI. Державні органи і релігійні організації. Держав­ний контроль за додержанням законодавства про свободу совісті та релігійні організації здійснюють місцеві державні адміні­страції і місцеві виконавчі комітети.

Державний орган України у справах релігій покликаний за­безпечувати проведення державної політики щодо релігій і Церкви¹

Закон України «Про освіту» від 23 березня 1996 р. складаєть­ся з семи розділів (66 статей). Метою освіти є всебічний розви­ток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, а сама освіта розглядається як основа інтелектуального, культур­ного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства та держави.

Розділ І. Загальні положення. Право громадян на освіту за­безпечується: розгалуженою мережею закладів освіти, заснова­них на різних формах власності; різними формами навчання (очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем) та іншими заходами.

Основними принципами освіти є: доступність освіти, що на­дається державою; гуманізм; демократизм; пріоритет загально­людських духовних цінностей; науковість системи освіти; незалежність системи освіти від політичних партій, інших гро­мадських і релігійних організацій.

Розділ II. Система освіти. В Україні встановлюється єдина структура системи освіти, що охоплює: дошкільне виховання;

' Докладніше див.: Хрестоматія з правознавства. - С. 62-67

240