1. Культура України доби Гетьманщини (друга половина XVII - XVIII ст.)

Культура України другої пол. XVII - XVIII с г. розвивалася в умовах боротьби українського народу за свою незалежність і державність. Повалення польсько-шляхетської влади, утворення козацької республіки з демократичною формою правління, вільним населенням сприяло піднесенню національно-культурних процесів. З іншого боку, наступ Росії та Польщі на українську автономію супроводжувався утисками української культури.

Розвиток освіти. Наука

Центром культурно-освітнього життя України цього періоду була Кисво-Могилянська академія. За часів І. Мазепи вона досягла найбільшого розквіту. На поч. XVIII ст. у ній навчалося дві тисячі студентів. В академії працювали видатні вчені, митці Лазар Бара-новіїч, Дмитро Туптало, Феофан ГІрокопович, Симеон Полоцький та інші. Розквіт Києво-Могилянської акалемії тривав до 60-х pp. XVIII ст., згодом у ній було запроваджено навчання російською мовою, а у 1798 р. їй було надано статус духовного закладу. На західноукраїнських землях вищим навчальним закладом став Львівський університет, відкритий у 1661 р. Після загарбання Східної Галичини Австрією викладання в університеті велося німецькою мовою.

Середню освіту в Україні давали колегіуми, засновані у Чернігові, Ніжині, Переяславі, Харкові.

в 1740-1748 pp. на території Гетьманщини було 866 шкіл. Відбуваються суттєві зрушення в розвитку історичних знань. У 1674 р. Лаврська друкарня видала приписуваний Інокентію Гізелю "Синопсис"-перший короткий нарис історії України від найдавніших часів до останньої чверті XVII стТак, цінним джерелом для дослідження історії України є "Літопис Самовидця", автором якого вважають генерального підскарбія Р.Ракушку-Романовського (зображує події 1648-1702 рр), літописи Григорія Грабянки та Самійла Величка, у яких головна увага приділяється історії козацтва, Б.Хмельницькому як полководцеві і державному діячеві. Творчість Григорія Сковороди (1722-1794 pp.).“Разговор, назьіваемьій алфавит, или букварь мира”, «Сад божественних песней”, збірка байок “Басни харковскія”.

Література

У другій пол. XVII ст. провідною темою дум та історичних пісень була визвольна війна XVII ст., її герої та поводирі. Великого розвитку набув український театр, зокрема шкільна драма. Викладач Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович склав теорію трагедії, комедії і трагікомедії. Цікавим явищем в історії українського театру був ляльковий народний театр –

У XVIII ст. виникає творчість мандрівних дяків - учнів духовних шкіл, вірші яких носили бурлескний характер: сміх і гумор поєднувалися у них з серйозною соціальною тематикою.

Мистецтво

В українській архітектурі XVIIct. утверджується барокко, справжній розквіт якого припадає на добу І.Мазепи. На землях України цей італійський стиль набрав нових мистецьких форм та національного колориту і дістав назву українського, або козацького барокко. Заходами І. Мазепи споруджено Спаську церкву, на Полтавщині, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській Лаврі; перебудовано Софійський собор, Успенську церкву Лаври та Михайлівську церкву Видубицького монастиря. Найвизначнішим архітектором на західноукраїнських землях був Бернара Меретин. Найбільша пам’ятка його творчості - Львівський собор св. Юра (споруджений у 1744-1764 pp.), в архітектурі якого західноєвропейські риси гармонійно поєднані з національними.

В українському образотворчому мистецтві другої пол. XVII ст. значне місце посідає іконопис, що розвивається в ренесансно-бароккових формах. Велику роль у збагаченні української культури відіграла діяльність Лаврської іконописної майстерні.

Друкарні розвивали графічне мистецтво, сформувалася художня школа українського граверства, основоположником якої вважають Олександра Тарасевича. Його майстерність не поступалася перед мистецтвом кращих західноєвропейських граверів того часу.

Великими майстрами живопису були В.Боровиковський, Д.Левицький, А.Лосенко.

Музична культура. - відкриття Глухівської співацької школи, з якої вийшли видатні композитори, творці української музики Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель. У Глухові існувала найбільша в Європі нотна бібліотека. При кафедральному храмі св. Юра у Львові існували хор і оркестр, які брали участь у церковних відправах. Осередком музики був і Перемишль. Тут єпископ І.Снігурський заснував перший постійний церковний хор

2.Національно визвольний рух південних слов’ян у ХІХ ст.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. Османська та Австро-Угорська імперії пригноблювали народи Південно-Східної (чехів, словаків, українців, поляків, румунів, сербів, хорватів) і Центральної Європи: албанців, болгар, боснійців, македонців, поляків, румунів, сербів, українців та інших. У 70-х рр. Османська імперія зазнала кризи, що була спричинена розпа­дом феодально-абсолютистського устрою, втратою контролю над деякими територіями імперії, піднесенням національно-визвольної боротьби балкан-ських народів. 1875 р. проти османського панування повстали Герцеговина та Боснія, на допомогу яким прийшли добровольці із Сербії, Чорногорії, Болгарії та Росії. Повстанський рух поширився на територію Болгарії, Сербії, Чорно­горії та Македонії. Проте сили сторін у цій війні були нерівні. Османська армія жорстоко придушила опір слов'ян. У квітні 1877 р. царський уряд оголосив війну Османській імперії, що закінчилася перемо­гою Росії. У результаті багатовікове османське іго зазнало значного краху, болга­ри створили свою державу, було визнано незалежність Сербії,Чорногорії та Румунії.Остаточне визволення народів Південно-Східної Європи, які підлягали Порті, було завершено лише на початку XX ст. Порта зазнала поразки і відмовилася від більшості своїх територій на Балканах і в Егейському морі. Албанія також здобула державність. Широкого розмаху визвольний рух набув і в Австро-Угорщині. Ав­стрійський уряд видав указ, який зрівнював чеську та німецьку мови у відомчому листуванні в Чехії та Моравії. Це викликало рішуче незадово­лення німецької і австрійської буржуазії, постійні обструкції в імперсько­му парламенті. Тому цей указ було скасовано.

Турецькі володіння в Європі були обмежені невеликою територією навколо Стамбула і в зоні проток.Широкого розмаху визвольний рух набув і в Австро-Угорщині. Це викликало рішуче незадово­лення німецької і австрійської буржуазії, постійні обструкції в імперсько­му парламенті. В Галичині діяльність Польської національно-демократичної партії при­звела до загострення польсько-української боротьби. Рух проти австрій­ського засилля охопив італійській Тіроль.