3.Уявлення про історичний час. Розкрийте шляхи формування уявлень про історичний час на прикладі однієї з тем, присвячених давньоєгипетській цивілізації.

Уявлення про історичний час - уявлення про те наскільки віддаленою від нашою часу була певна подія. Робоча з історичним часом формується на осі роботи з хронологічною з синхроністичною таблицею, лінією часу.

Формування вміння роботи з історичним часом починають у 5 класі: використовують прийом картинного опису. Сформувати уявлення про іст час - сформувати поняття категорії часу (ріу,століття, епоха, ера), навчити бачити послідовність і тривалість послідовність подій.

- накреслити пряму и на цій прямій показати відрізок до н.е. та н.е -> пояснити як правильно іде вимір часу у відрізку до н. е. та н.е -> навести приклади -> приклад по темі: Історія стародавнього Єгипту - період з моменту появи державних утворень (др. пол. IV тис, до н.е.) до падіння незалежності єгипетської держави і включення її до складу Персії (VI ст. до н.е., 525 р.).-> дати завдання дітям самостійно на своєму відрізку часу відмітити час існування д.ц. -> розповісти що в основу сучасної періодизації на Раннє(33-32 ст до н е), Стародавнє(28-23 ст до н е), Середнє(21-18 ст до н е.)., Нове(16-11 ст до н е) та Пізнє Царства(9-7 ст.) ->дати завдання дітям на відрізку часу зробити умовні позначення уих періодів самостійно під контролем вчителя.

Білет №25

1. Культура слов'янських народів у XIX ст.: основні тенденції розвитку.

Слов'янами називають: Східні –Укр, рос, білорус; Зх- Поляки,чехи, словаки; Пд.- болгарці, серби, хорвати,словенці, боснійці,чорногорці, македоняни.

Наприкінці XVIII - початку XIX ст. виникає слов'янознавство - наука про єдність походження слов'янських народів і мов, спільність їх культурного та історичного життя. До цього часу належать перші дослідження, для яких характерний науковий підхід до слов'янської історії, критичне ставлення до джерел. Оскільки «слов'янське відродження» набуло найбільшого розмаху в чеських землях, розробка проблем славістики з нових позицій почалася саме там. Першим таким дослідником був славіст, філолог Й. Добровський (1753-1829), який, хоч і не написав окремої праці про слов'ян, у своїх дослідженнях приділяв увагу питанням їхньої історії, міфології тощо.

Перший у науці опис життя слов'янських народів у далекому минулому було здійснено чеським славістом П. Й. Шафариком. Його відносять до «романтичного» напрямку в історіографії,започаткованого в першій половині XIX ст. Шатобріаном у Франції та Я. Гріммом у Німеччині, який постулював консерватизм етносу, тобто його незмінність протягом тривалого часу. Слов'ян V—VII ст.

П. Шафарик розглядав через призму антського та склавинського союзів племен. У другій половині XIX ст. інтерес до вивчення слов'ян раннього середньовіччя зростає. Проблемазнайшла відображення в працях В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Костомарова. Хоча до її вирішення не було широко залучено археологічні матеріали, дослідники виділяють нові ознаки етносу, які можуть бути визначені за даними археології, тобто відображаються в матеріальній культурі: усвідомлення міжетнічної диференціації та внутрішньої єдності. З приводу першої М. Костомаров зазначає: «Відмінностей в одязі, будівництві осель, дріб'язкових особливостях домашнього побуту було достатньо, щоб сусіди дали сусідам прізвисько, і вже це одне підтримує свідомість окремішності» Таким чином, у кінці XIX ст. дослідники почали звертати увагу на можливості археологічних досліджень - часом це були інтуїтивні здогади, часом - наслідок раціонального осмислення. Археологія як наука, що, фактично, на той час народжувалася, займалася дослідженням окремих пам'яток, накопиченням матеріалу та розробкою методик. Об'єднання пам'яток у комплекси та їхня інтерпретація були справою майбутнього.

2.Розбудова незалежної Української держави (90-ті рр. XX - початок XXI ст.).

Основними віхами утвердження незалежності України були:

- липень 1990р. - прийняття Декларації про державний суверенітет України;

-24 серпня - прийняття Акта проголошення незалежності України;

-1 грудня 1991р· - підтвердження Акта проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі;

- 28 червня 199бр. - прийняття Конституції України.

Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання і перш за все - будівництво власної суверенної держави, Серед цих завдань: демонтаж тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави ; трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей; національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні; встановлення рівноправних зв'язків з далекими та ближніми сусідами. Ключовими завданнями перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади -законодавчої, виконавчої, судової - і становлення державниx владних структур. Поряд з цим нео6хідно забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної вдади. Ці завдання в цілому реалізовані, хоч певні проблеми залишилися.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень.

Чимало проблем було у становленні і роботі виконавчої влади (вищий орган - Кабінет Міністрів України; центральні - міністерства, державні комітети і відомства; в областях, містах, районах- державні адміністрації). Головна з них - нерішучість і непослідовність у здійсненні реформ.

Далеко не завершений процес формування й утвердження судової влади, що концентрується в особі Конституційного Суду, Верховного Суду, загальних, арбітражних та військових судів.

Главою держави є Президент України, Перший Президент незалежної України - Л.М. Кравчук (1991 -1994рр.), Л.Д.Кучма.(1994-2005); В.А Ющенко(2005-2010); В.В.Янукович(2010- 2014); нинішній П.Порошенко. Концентрованим виявом процесу державного будівництва, його проблем є стан справ з прийняттям нової Конституції України. Конституційний процес в Україні особливо пробуксовав. Коли в усіх бувших республіках були прийняті нові конституції, Україна до 1996 року жила за перелицьованим основним законом радянського зразка 1978р.

Основні етапи конституційного процесу в Україні такі: жовтень 1990р, - угворення Конституційної комісії; червень 1991 р, - схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України; липень 1992р, - винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України; жовтень1993р.-подано доопрацьований проект Конституції України; листопад 1994р· - утворення нової Конституційної комісії; 8 червня 1995р· - прийнятя Консгитуційного договору між Верховною Радою України та Президентом України; 20березня 1996 р.- проект нової Конституції України передано Верховній Раді України; 28 червня 1996р, - 5-та сесія Верховної Ради України прийняла нову Конституцію України. Процес юридичного оформлення української державності можна вважати в основному завершеним.

Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991р. прийнято Закон про Збройні Сили України, 19жовтня 1993р.-воєнну доктрину України, яка виходить з того, що Україна не е потенційним противником жодної держави, а свою воєнну безпеку розглядає як стан воєнної захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи МВС, Національна гвардія, частини спеціального призначення, Служба безпеки України.

Особливостями державмого будівництва в Україні є: встановлення й утвердження незалежної держави відбувається в умовах незавершеності процесу формування української нації, недостатнього рівня иаціональної самосвідомості; в суспільстві досить слабкі демократичні традиції; тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатись відкриті і приховані противники незалежності.

3.Дайте характеристику змін в системі історичної освіти в 30-50-х рр. XX ст.

В 20 роки - бригадний метод роботи. З вересня 1932 року -постанова - почати викладати за програмами, введення нових навчальних предметів. 25 серпня 1932 р. - постанова „Про виклад громадянської історіГ(викладати іст. громадян, а не клас, бор-би) в школах СРСР. Принципи викладання: 1) доступність навч. матеріалу, 2) наочності, 3) конкретності. Принципи побудови матеріалу - лінійність - від найвіддаленішого часу до теперішнього. Необхідність підготовки нових підручників з історії: І) іст. Старод. Світу, 2) іст. Сер. Віків, 3) Нова іст, 4) іст. СРСР, 5) Нова іст залежних і колоніальних країн. При унів. створ. Історичні факультети.

Структура іст. освіти: 4 кл. - короткий курс іст СРСР, 5 кл. Іст старод. світу, 6 кл - іст. старод. світу, іст сер. віків, 7 кл - іст сер віків, 8 кл. - іст. нова та іст СРСР з найдавніших часів до к. 18 ст., 9 кл - нова іст, іст СРСР 19 ст., 10 кл. - іст СРСР 20 ст.

1936р. постанова рад. наркому і ЦКВКПб про організацію конкурсу на кращ підручник для початк. шк. з курсу іст СРСР. Було 4 премії. Іша не дісталась нікому, 2га - кафедра іст СРСР Моск. ун., підручник за ред. Шестакова. З 1937 р. - вивчення в 7 кл. Конституції СРСР. 1936 р. -конспекти з іст СРСР та нов.. історії - Сталін, Кіров, Жданов. Підручників не мас. З березня 1936 р. - огол. Конкурс на кращий підручник. 1937 р. - початковий курс з іст СРСР під ред. Шестакова (3-4 кл). 1940 р. Підрю з іст. СРСР для 8-9 кл. Під ред. Панкратової., иідр з іст. старод. світу під ред. Мішуріна,, підр. з іст. сер. віків під ред. Єфімова. 1945 р. -підр. нової іст. під ред. Хвоста. Структура підручників: теми-параграф-конспект. Чорно-білі ілюстрації та карти, не було завдань та питань, Перевантажені другорядними фактами, іменами. В 30-40 рр. ніхто не хотів вчитися на іст фак, направляли примусово.

З І940-42рр - на іст. виділялось 25,5 год (раніше 14 год.) -від 3-4 кл. до 10. Завдання - формувати патріотів. 1944р. - створ. Академію пед. наук. Виходить журнал "І Іреподавание ист. в шк." - започаїкував обмін досвідом роботи.

Білет №26