Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гос история.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
273 Кб
Скачать
☆

2. Колоніальна система в країнах Азії та Африки наприкінці XIX - у першій половині XX ст.

Суть колоніалізму :перетворення загарбаних і залежних територій на сировині придатки і ринки збуту провідних країн світу, здобуття

Колоній є свідченням статусу великої держави.Методи управління колоніями пряме управління(колонії-метрополії Індія,Индокитай)

Протекторат(збереження влади місцевих правителів Афганістан)Домініон(Канада,Австралія,НоваЗеландія,Ньюфаундленд,Південно-африканській союз,вІрландська вільна держава) У 1849 р. британська Ост-Індська компанія після тривалої кривавої війни завоювала князівство Пенджаб, завершивши таким чином підпорядкування Індії. Це відкрило Лондону шлях на північний захід, в Афганістан, і на південний схід - у Бірму. Після англо-афганських війн 1838-1842 рр. і 1878-1881 рр. зовнішня політика Кабула потрапила під британський контроль, але добитися повного підкорення Афганістану колонізатори так і не змогли. Зате в результаті першої (1824-1826) й другої (1852-1853) англо-бірманських війн, які вела Ост-Індська компанія силами найманих індійських солдат-сипаїв під командуванням англійських офіцерів, була захоплена південна частина Бірми. У 80-і рр. ХІХ ст. Британія повністю підпорядкувала цю країну.З кінця XVIII ст. активізувалася британська експансія у Південно-Східній Азії, де Лондону вдалося витіснити португальців з Малаккського султанату. У 1819 р. була заснована військово-морська база в Сінгапурі, що стала головним опорним пунктом Британії в цій частині світу, а в 1888 р. британськими протекторатами стали Сабах і Саравак на півночі Калімантану.Від Британії намагалася не відстати й Франція, котра в сер. XIX ст. захопила Камбоджу й Південний В'єтнам та зробила їх своїми колоніями, а в 1885 р. змусила ослаблий Китай залишити Північний В'єтнам, встановивши над ним протекторат. Після цього Париж створив т.зв. Індокитайський союз (В'єтнам, Камбоджа, Лаос) на чолі з французьким генерал-губернатором.Протягом ХІХ - поч. XX ст. Британією, Францією, Німеччиною, Бельгією та Італією було колонізовано (крім уже існуючих португальських володінь та Капської колонії, що під час наполеонівських війн у 1806 р. була захоплена Британією) майже 80 % території Африки. Лише Ефіопії вдалося відстояти свою повну незалежність у війні з Італією в 1894-1896 рр. Та ще у Західній Африці зусиллями американських аболіціоністів у 1847 р. на викуплених у місцевих вождів ділянках земель для колишніх рабів була створена незалежна Республіка Ліберія. Єгипет, окупований після запеклого опору британськими військами восени 1882 р., номінально залишався частиною Османської імперії з власним кабінетом міністрів, але фактичним правителем країни став британський генеральний консул, що спирався на окупаційну армію.Перша світова війна ще більше загострила економічну та соціально-політичну ситуацію на Африканському континентіЮридичним підґрунтям для перерозподілу африканських колоній була мандатна система Ліги Націй,У відповідності з Версальсько-Вашингтонською системою мирних договорів, країни Антанти не лише зберігали свої, а й розділили між собою німецькі колонії в Африці. (Намібія,Танзанія,Того,камерун)Після Другої світової війни розпочався розпад колоніальної системи.Процес деколонізації умовно можна поділити на три етапи. Пер­ший етап — з 1945 р. до середини 50-х років — характеризувався, в основному, визволенням Азії. Другий — з половини 50-х до середини 60-х років — призвів до появи незалежних держав у Північній та Тропічній Африці. Третій етап — з 1975 до 1990 рр. — завершив деколонізацію півдня «чорного континенту».