3.Рольові ігри на уроках історії. Наведіть приклади використання рольових ігор на уроках історії.

Рольові ігри поділяють на театралізовані вистави, театралізовані ігри й проблемно-дискусійні ігри.

1)Театралізовані вистави мають чіткий, завчасно складений сцена­рій, згідно з яким і розігруються ролі. Для успішного проведення та­ких ігор варто мати всі атрибути театрального мистецтва - й декора­ції, і костюми. Сенс театралізованої вистави при вивченні історії не лише в оживленні картин минулого, а й у наступному обговоренні всім класом.

2) Особливістю театралізованих ігор є те, що тексти ролей складають самі школярі. У порівнянні з театралізованими виставами тут значно більша вага імпровізації, хоча дійство й наближене до епохи, що«оживає», а ситуація загалом не модернізується. такі ігри можливі при високому рівні підготовки учнів.

3) Проблемно-дискусійні ігри відтворюють вигадану ситуацію, ніби відбулася в минулому, проте розгортаються вони не за сценарієм, а навколо обговорення важливого питання чи проблеми. Проблемно-дискусійна гра передбачає суперечку учасників, кожен з учнів має обстоювати переконання чи позицію свого героя. Результат такої гри непередбачений, цілком залежить від підготовки та гри кожного з учасників.

Варто підкреслити, що учасниками рольових ігор з історії є всі учні класу, а не лише виконавці ролей. Дітям треба пояснювати, що завжди у грі ролі розподіляються таким чином: актори, глядачі й експерти. Власне, тому обов'язковими етапами занять з використанням ігор є вступне слово вчителя.

Рольові ігри мають великий навчальний ефект в усіх класах. Для прикладу розглянемо рольову гру - театралізовану виставу «Неспо­дівана зустріч», побудовану на основі однойменного оповідання з підручника Власова В., Данилевської О. «Вступ до історії України: 5 клас», що до неї можна вдатися під час опрацювання теми «Початок національного відродження» на уроках історії в 5-му класі.

Мета заняття: створити в учнів яскраві, образні, осяжні для них уявлення про час життя Тараса Шевченка та багатогранність його особистості; наблизити до їхнього розуміння такі факти його біогра­фії, як кріпацьке дитинство, осяйна, творча юність, вболівання за до­лю рідного народу й побутові поневіряння та душевні страждання в неволі та на засланні, велич Шевченкового генія й усвідомлення його непересічності сучасниками. Опосередкована мета театралізованої вистави - привчати п'ятикласників до багатовимірного сприйняття історії, прищеплювати ставлення до минулого як до життя в усіх його проявах, а не як до схоластичної схеми в чорно-білих тонах. Як і будь-яка гра, запропонована нижче, розвиватиме уяву дітей, їх образне мислення, сферу почуттів, творчі здібності, пізнавальну активність.

Перед переглядом вистави вчитель нагадує учням, що по виставі їх чекають тестові пізнавальні завдання та обговорення.Запропоновані запитання побудовані на матеріалі, обіграному у виставі, вони допоможуть систематизувати отриману історичну інфор­мацію. На виконання власне тестового завдання потрібно 5-7 хв (залежно від рівня підготовки дітей), завдання творчого характеру після тестів вимагатимуть від учнів 10-хвилинної роботи..Наступний етап роботи (можна запропонувати виконувати як у кла­сі, так і як домашнє завдання): розставити наведені в стилі твердження в хронологічній послідовності, склавши невелику розповідь про життє­вий шлях Тараса Шевченка. Розповідь записати.Таким чином, практика показує, що гра на уроці - це заняття сер­йозне. Методично вірно організована гра, особливо рольова, вимагає від її учасників активної пізнавальної діяльності не тільки на рівні відтворення чи перетворення, але й на рівні творчого пошуку, сприяє співробітництву вчителя й учнів у процесі навчання.

Білет №23

1. Основні етапи історії Візантійської імперії.

Поділ на Східну і Західну Римські імперії. 11 травня 330 року римський імператор Констянтин Великий оголосив своєю столицею місто Візантіум, перейменувавши його в Константинополь. Становлення Візантії як самостійної держави можна віднести до періоду 330–518.

Етапи історії ВІ:

1 етап: VI століття. Імператор Юстиніан. Крім військової експансії, іншою найважливішою задачею Юстиніана була адміністративна і фінансова реформи. Економіка імперії перебувала у важкій кризі, керівництво було уражене корупцією.

2 етап: VI-VII століття. Територія зменшується. У VII столітті були проведені істотні реформи в керуванні — замість єпархій і екзархатів імперія була розділена на феми, підлеглі стратигам. Новий національний склад держави привів до того, що грецька мова стала офіційною.

3 етап: VIII століття. На початку VIII століття тимчасова стабілізація знову перемінилася низкою криз — війни з болгарами, арабами, безперервні повстання. Лев Ісавр, що зійшов на престол під ім'ям імператора Лева ІІІ і заснував ісаврійську династію (717–867), зумів зупинити розпад держави і завдав вирішальної поразки арабам.

4 етап: IX–XI століття. Період смут закінчився в 867 році приходом до влади македонської династії. Василій I Македонянин, Роман I Лакапін, Никифор II Фока, Іоанн Цимісхій, Василь ІІ — імператори й узурпатори — забезпечили Візантії 150 років процвітання і могутності. Була завойована Болгарія, Крит, Південна Італія, відбувалися успішні військові походи проти арабів вглиб Сирії. Кордони імперії розширилися до Євфрату і Тигру, Вірменія й Іберія ввійшли до сфери візантійського впливу, Іоанн Цимісхій доходив навіть до Єрусалима. В IX–XI столітті велике значення для Візантії мали взаємини з Київською Руссю.

5 етап: XII–XIII століття. Захоплення хрестоносцями Константинополя в 1204.

6 етап: XIV–XV століття. Занепадання імперії захоплення її турками-осмнами 30 травня 1453 року.