1. Реформація в Німеччині у 1517-1525 рр.: програми і напрямки.

Реформація — слово, що перекладається з латинської як перебудова, стало символом цілої епохи в історії країн Європи. Це була доба, коли розгорнувся рух за переосмислення ролі католицької церкви у суспільстві. 

На початку XVI ст. Німеччина стала головним осередком руху проти папського Риму й центром поширення реформаційних ідей. Грабування Німеччини папством та його ставлениками загострило й без того складну ситуацію в країні. Напередодні Дня Всіх Святих, 31 жовтня 1517 р., на дверях каплиці Віттенберзького замку Мартін Лютер(стояв на чолі реформаційного руху в Німеччині) прибив список з 95 тез, у яких гостро розкритикував ганебну торгівлю індульгенціями. День 31 жовтня 1517 р. вважається початком Реформації в Німеччині. У Римі в тезах Лютера розгледіли посягання на авторитет папи. Восени 1520 р. папа видав буллу, яка під загрозою відлучення від церкви зобов'язувала Лютера відмовитися від своїх переконань. Однак Мартін Лютер публічно спалив папську буллу. На початку 1521 р. Лютера було відлучено від церкви. Головним постулатом учення Лютера стала ідея спасіння тільки особистою вірою( щира віра, без посередників). Це означало, що кожна людина врятує свою душу лише щирою вірою в Бога, для цього вона не потребує посередників, якими є папство та церква. Проте віра приходить до людини тільки через милість Божу, а не внаслідок якихось особистих заслуг. Християнські таїнства та ритуали не мають того значення, яке їм приписує церква. Джерелом християнської віри Лютер вважав тільки Біблію і хотів якнайшвидше її перекласти німецькою мовою. Богослужіння, що проводилися латиною, Мартін Лютер хотів замінити проповідями народною мовою. Із семи церковних таїнств він визнавав тільки два — хрещення й причастя.Запропоновану Мартіном Лютером перебудову церковного життя взято за основу європейської Реформації, що мала помірковано-буржуазний характер. Вона передбачала створення «дешевої» і «скромної» церкви. У травні 1521 р. Карл V підписав Вормський едикт, за яким Лютера проголошували поза законом як єретика. Вимагали також переслідувати прихильників Реформації на всій території імперії.

Поступово в реформаційну боротьбу було втягнуте все німецьке суспільство. Багато послідовників Мартіна Лютера хотіли реформувати не тільки церкву, а й політичний лад Німеччини. Але інтереси різних верств суспільства були суперечливими Розвивав ідеї Мартіна Лютера священик Томас Мюнцер (бл. 1490-1525):очищ церкви+встан ц-ва божого на землі, де господар-народ: багаті не оббир селян, не вимаг подат.і т.д. Його погляди набули завершеного вигляд під час Селянської війни 1524-1526 рр.

Основною причиною Селянської війни було погіршення життя селян: збільшення податків і повинностей, а також обмеження самоуправління сільських общин Селянська війна розпочалася в червні 1524 р. в районі Верхнього Рейну, поблизу: кордону зі Швейцарією.Поступово виокремилися три основні райони дій повстанців: 1) Швабія, 2) Франконія, 3) Тюрингія і Саксонія. У Тюрингії і Саксонії сильний вплив на селянство справили проповіді Томаса Мюнцера. Великий військ :- вий табір повсталих селян Тюрингії сформувався біля міста Франкенгаузена. Саме тут 15 травня 1525 р. відбулася вирішальна битва між повсталими й військами нім.князів. У ній брав участь і Томас Мюнцер зі своїм загоном. Вони зазнали поразки –Мюнцера спалено.

2.Директорія УНР.

Директорія УНР — тимчасовий орган державної влади Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року. У початковий етап існування Директорії у виробленні її політичного курсу активну роль відіграв Володимир Винниченко.

Відразу після зайняття Києва (18 грудня 1918 року) була проголошена Декларація з програмою Директорії (26 грудня).

Політичний курс: скасування Гетьманщини,відновлення УНР;директорія виконувала роль тимчасової верховної влади;влада в УНР належала трудящому народу;передача законодавчої влади трудовому конгресу(тимч. законод. орган);створення уряду – Ради Народних Міністрів;розквіт отаманщини(Петлюра гол. Отаман за відсутності боєздатної армії).

Соц.-екон. розвиток: ліквідація приватної власності;відновлення 8-год. Робочого дня,встановлення робітничого контролю на підприємствах, право на укладення колективних договорів,проведення страйків тощо;заходи з надання допомоги безробітним та ін.. категоріям нужденних.

Аграрна реформа.Конфіскація поміщицьких земель,земельні наділи до 15 десятин не конфісковувались,лишалося не порушним дрібне селянське володіння,термін і порядок розподілу землі не визначалися.

Але в умовах громадянської війни та інтервенції соц.-ек. Перетворення були відкладені.Головним завданням Директорії стала перемога у Гром. війні.

Директорії вдалося добитися розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.

По причині критичного політичного та військового становища в республіці Директорії не вдалося налагодити управління економікою. Великі економічні втрати, яких зазнало господарство України в результаті першої світової війни та революційних подій, були катастрофічними. Значно знизився рівень видобутку вугілля, загострювався паливний голод. Залізорудна і марганцева промисловість у 1919 році майже повністю припинила свою діяльність. Різко скоротила виробництво машинобудівна промисловість України. Істотно зменшилося виробництво цукру. В поганому становищі перебували й інші галузі харчової промисловості. Все це негативно відбивалося на матеріальному становищі населення, особливо міського. Тисячі робітників, рятуючись від голодної смерті, тікали з міст у село. Торгівля набула спотворених форм.

4 січня 1919 року законом Директорії українська гривня була визнана єдиним законним засобом оплати на території УНР.

Українське селянство, яке на початку боротьби з гетьманщиною підтримало Директорію, почало виявляти невдоволення її економічною політикою. Поштовх до поглиблення конфлікту дав земельний закон Директорії, виданий 8 січня 1919 року, згідно якого земля залишалася у власності держави. В кінці 1918 на початку 1919 років значна територія країни, включаючи Київ, була захоплена більшовиками. По всій Україні вибухали повстання проти більшовиків але було вже запізно. В квітні 1919 року на Правобережжі були розгромлені війська Директорії і станом на весну 1919 року на території України (крім Надзбурччя і західних областей) знову було встановлено радянську владу.

3.Типологія уроків історії. Поясніть існуючі типології уроків.

Існують різні підходи до визначення типів уроків і їхньої класифікації. Так, методист О.О.Вагін вважає, що в основі характеристики типів уроків повинні бути такі ланки процесу навчання, як підготовка учнів до сприйняття нового, повідомлення історичних даних, осмислення, узагальнення і закріплення історичних знань, вироблення умінь і навиків історичного мислення, перевірка знань.

У інших класифікаціях за основу береться провідний метод (урок-лекція, урок-диспут, урок-бесіда, лабораторно-практичне заняття); діяльність учнів (урок узагальнення, проблемний урок); характер матеріалу (урок вивчення фактів).

В.Г. Карцов:1) повід.нов.знань.2)повтор і узаг.3)перевірка4)змішаний(містить усі ланки навчального процесу)

Ушинський:1)змішані2)усних вправ3)письмових4)перевірки і оцінки.

Сорокін,Махмутов:1)комбін,2)засв нов.знань.3)засв.умінь і навичок.4)застос знань.ум.нав.5)узаг і систем.6)перев.,оцін і корек.

Вагін:5-6кл:всі ланки проц. навч; розповідь; повтор,7-8кл: містить всі ланки процесу навчання; урок у формі розповіді; урок повторення;7-8 : Урок, який містить всі ланки процесу навчання; Урок-повідомлення нового матеріалу; Вступний урок; Завершальний урок; Урок формування умінь і навиків;Повторювально-узагальнюючий урок.9-10: Урок вступний до теми; Урок-повідомлення нового матеріалу; Урок повторення; Завершальний урок; Урок узагальнення; Урок опитування; Урок формування умінь і навиків.

Вважається, що найбільш доцільною і дидактично виваженою є класифікація уроків здійснена українським дидактом В.О.Онищуком, який поклав в основу своєї класифікації ланки процесу навчання і відповідне їм головне завдання уроку. У відповідності із зазначеним підходом уроки історії поділяють на: урок засвоєння нових знань, урок засвоєння навичок і умінь, урок застосування знань, навичок і умінь, урок узагальнення і систематизації знань, урок контролю і корекції знань, умінь і навичок, комбінований урок.

Б 21.