19. Модель комунікаційного процесу в.Шрамма

трансактивна модель В. Шрамма. Автор вводить поняття «перекладача» (interpreter) та «зворотного зв’язку» (feedback), що дозволило зробити модель наближеною до реальності люд- ської взаємодії в комунікації. Включення зворотного зв'язку на правах повноправного елемента в моделі таких, здавалося б, односторонніх процесів, як телебачення, радіо- мовлення, преса, на перший погляд видається проблематичним. Але слід розрізняти зворотний зв'язок першого порядку, коли комунікатор може отримувати повідомлен- ня у ході впливу, і опосередкований зв'язок другого порядку, що отримується на осно- ві оцінки результатів впливу. Крім того, комунікатор починає отримувати зворотний зв'язок не тільки від реципієнта, але вже від самого повідомлення (наприклад, від звуку чи зображення на моніторі). Це дає підставу стверджувати, що комунікативний процес є безперервно циркулюючий.

За таких умов комунікація перетворюється на процес складної та багатовекторної взаємодії адресанта та адресата, які виконують зазначені комунікативні функції од- ночасно [5, c. 87–91]. На відміну від інших моделей, що зображують комунікацію як низку дискретних актів та мають початок і кінець, у яких відправник детермінує дії одержувача, трансакційна модель зображує комунікацію як процес одночасного від- правлення й одержання повідомлень комунікаторами. У кожен конкретний момент ми можемо отримувати і декодувати повідомлення іншої людини, і в той самий час інша людина одержує наші повідомлення і відповідає на них. Таким чином, комуні- кація являє собою процес, у якому люди взаємодіючи формують певні відносини між собою.

20. Елементи комунікаційного процесу

У процесі обміну інформацією виділяють вісім базових елемен тів:

1. Відправник - передавач, який генерує ідеї або збирає інфор мацію й передає її. На підприємствах готельно-ресторанного бізне су ним може бути виділена для цього особа або група працівників. Обмін інформацією розпочинається з формулювання ідеї чи добо ру інформації. Відправник вирішує, яку саме ідею чи повідомлення слід зробити предметом обміну. Іноді відправник не хоче думати або ж витрачає на обдумування ідеї мінімум часу. Відправник по винен знати свою аудиторію. Якщо у відправника помилкові по гляди про одержувача, то його комунікаційні зусилля виявляться неефективними. Як показує досвід діючих підприємств, ефек тивність комунікації підвищується, якщо вона в межах ланцюга «відправник - одержувач» є гомофільною, тобто має високий ступінь подібності за певними ознаками: за поглядами, освітою, статусом. І, навпаки, гетерофільні комунікації (значний ступінь не подібності за певними ознаками) є менш ефективними, оскільки во ни часто супроводжуються перекрученням змісту повідомлення, за тримкою щодо передання, використанням обмежених каналів.

2. Кодування - це процес перетворення ідей у символи, зобра ження, малюнки, моделі, звуки, схеми, слова, мову і т. п. Тобто, перш ніж передавати ідею, відправник повинен за допомогою сим волів закодувати її, використавши для цього різні засоби. Кодуван ня перетворює ідею у повідомлення.

3. Повідомлення - сукупність символів, що відбивають зако довану інформацію. Саме заради цього й здійснюється акт ко мунікації. Найбільше повідомлень передається у формі символів мови. Проте символи можуть бути й невербальними, наприклад, графічні зображення, жести, міміка та інші рухи тіла.

4. Канали передання - засоби, за допомогою яких сигнал спря мовується від передавача до приймача (одержувача). Канали поділя ються на засоби масової інформації й міжособові канали. Відправ ник повинен обрати канали для передання мови або письмових ма теріалів. Ними можуть бути: електронні засоби зв'язку, включаючи комп'ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки й відеокасети,розіслані пам'ятні записки, проведення попередніх зборів невеликих груп для забезпечення бажаного розуміння повідомлення й залучен ня працівників до проблеми та ін. Відправник, як правило, не обме жується одним каналом, а використовує декілька.

5. Декодування - процес, за допомогою якого приймач повідомлення переводить одержані символи в конкретну інфор мацію й інтерпретує її значення. Тобто одержувач декодує повідо млене шляхом перетворення символів у значення. Якщо не вима гається реакція на отриману інформацію, то процес обміну на цьо му завершується.

6. Приймач - цільова аудиторія або особа, для якої призначе на інформація і яка її інтерпретує.

7. Відгук - сукупність реакції одержувача (приймача) повідо млення після ознайомлення з його змістом. Визначені такі основні типи результатів комунікації: - зміна в знаннях одержувача; - зміна установок одержувача; - зміна поведінки одержувача повідомлення. Обмін інфор мацією слід вважати ефективним, якщо одержувач продемонстру вав розуміння ідеї, проводячи дії, очікувані відправником.

8. Зворотній зв'язок - частина відгуку одержувача, що надхо дить передавачеві. Вона розглядається як сигнал, спрямований одержувачем інформації відправникові повідомлення, як підтверд ження факту його отримання. Зворотній зв'язок визначає ступінь розуміння або нерозуміння інформації, що міститься у повідо мленні. Зворотній зв'язок може набувати форми не лише слова, але й кивка головою, усмішки, потиснення руки або заперечливого же сту рукою, певного виразу очей, інтонації голосу, зміни положення тіла тощо. Іноді має місце недооцінка зворотнього зв'язку й зайве захоплення однобічною комунікацією, коли зверху вниз відправля ються численні накази, розпорядження, вимоги тощо. При наявності зворотнього зв'язку відправник і одержувач міняються комукаційними ролями. Тобто ефективний обмін інфор мацією повинен бути двобічно спрямованим: зворотній зв'язок є необхідним, щоб мати підтвердження, як повідомлення було сприйняте й чи виявилося зрозумілим. Керівник не має підстав думати, що все сказане ним або напи сане буде сприйняте точно так, як він замислив. Тому, якщо зво ротній зв'язок заблокований, керівник врешті-решт виявиться недієздатним або обманутим.