22. Лобізм: сутність, легітимність,практика.

Сутність лобізму Лобізм як система впливу на членів законодавчого органу або чиновників державних установ з метою добитися ухвалення або неухвалення ними того чи іншого законопроекту або постанови отримав свою назву від англійського слова ІоЬЬу, що означає “крите приміщення для прогулянок, коридор, вестибуль, кулуари”.

За своєю глибинною сутністю лобіювання забезпечує гласність політичного процесу, робить його передбачуваним, збільшує коло учасників процесу політичного життя та обмежує всесилля апарату державної влади. Воно є інструментом функціонування системи плюралістичної демократії, який розкриває очі законодавцям та державним службовцям на ті наслідки, які можуть мати законодавчі акти та адміністративні розпорядження, що ними приймаються.

Функція лобізму як особливого політичного явища базується на фундаментальному праві кожного громадянина демократичного суспільства направляти індивідуальні й колективні звернення (петиції) до органів державної влади та посадових осіб.

Одним із основних стимулюючих факторів зростання інституту лобізму є потреба недержавних організацій налагоджувати добрі стосунки з державними установами та чиновниками на федеральному і штатному рівнях .

Зміст роботи лобістів Лобісти, що відповідають за зв’язки організації з органами державної влади, головним чином відстежують і зважують той вплив, який можуть справити обговорювані законопроекти у разі їх затвердження на життєдіяльність цієї організації. Як правило, працюючи у головному столичному офісі, лобісти, що відповідають за зв’язки з законодавчими органами державної влади,переслідують декілька загальних цілей:

1. Поліпшують стосунки з відповідальними працівниками державних установ та організацій.

2. Відстежують роботу законодавчих та виконавчих органів, міністерств і відомств у тих сферах і з тих питань, які справляють вплив на життя громадян певного виборчого округу.

3. Активізують участь виборців у справах державного управління на всіх рівнях.

4. Впливають на законодавство, яке зачіпає економічні інтереси виборців певної місцевості та розташованих там підприємств.

5. Заздалегідь повідомляють законодавців та досягають розуміння з їх боку щодо роботи організацій, які діють у певному виборчому окрузі.

Зрозуміло, що специфіка діяльності того чи іншого лобіста залежить від напрямку законодавства, на яке він сподівається вплинути, та від характеру організації, яку він представляє. Але незалежно від цього всім лобістам у більшості випадків доводиться так або інакше виконувати наступну роботу:

• Збирати факти. Державне управління - це нескінченна кількість конкретних фактів, статистичних даних, економічних показників, думок і рішень, про які потрібно знати і в яких потрібно розбиратися.

• Інтерпретувати управлінські акції. Ключова функція лобіста полягає в тому, щоб інтерпретувати керівництву організації значення управлінських акцій та потенціальні наслідки законодавчих актів, що мають бути ухвалені. Лобісти часто прогнозують, що може відбутися у сфері законодавства, та рекомендують заходи щодо запобігання можливим наслідкам.

• Інтерпретувати дії організації. Під час майже щоденних контактів з членами парламенту та їх помічниками лобіст повідомляє їм думку організацій та конкретних груп громадськості щодо законодавства. Лобіст має добре розумітися у справах клієнта та ставленні організацій до акцій державного управління.

• Захищати позиції організації. Окрім надання конкретних фактів, лобіст від імені клієнта захищає його інтереси, тобто переконує законодавця у необхідності підтримки або протидії щодо певного законопроекту. Часто трапляється так, що, інформуючи законодавця заздалегідь про позицію організації щодо передбачуваного законодавства, лобісти тим самим добиваються такого напрямку його обговорення у парламенті, що відповідає позиції клієнта. Слід мати на увазі, що небагато депутатів парламенту мають час для того, щоб не тільки вивчити, а просто прочитати кожний законопроект, з приводу якого їм доведеться голосувати. Тому депутати значною мірою залежать від інформації лобістів, особливо інформації такого змісту, яка розкриває можливі наслідки для їх виборців у разі затвердження обговорюваного законопроекту.

• Слугувати трампліном для пабліситі. Більшість новин в країні народжується у столиці. Вони є базовими для сотень журналістів та репортерів з різних засобів масової інформації. Скупчення засобів інформації у столиці є ідеальним трампліном для розгортання кампанії пабліситі на користь організації, яку представляє лобіст.

• Сприяти збуту продукції. Держава є одним із найбільших замовників продукції або послуг. Лобіст часто служить сполучною ланкою, через яку здійснюються торгові операції. Лобіст, який має дружні стосунки з державними посадовцями, може бути каналом, що сполучає державні установи та компанію або організацію.

Діяльність лобіста на місцевому рівні включає:

1. роботу з центральними та місцевими засобами інформації;

2. особисте спілкування та роботу з місцевими організаціями громадськості;

3. диригування кампаніями звернення (надсилання листів та іншої пошти) до законодавців, державних чиновників з метою справити вплив виборців на них.

Проводячи роботу з засобами інформації різного рівня, лобіст поширює за їх допомогою точку зору організації-клієнта, громадську думку виборців, демонструючи злободенність та загальну громадську значущість порушуваного питання. До таких акцій він, як правило, вдається тоді, коли обраний представник виборчого округу протидіє позиції клієнта або залишається нейтральним до неї і тим самим діє не в інтересах виборців. Використовуючи всі можливі канали масової інформації, лобіст звертає увагу громадськості на дії обраного законодавця, інформує її про те, як він голосує у парламенті з конкретного кола питань і як така його позиція може завадити інтересам населення виборчого округу. Тут, правда, важливо не перестаратися. У деяких випадках атаковані у такий спосіб законодавці теж можуть скористатися засобами інформації і з успіхом подати себе жертвами “жирних котів-лобістів”.

Ефективним напрямком лобістської активності знизу є використання різноманітних форм особистого спілкування на місцевому рівні. До таких форм належать запрошення законодавців на зустрічі з ключовими лідерами громадської думки на місцях та на конференції чи зібрання громадськості, що організовуються у виборчому окрузі, де з експертними повідомленнями виступають авторитетні представники населення. Під час таких заходів запрошеним законодавцям надається можливість особисто звернутися до присутніх, поділитися думками, обгрунтувати свою позицію.

Одним словом, організація лобістом міжособистісного спілкування у вигляді промов, зустрічей з невеликими групами людей або розмов віч-на-віч, як правило, стає надзвичайно важливою формою лобістської активності на місцевому рівні.

Нарешті, лобістська діяльність на місцевому рівні досягає своєї кульмінації у вигляді диригування кампанією масового надсилання пошти до законодавців та установ столичного рівня. Мобілізуючи виборців, не тільки лобісти, але й партійні організації, ініціативні групи у такий спосіб, обминаючи бюрократичну машину, доводять до відома законодавців та посадовців загальний настрій громадськості. Сучасна техніка комунікації, особливо електронні програми масової підготовки персоніфікованих листів та високоякісна друкарська техніка, зробили можливою розробку програм прямого зв’язку з представниками законодавчої та виконавчої гілок влади. Все це допомагає у разі потреби організувати ріки поштових надсилань, телефонних дзвінків та масових візитів виборців до законодавців і чиновників. Таке лобіювання дістало форму “тиску знизу”, залучення широкої громадськості до політичного процесу.

Таким чином, із двох означених технологій лобіювання - безпосереднього та опосередкованого - найбільшу ефективність довела діяльність на місцевому рівні (лобіювання знизу). Акції на рівні “коріння трави” у поєднанні з пресою, міжособистісним спілкуванням та кампаніями прямого надсилання пошти можуть безпомилково довести до відома законодавців та державних чиновників волю електорату.