7. Специфіка і роль комунікацій у менеджменті і соціальних системах.

В рамках еволюції теорії М-ту умовно можна виділити такі етапи щодо ставлення до комунікації :

1) Етап: (поч 20р.- 30 р. 20ст) – період домінування механістичного підходу до організації. Комунікації як окремий обєкт дослідження не розглядаються.Однак непрямо згадуються в контексті побудови управлінських структур , прийняття і реалізації рішень, контролю та інше.

2) Етап :(30 – 60хр. 20 ст.) – суттєве зростання інтересу до соц.психологічної складової управління , а отже і до комунікації : міжособистісні комунікації, прицняття рішень, конфлікти, лідерство та ін.Однак в цей період комунікації розглядаються переважно в межах внутрішнього середовища організації.

3) Етап (70х р. 20ст. – до н. д. )- досліджуються як внутрішні комунікації , так і зточки зору звязків із зовнішнім сереодовищем.

Останнім приділяється особлива увага; Н.д теорія зацікавлених груп, маркетингова ор-я фірми, CRM – управління звязками із споживачами; соц. відповідальність…

В наш час менеджери витрачають на комунікації на роботу з інформацією від (50 – 90 %) робочого часу . В практиці менеджменту за рахунок комунікації досягаються такі цілі:

а) Робота з інформацією для виконання посадових , функціональних обовязків.

б) Для впливу на підлеглих : через прийняття рішень;

в) Задоволення власної потреби в спілкуванні;

г) Забезпечення взаємодії ор-ї з оточенням.

д) Взаємодія із зацікавленими групами.

8. Принципи побудови комунікацій в «школі наукового управління» та «адміністр.Школі».

Проблема комунікації безпосередньо досліджувалась в управлінні адміністративної школи та школи наукового управління. Разом з тим окремі ідеї цього приводу були:

а) за Тейлором комунікації повинні бути формально ієрархічними і планованими.

Мета комунікацій : налагодити роботу (виробничі процеси) підвищити продуктивність і ефективність. Відповідно комунікації розглядаються як односторонній вертикальний (зверху вниз) процес який пов'язаний з передачею відповідних виробничих завдань (Управлінських рішень).

Ключові принципи системи Тейлора:

1) Принцип поділу праці.

2) Принцип індивідуальної мотивації . Тейлор вважав, що індив. праця є ефективнішою ніж колективна .

3) Положення про можливість повного контролю всіх процесів в ор-ї (з боку мен-ра):

Контроль:

• вся достовірна інформація;

• часткове приховування інформації;

• навмисне спотворення інформ-ції.

Анрі Файоль: більш повно дослідив роль комунікації в ор-ї ; а також певні перешкоди на шляху комунікації (14 принципів управління), зокрема «єдиноначальність» - працівник має одержувати накази від 1-го керівника. Централізація і децентралізація.

Скалярний ланцюг: (ієрархія): - підлеглі повинні дотримуватись формального, ієрархічно(вертикального) лінцюга комунікацій, доки не ортимують вказівки щодо обміну інформацією з ким небудь ще.

«Порядок» - жорсткий варіант розташування людей , функцій і технологій.

Файоль досліджував проблему діапазон (норма) керованості – обмеження числа осіб , які безпосередньо – підпорядковані 1-му керівнику ; якщо число підлеглих зростає в арифметичній прогресії то к-кість контактів (звязків) мен-ра з підлеглими в збільшенні в геометричній прогресії .

Крім того, комунікації досліджувались в межах зміни управлінських структур (відхід від жорсткої лінійної структури до лінійноштабної.)