17. Вербальні і невербальні комунікації.

Вербальні

Комунікації - це спосіб спілкування і передачі інформації від людини до людини у вигляді усних і письмових повідомлень, мови рухів тіла і параметрів мови. Спілкування людей здійснюється за допомогою вербальних і невербальних комунікацій.

Вербальні комунікації - це усні та письмові повідомлення. 

До вербальним засобам комунікації відносяться письмова та усна мова, слухання і читання. Усна і письмова мова беруть участь у виробництві тексту (процес передачі інформації), а слухання і читання - у сприйнятті тексту, закладеної в ньому інформації.

Одним з основних засобів передачі інформації є мова. У промові реалізується і через неї за допомогою висловлювань виконує свою комунікативну функцію мову. До основних функцій мови у процесі комунікації відносяться: комунікативна (функція обміну інформацією); конструктивна (формулювання думок); апелятивності (вплив на адресата); емотивна (безпосередня емоційна реакція на ситуацію); фатіческое (обмін ритуальними (етикетних) формулами); метамовна ( функція тлумачення).

Функцію, яку виконує мова в процесі комунікації, визначає вид висловлювання і відбір слів. 

Мова поділяється на зовнішню і внутрішню. Внутрішня мова розуміється як спілкування людини з самим собою.  Зовнішня мова включає в себе діалог, монолог, усну та письмову мову. 

Розрізняються три основних види невербальних засобів передачі інформації (або їх ще називають паралінгвістіческіе засоби спілкування): фонационного, кінетичні і графічні.

До фонационного невербальних засобів відносяться тембр голосу, темп і гучність мови, стійкі інтонації, особливості вимовляння звуків, заповнення пауз (е, ме ...).

До кінетичним компонентів мови відносяться жести, пози, міміка.

Графічні невербальні засоби комунікації виділяються в письмовій мові.

Види невербальних засобів спілкування.

1. Міміка.

Під мімікою ми розуміємо руху мускулатури обличчя. Її не слід плутати з фізіогноміки (наука, за допомогою якої за формою обличчя можна судити про психічні властивості тієї чи іншої людини).

Жести.

Жести - це виразні рухи головою, рукою або пензлем, які здійснюють з метою спілкування і які можуть супроводжувати роздум або стан.

Ми розрізняємо: вказівні, підкреслюють (підсилюють), демонстративні, дотичні жести.

Вказівні жести спрямовані у бік предметів або людей з метою звернути на них увагу.

Підкреслюють жести служать для підкріплення висловлювань. Вирішальне значення надається при цьому положенню кисті руки.

Демонстративні жести пояснюють стан справ. За допомогою дотичних жестів хочуть встановити соціальний контакт або отриматизнак уваги з боку партнера. Вони використовуються також для ослаблення значення висловлювань.

18. Базова модель комунікації.

Проблемам становлення і розвитку комунікаційних процесів присвячено чимало фундаментальних праць всесвітньо відомих факівців, таких як: Г. Лассвел (автор однієї з перших комунікаційних моделей(базової)),Р. Бредок (доповнив модель Лассвела двома компонентами - умови, в яких проходить комунікація та мета, якої прагне комунікатор), К. Шеннон та В. Вівер (особливу увагу приділяють змісту повідомлення на початку та наприкінці комунікаційного процесу), В. Шрам та Ч. Осгуд (одні з перших дослідників, які доповнили комунікаційні моделі зворотнім зв'язком), Дж. Гербнер (акцентує увагу на можливості змінення повідомлення в процесі проходження через комунікаційні канали), також комунікаційні моделі досліджувались Т. Ньюкомбом, Б. Уестлі, М. Макліном, М. Дефлюєром, Д. Бердо, Г. Малецке та ін.

Модель Г. Лассвела:

У цій моделі комунікатор - людина, від якої виходить звернення. Автор стверджував, що для комунікатора головним є переконаність, ясність намірів, симпатичність та стиль комунікації. Звернення - це послання у вигляді тексту, але воно може бути звуковим, видовищним, навіть мати запах, тобто звернення може набирати будь-якої форми. Засоби комунікації - це засоби масової інформації, які давно відомі (радіо, телебачення, газети, журнали), так і порівняно нові (факс, Internet тощо). Одержувач - це людина, до якої спрямовано звернення.