- •1.Роль і значення інформації в управлінській діяльності
- •3. Сутність, функції і завдання комунікаційного менеджменту.
- •5. Модель dikw/
- •6.Нова парадигма у менеджменті
- •7. Специфіка і роль комунікацій у менеджменті і соціальних системах.
- •8. Принципи побудови комунікацій в «школі наукового управління» та «адміністр.Школі».
- •9. Розуміння комунікацій в «школі людських відносин».
- •Значення комунікацій в «школі соціальних систем»
- •12.Роль і місце комунікацій в управлінському контексті.
- •Принципи побудови комунікацій. Порівняльний аналіз.
- •Ключові аспекти комунікаційної взаємодії
- •14.Цілі і функції комунікацій в організації.
- •15.Комунікативна функція
- •16. Види комунікацій в організації.
- •17. Вербальні і невербальні комунікації.
- •18. Базова модель комунікації.
- •19. Модель комунікаційного процесу в.Шрамма
- •20. Елементи комунікаційного процесу
- •21.Бар’єри у процесі комунікацій
- •22. Сутність та призначення паблік рілейшнз в контексті управлінської діяльності.
- •25.Функції pr.
- •26.Вимоги до особистих якостей фахівця з паблік рілейшнз
- •2 Модуль
- •3. Соціальний аудит. Ситуаційний аналіз.
- •4. Маркетингові дослідження.
- •5. Структура плану pr-кампанії.
- •6. Умови ефективності інформаційного повідомлення.
- •7. Надійність джерела повідомлення.
- •8. Використання неконтрольованих і контрольованих засобів комунікації.
- •9. Принципи ефективної комунікації.
- •10. Перелік подій та їх типова комунікаційна підтримка.
- •11. Формування позитивного іміджу організації.
- •12. Соціально-психологічна природа іміджу.
- •13. Компоненти іміджу. Внутрішня громадськість та імідж організації
- •14. Іміджева атрибутика організації
- •15. Позиціонування організації за допомогою репутаційного менеджменту
- •16. Моделі тактики репутаційного менеджменту
- •17. Комунікації у кризових і конфліктних ситуаціях
- •18. Типологія криз та інших екстремальних ситуацій. Управління в умовах кризи
- •19. Комунікація в умовах кризи
- •21.Стратегія і тактика боротьби з чутками.
- •22. Лобізм: сутність, легітимність,практика.
- •23. Організація лобістської кампанії.
- •1. Здобування й аналіз інформації.
- •2. Планування
- •3. Інформаційна обробка (пропаганда)
- •25. Прийоми і способи лобіювання.
- •26. Методи впливу на адресатів лобіювання.
- •27. Ефективні міжособистісні комунікації.
- •28. Ефективні публічні виступи.
- •29.Позамовні навички комунікації
- •30.Категорії позамовних засобів комунікації
- •31. Кінезис і комунікації.
28. Ефективні публічні виступи.
Аналіз ефективності виступу з точки зору аудито- рії полягає в оцінці того, наскільки промова даного ора- тора, ідеї, які їм запропоновані, виявилися доречними,
наскільки виступ відповідав очікуванням і потребам да- ної аудиторії, іншими словами, наскільки доповідачем були враховані всі чинники, що можуть вплинути на кон-
такт з аудиторією. Отже, ефективність публічного виступу, насампе- ред, залежить від рівня підготовки особи, що виступає, тобто від вміння доцільно використовувати елементи, які визначають дієвість виступу: вербальну і невербальну поведінку;
зміст і форму виступу; врахування чинників, що впливають на контакт з
аудиторією та зворотний зв’язок з нею. Досконале володіння технологіями виступу – це
один з найважливіших елементів ефективності промови. Дослідження свідчать, що перших 11 секунд виступу дос- татньо, щоб слухачі оцінили, чи промовець приємний,
компетентний і чи заслуговує на довіру. Враження ауди- торії складають: на 7 % – слова, на 38 % – тон голосу та інтонація, 55 % – мова тіла (постава, міміка, погляд, жести) і
зовнішній вигляд виступаючого. Отже, поведінка під час публічного виступу є важливим чинником впливу на ауди- торію [1].
29.Позамовні навички комунікації
Сучасна людина за день вимовляє більше 30 тисяч слів, супроводжуючи їх несловесними діями. Крім мови існує величезна безліч способів спілкування.
Невербальні засоби комунікації можуть передавати величезну інформацію. Зокрема це може стосуватися і особистості комунікатора: його емоційного стану, темпераменту, особистісних якостей і властивостей, соціальний статус, комунікативну компетентність, а також самооцінці. Головна роль невербальної комунікації полягає в отриманні найрізноманітнішої інформації про людину. Подібну інформацію ми можемо отримати через жести, міміку і інтонації, поза тіла, Дистанція між співрозмовниками, Тактильний контакт, що виражається в різноманітних формах — поштовхи, поплескування, погладжування і т.п.,Орієнтація, тобто просторове положення партнерів щодо один одного: обличчям, боком тощо. Зовнішній вигляд,Кивок головою,Погляд, Паравербальні й екстравербальні сигнали, оскільки вони здатні висловити і коректно інтерпретувати душевну енергію людини, симптоми і руху.
Особливості невербальної комунікації полягають у їх залежності від ситуації, оскільки дозволяють зрозуміти стан всіх учасників комунікації в реальному часі. Однак неможливо отримати інформацію про предмети або особах, відсутніх в даний момент або зовсім не існують. Невербальна комунікація спонтанна і мимовільна. Вона практично не піддається контролю, тому так просто виявити істину при вербальному спілкуванні. Як кажуть, від правди не втечеш.
Невербальні засоби комунікації засвоюються людьми тільки в природних умовах при спостереженні, наслідуванні або копіюванні. Вони мають такі джерела: вроджений або набутий при соціальному розвитку людини, біологічний і соціальний.
Невербальна комунікація може бути розділена на три умовних типи:
Поведінкові знаки - мають фізіологічні реакції, такі як почервоніння, збліднення, хвилювання, тремтіння і т.д.
Ненавмисні знаки - використання подібних знаків пов'язано безпосередньо з звичками людини, такими як покусування губ, хитання ногою без явних на те причин, чухання носа.
Власне комунікативні знаки - представляють собою конкретні сигнали, здатні передавати конкретну інформацію про події, об'єктах або стані людини.
Уміння «зчитувати» невербальні сигнали дає діловій людині такі переваги:
1) можливість розпізнати перешкоди, які виникають на рівні особистих стосунків у момент їх зародження, перехопити і знешкодити відповідні сигнали, перебудувати розмову з урахуванням цих сигналів, змінити такт проведення бесіди;
2) можливість переконатися у правильності своєї інтерпретації сигналів, а також отримати підтвердження або заперечення словесної інформації.
