27. Ефективні міжособистісні комунікації.

Ступінь ефективності міжособистісної комунікації визначається за результатами актуалізації двох основних соціально-значущих функцій - взаємодії і впливу. Ці результати залежать від трьох основних умов, що визначають характер мовного спілкування: а) типу комунікативних особистостей, б) сприйняття смисловий і оцінної інформації та в) цілеспрямованого впливу один на одного. Для ефективності міжособистісної комунікації найбільш оптимальними варіантами цих умов є наступні: а) сумісність партнерів як комунікативних особистостей, б) адекватне сприйняття смисловий і оцінної інформації, в) вплив через переконання.  Сумісність партнерів як комунікативних особистостей передбачає сумісність по всіх трьох параметрах. Наявність комунікативних потреб, навіть при відмінності комунікативних установок, сприяє встановленню контакту, що важливо для початкового етапу комунікації. Сигналом для контакту можуть служити як вербальні, так і невербальні засоби. Тут дуже важливо, щоб їх актуалізація відповідала прийнятим соціальним нормам мовленнєвої поведінки. Це в значній мірі полегшує мовленнєвий взаємодію. Найбільшу роль тут відіграє сумісність когнітивних параметрів, які організовані у певному когнітивному просторі у вигляді блоків ідентифікації, рефлексії, знань про вербальних і невербальних засобах комунікації та ін Незважаючи на те, що у кожного індивіда обсяг цих блоків та їх структура різні, оскільки вони формуються на основі не тільки суспільного пізнавального досвіду, а й особистого, незважаючи на те. що вони залежать від особливостей роботи півкуль головного мозку, що відрізняються асиметрією, наявність готових блоків дозволяє оперувати ними з достатньою ефективністю, щоб сприйняти і оцінити інформацію і сформулювати свою реакцію.  Відзначено, що вже на початковому етапі міжособистісної комунікації обидва партнера, спираючись на свій пізнавальний досвід, вирішують одночасно кілька завдань: 1) Що я думаю про себе - хто я такий? 2) Що я думаю про партнера - хто він такий? 3) Що я думаю про те, як партнер думає про мене? 4) Що думає партнер про себе? 5) Що думає партнер про мене? 6) Що думає партнер про те, як я його собі уявляю. Тут задіяні блоки ідентифікації, самопізнання, рефлексії,прогнозування розвитку образу партнера - все, що допомагає «налаштуватися» на міжособистісне спілкування.  Функціональний параметр також відіграє значну роль в успішній актуалізації функції мовного взаємодії, але не є вирішальним, за винятком тих випадків, коли допускається грубе порушення прийнятих норм соціальної диференціації та ситуативної варіативності комунікативних засобів.  Сприйняття в контексті соціально-психологічних досліджень трактується як розуміння і оцінка людини людиною; причому не тільки і не стільки його якостей, скільки його взаємовідносин з іншими людьми. Найбільш вивченими механізмами міжособистісного сприйняття є: а) ідентифікація - розуміння іншої людини шляхом ототожнення себе з ним, б) рефлексія - розуміння іншого через роздум за нього; в) емпатія - розуміння іншої людини через емоційне співпереживання; г) стереотипізація - сприймання і оцінка іншого шляхом перенесення на нього загальноприйнятих характеристик будь-якої соціальної групи або її представника.  У контексті міжособистісної комунікації сприйняття - це, перш за все, складний процес прийому і переробки смислової та оцінної інформації, необхідна умова для актуалізації міжособистісної комунікації. Ефективність міжособистісної комунікації залежить від ступеня адекватності смислового сприйняття, так як з цим пов'язана правильність інтерпретації інформації, комунікативної установки партнера і прогнозування наступних етапів комунікації. [3., З 189]  Успіх комунікації досягається лише в тому випадку, якщо учасники комунікації мають загальної можливістю інтерпретації певного знака. Ці процеси є найважливішими елементами комунікативного акту. Оскільки людина не володіє телепатією і не здатний передати електричні імпульси безпосередньо зі свого мозку в мозок партнера, то виникає потреба зашифрувати свої думки, щоб потім передати їх вербально або невербально. При міжкультурної комунікації кожнакультура являє собою систему кодів, яка поширює свою дію на повсякденні відносини, соціальні та культурні норми і т.д. Ці кодові системи культур, як правило, неспівставні між собою або в кращому разі можна порівняти тільки обмежено. У зв'язку з цим у процесі комунікації набуває важливого значення проблемакодування і декодування інформації.  Кодування - це процес зашифровки наших думок, почуттів, емоцій у форму, впізнавану іншими. Для цього людина використовує символи, які можуть бути письмовими, вербальними, невербальними, математичними, музичними і т.д. Набір таких символів є повідомленням.  Декодування - це процес отримання та інтерпретації повідомлень, одержуваних людиною ззовні. Він пов'язаний з розшифровкою символів, що складають повідомлення.  Способи кодування і декодування повідомлень формуються під впливом досвіду людини, який розуміється не тільки як індивідуальний досвід, але і як досвід групи, до якої належить людина, а також досвід тієї культури, представником якої ця людина є, освоює її в процесі інкультурації.  Будь-яка культура створює свою власну систему символів і додає кожному символу відповідні значення. Але культури не тільки наповнюють свої символи різним значенням, але і використовують символи в різних цілях. Тому в процесі комунікації завжди важливо пам'ятати, що символи є такими лише тому, що певна група людей погоджується прийняти їх як символи. Між символом і його значенням часто немає природного зв'язку. Їхні стосунки довільні й варіюються в різних культурах. Тому людині, незнайомому з символікою прапора, він буде представлятися всього лише шматком тканини, прикріпленим до палиці. Але навіть у рамках однієї культури розшифровка символу буде змінюватись в залежності від досвіду людини і від конкретної життєвої ситуації, в якій він знаходиться при цьому. Розкриття значення символів відбувається у формі їх денотації і конотації.  Денотацією - це значення символу, що визнається більшістю людей в даній культурі. Конотація-вторинні асоціації, колективні лише кількома членами цієї спільноти. У силу цього вони завжди суб'єктивні і емоційні за своєю природою.  Як слова, так і символи-речі можуть змінювати свої значення - від покоління до покоління, від регіону до регіону. Про це також необхідно постійно пам'ятати в процесі комунікації.  У міжособистісної комунікації невербальні засоби часто доповнюють мовні форми спілкування (наприклад, ми говоримо: «Привіт!» І при цьому посміхаємося). Невербальні знаки можуть не відповідати усним повідомленням (наприклад, ми говоримо: «Раді вас бачити!», Але при цьому хмурився і дивимося у бік). Невербальне повідомлення може також доповнювати вербальне (сказати дітям: «Тихіше!» І прикласти вказівний палець до губ). Невербальна поведінка служить для регулювання спілкування. За допомогою кивка головою, погляду, жесту ми легко вступаємо в бесіду або припиняємо її. У ряді випадків невербальні способи можуть заміщати вербальні (так, дитина може не попросити подати йому іграшку, а просто вказати на неї).  Крім зазначених коштів до каналів комунікації можуть бути також віднесені публічні виступи, особисті зустрічі, рекламні оголошення і ін [4. c 39]  Таким чином, при міжкультурної комунікації кожна культура являє собою систему кодів, яка поширює свою дію на повсякденні відносини, соціальні та культурнінорми і т.д. Ці кодові системи культур, як правило, неспівставні між собою або в кращому разі можна порівняти тільки обмежено. У зв'язку з цим у процесі комунікації набуває важливого значення проблема кодування і декодування інформації. Ефективність міжособистісної комунікації залежить від ступеня адекватності смислового сприйняття, так як з цим пов'язана правильність інтерпретації інформації, комунікативної установки партнера і прогнозування наступних етапів комунікації.