8. Засади економного та безпечного використання витратних матеріалів

8.1. Загальні відомості

Причини, що збільшують витрату палива, мастильних матеріалів і технічних рідин досить різноманітні (вони проявляються під час транспор­тування цих матеріалів, заправки ними машин, технічного обслуговування й зберігання). Втрати обумовлені як властивостями нафтопродуктів (випаровування, прилипання до стінок, залишки в тарі), так і зміною їх якості. Кількісні та якісні втрати ПММ збільшують вартість виконання робіт машинами (агрегатами), знижують надійність і довговічність автотрактор­ної техніки, призводять до забруднення повітря, води, ґрунту.

Фізико-хімічні властивості палив і мастильних матеріалів не дозволя­ють повністю позбавитися їх втрат. Тому на втрати під час транспорту­вання, зберігання і видачі ПММ встановлені норми, які залежать від влас­тивостей продуктів і кліматичних умов. Застосуванням централізованого завезення нафтопродуктів, справних резервуарів для транспортування та

на поверхню води; якщо крапля протягом кількох хвилин плаває у вигляді лінзи - олива моторна; якщо за кілька секунд розпливається -трансмісійна.

Повне відстоювання дизельного палива за температури понад 20 °С відбувається за п'ять діб.

Для очищення моторної оливи від механічних домішок її відстоюють у підігрітому до температури 70...80 °С стані (за вищої температури пору­шується відстоювання внаслідок випаровування води).

Для орієнтовної оцінки забрудненості працюючої моторної оливи не­розчинними продуктами можна скористатися крапельною пробою: зразу після зупинки двигуна з допомогою оливомірного стержня беруть краплю оливи з піддона картера і опускають на горизонтально розташований фі­льтрувальний папір; через 2...4 години(залежно від температури) крапля висихає, на плямі спостерігаються характерні ділянки ~ центральне ядро 1 (див. мал. 1), кільце 2, зона дифузії 3.

Мал. 1 До визначення забрудненості оливи методом крапельної проби:

а - незабруднена олива (наробіток двигуна малий); б - помірна забрудненість;в - істотна забрудненість (потрібна заміна);

1 - центральне ядро;2 - кільце з нерозчинних продуктів; 3 - зона дифузії.

В процесі аналізу плями слід звернути увагу на наступне: потемніння центрального ядра і скорочення зони дифузії засвідчує про збільшення нерозчинних продуктів в оливі; щезання зони дифузії може бути ознакою збільшення води в моторній оливі понад 0,3...0,5%; коли ядро жовтувато­го кольору, обмежене темною окантовкою - вміст нерозчинних продуктів 0,01.„0,05%; коли ядро сірого кольору, обмежене темнішою окантовкою -0,05...0,10%; коли ядро темно-сірого кольору, обмежене чорною окантов­кою - 0,1...0,80%; коли ядро суцільно чорна пляма - понад 0,8% (потрібна заміна оливи).

Інтенсивність утворення накипу в порожнинах системи охолодження двигуна залежить від вмісту в холодильній рідині (воді) розчинних солей,

Таблиця 1.10

Характеристика дизельних палив за гост 305-82

Показники	Л	3	А
Цетанове число, не менше	45	45	45
Фракційний склад: 50% переганяється при температурі, °С, не вище 96% переганяється при температурі, °С, не вище	280 360	280 340	255 330
Кінематична в'язкість при 20 °С, мм2/с	3,0.. .6,0	1,8...5,0	1,5...4,0
Температура застигання, °С, не вище, для: помірної зони холодної зони	-10 -	-35 -45	- -55
Температура помутніння, °С, не вище, для: помірної зони холодної зони	-5 -	-25 -35	-35 -
Температура спалаху в закритому тиглі, °С, не нижче	40	35	30
Масова частка сірки, %, не більше, у паливі: типу I типу II	0,2 0,5	0,2 0,5	0,2 0,4
Кислотність, мг КОН/100 см3, не більше	5	5	5
Йодне число, г йоду на 100 г палива, не більше	6	6	6
Вміст водорозчинних кислот і лугів	Відсутність
Вміст механічних домішок	Відсутність
Вміст води	Відсутність
Густина при 20 °С, кг/м3, не більше	860	840	830

Відповідно стандарту, при умовному позначенні літнього палива вказується граничний вміст сірки і температура спалаху, допустимі для даного палива. Наприклад Паливо дизельне Л-0,2-40 ГОСТ 305-82. При позначенні зимових палив замість температури спалаху вказується температура застигання, наприклад

Паливо дизельне 3-0,2 мінус 35 ГОСТ305-82.

При позначенні арктичних палив вказується тільки граничний вміст сірки, наприклад

Паливо дизельне А-0,4 ГОСТ 305-82.

В умовах зростаючої з середини 70-х років диспропорції між приростом видобутку нафти і збільшенням потреби в дизельному паливі в багатьох країнах, і в нашій також, були проведені роботи по розширенню ресурсів дизельного палива за рахунок підвищення температури кінця кипіння

17

палива на 25...30 °С. З'явилось дизельне паливо обважненого фракційного складу (УФС) яке виготовляється ВАТ «Херсоннафтопереробка» і «Нафтохімік Прикарпаття» за ТУ 38.601-53-2-93 (табл. 1.11). Паливо виготовляється трьох марок:

УФС - для експлуатації при температурі навколишнього повітря 5 °С

УФС п1 - з депресорною присадкою для експлуатації при температурі навколишнього повітря мінус 5 °С і вище;

УФС п2 - з депресорною присадкою для експлуатації при температурі навколишнього повітря мінус 15 °С і вище.

За вмістом сірки палива поділяються на підгрупи:

І- масова частка сірки не більше 0,2%;

II- масова частка сірки не більше 0,5%;

III- масова частка сірки не більше 1,0%.

Таблиця 1.11