Характеристика розповсюджених амортизаційних рідин

Показник	АЖ-12Т	МГП-10	МГП-12
Густина при 20 °С, кг/м3	-	930	920
В'язкість, мм2/с при температурі: -40 °С, не більше -20 °С, не більше 50 °С, не менше 100 °С, не менше	6500 - 12 3,6	- 1000 10 3,6	- 800 12 3,9
Температура застигання, °С, не вище	-52	-40	-43
Температура спалаху в закритому тиглі, °С, не нижче	165	145	140

Амортизаційна рідина АЖ-12Г (ГОСТ 23008-78) - суміш малов'язкої мінеральної оливи глибокоочищеної селективної очистки з сірчистої сировини й поліетилсилоксанової рідини, що зумовлює похилу в'язкісно-температурну криву і низьку температуру застигання. Містить протизношувальні та протиокисні присадки. Роботоздатна при підвищених (до 90 °С) температурі й тиску, має добру термічну й механічну стабільність. Широко використовується в амортизаторах, деталі ущільнення яких виконані з гуми стійкої до нафтопродуктів.

Амортизаційна рідина МГП-1О (ОСТ 38154-74) суміш малов'язкої низькозастигаючої мінеральної оливи з поліетилсилоксанової рідини з додаванням кашалотового жиру, полімерної депресорної, протиокисної та припінної присадок. Застосовується на легкових автомобілях старих моделей.

Для телескопічних стояків передньоприводних автомобілів розробле­но нову амортизаційну рідину МГП-12. У порівняні з МГП-10 вона має кращі в'язкісно-температурні та мастильні властивості, нижчу температуру замерзання.

У виробничих умовах при відсутності амортизаційних рідин допуска­ється їх виготовлення шляхом змішування рівної кількості трансформато­рної та турбінної олив. Ці суміші можна готувати і з урахуванням умов роботи: для літніх - 60% турбінної і 40% трансформаторної оливи, для зимових - у зворотному співвідношенні. У разі відсутності турбінної оливи у суміш додають легку індустріальну. Застосовувати тільки транс­форматорну оливу не рекомендується через відсутність в ній необхідних протизношувальних властивостей.

74

компонентно­го складу газу. Тому розроблений стандарт ГОСТ 27577-87 «Газ природ­ний горючий стиснений, паливо для газобалонних автомобілів. Технічні умови» згідно з яким введено дві марки газу - А і Б. Вони різняться вміс­том метану А - 95±5, Б - 90±5% і азоту А - 0...4, Б - 4...7%. Інші компо­ненти складають не більше: етан - 4%, пропан - 1,5%, бутан - 1,0%, пентан - 0,3%, диоксид вуглецю - 1,0%, кисень - 1,0%. Теплота згорян­ня відповідно 33896 і 33657 кДж/м³.

Стиснений газ зберігають у товстостінних балонах, місткість одного 50 дм³ (за водою), в якому під тиском 20 МПа може бути накачано 10 м³ газу, що знаходиться під атмосферним тиском. На автомобілі, залежно від вантажопід'ємності, їх встановлюють до 8, що достатньо для руху на 200...250км.

На газонаповнюючих станціях гази очищають, осушують, стискують до робочого тиску 20 МПа, а потім наповнюють балони автомобілів.

Використовуючи газоподібне паливо необхідно пам'ятати наступне.

Маючи високу теплоту і температуру згоряння і достатньо низьку займання, всі вуглеводневі гази надзвичайно пожежонебезпечні при роз­герметизації трубопроводів і ємкостей, в яких вони транспортуються і зберігаються. Навіть при незначних витіканнях, в повітрі погано вентильованих приміщень, можуть створюватися вибухонебезпечні газоповітряні суміші. Межі займання бутану 1,5...8,5%, метану 5...15%. Одним із засобів зниження вибухонебезпечності є змішування природних газів з деякими штучними (крекінговим, світильним), у яких менші межі вибуховості, тому часто до споживачів, як відмічалось раніше, поступає зміша­ний подвійний або потрійний газ.

Відсутність запаху у більшості з газів і кольору у всіх вуглеводнів Створює труднощі для виявлення газу при витіканні. Для своєчасного виявлення витікання газу йому придають специфічний запах, додаючи сильно пахучі речовини, які називають одорантами. Як одоранти викорис­товують меркаптан і його сполуки, найчастіше метил- і етил меркаптан. В певних концентраціях меркаптани нешкідливі для організму людини і не руйнують матеріали, що застосовуються в системі живлення.

Запах одоранта, наприклад, етил меркаптану відчувається навіть при концентрації 0,19 г в 1000 м³ повітря.

Одоризацію природних газів здійснюють на газо-розподільчих станціях, а скраплених - на газо-нафтопереробних заводах. Наприклад, на 100 л скрапленого газу додають 2,5 г етил меркаптану і при такій концентрації можна визначити витікання 0,4...0,5% газу в повітрі. Така концентрація газу в повітрі вибухобезпечна, оскільки складає всього 20% нижньої межі займання. Разом з тим необхідно відмітити, що меркаптан має особливість

27

збиратись у невеликій кількості в моторній оливі, системах живлення і пуску.

Природні гази легше повітря і тому збираються у верхній частині приміщення, а пари скраплених газів за густиною перевищують повітря і збираються в низьких місцях, які погано провітрюються, наприклад, в оглядових ямах. При атмосферному тиску вуглеводневі гази не токсичні, але їх присутність в приміщені понижує в ньому вміст кисню і може визвати у людини кисневий голод і навіть смерть. Попавши на шкіру людини рідка фаза пропан-бутанової суміші викликає обмороження, що нагадує опік.

Санітарними нормами передбачається максимально допустима концентрація в повітрі приміщення насичених вуглеводнів 300, а не насичених - 100 мг/м³.