Параметри класів випарності автомобільних бензинів

Показник	Значення для класу
	1	2	3	4	5
Тиск насиченої пари, кПа	35....70	45....80	55... .90	60.. ..95	80... 100
Фракційний склад: температура початку перегонки, °С, не нижче:	35	35	не норм.	не норм.	не норм.
10% переганяється при температурі, °С, не вище:	75	70	65	60	55
50% переганяється при температурі, °С, не вище:	120	115	110	105	100
90% переганяється при температурі, °С, не вище:	190	185	180	170	160
- температура кінця кипіння, °С, не вище:	215	215	215	215	215
- залишок в колбі, %, не більше	2	2	2	2	2
- залишок і втрати в колбі, %, не більше	4	4	4	4	4
- об'єм бензину, що випарувався, %, при температурі: 70 °С мін. макс. 100 °С мін. макс 180 °С, не менше	10 45 35 65 85	15 45 40 70 85	15 47 40 70 85	15 50 40 70 85	15 50 40 70 85

Останнім часом асортимент автомобільних бензинів значно поповню­ється за рахунок нових марок, що виготовляються за технічним умовами. Це зумовлено різким ростом виробництва не етильованих бензинів і скорочення етилованих. При цьому тетраетил свинець (ТЕС) заміняють на різні нетрадиційні присадки і добавки, що раніше випускались хімічною

10

При впорскуванні застосовується більше перекриття клапанів (коли відкриті обидва клапани - впускний і випускний) для кращого продування циліндра.

Належні продувка та рівномірність складу суміші в циліндрах знижу­ють температуру стінок циліндрів, днищ поршнів і випускних клапанів, що дозволило знизити вимоги до октанового числа бензину на 2-3 одиниці, тобто підвищити ступінь стиску без загрози детонації. Крім того, поліпшу­ються умови мащення дзеркала циліндрів.

Системи впорскування бензину різноманітні, вони складніші карбюра­торних внаслідок наявності великої кількості прецизійних і електронних пристроїв. Тому маємо змогу лише привернути увагу читача до несправностей, що викликають перевитрату палива (на прикладі системи «К-Jеtrоnік»): зниження керівного тиску від регулятора; порушення гер­метичності пускової форсунки; забруднення зливного паливопроводу; за­бруднення форсунки впорскування; порушення герметичності в магістралі подачі палива; порушення регулювання дросельної заслінки; порушення регулювання системи холостого ходу; надмірна тривалість замкненого стану клапанів термореле.

Несправності трансмісії і ходової частини, які збільшують опір рухові автомобіля, зумовлюють зростання витрати палива: розгін з натиснутою до упору педаллю керування дросельними заслінками мало скорочує час розгону, але помітно збільшує витрату бензину; розміщений зверху на легковому автомобілі багажник (порожній) - до 5%; зниження тиску пові­тря в шинах - до 15%; порушення кутів розвалу і сходження коліс - до 10%; невід регульовані гальма - до 20%.

Велике значення має обкатка нового автомобіля, в процесі якої тер­тьові поверхні припрацьовуються, готуючись до виробничих навантажень.

Вантажні автомобілі найменше витрачають паливо за швидкості руху в межах 60, а легкові 80 км/год. Шкідливо впливає нерівномірність швидкості руху, тому що під час гальмування механічна енергія перетво­рюється в теплову, а під час розгону витрата палива на одиницю шляху в 1,4 рази більша порівняно з рівномірним рухом.

При русі без перешкод горизонтальною автомагістраллю складовими опору є опір коченню і аеродинамічний (для автомобіля середньої ванта­жопідйомності за швидкості руху 65 км/год, по дорозі I-II категорії опір коченню вдвічі більше опору повітря, а за більших швидкостей - перева­жатиме опір повітря). Велике значення має площа поперечного перерізу автомобіля (застосуванням повітронапрямних козирків, що поліпшують обтічність вантажного автомобіля, можна зменшити витрату палива на 6...7%).

насоса - до 5%; внаслідок по­рушень роботи системи запалювання перевитрата палива може досягати 50% і більше (непрацюючий відцентровий регулятор випередження запа­лювання - до 20%, вакуумний - до 10%, несправність однієї свічки погіршує економічність роботи двигуна в холостому режимі до 30%, зміна зазо­ру між електродами свічок до 0,5 мм, при потрібному 0,9 мм, збільшує витрату палива на 4%); зниження температурного режиму двигуна до 40...50 °С викликає збільшення витрати палива на 8...10%; за рахунок на­явності шару накипу в системі охолодження товщиною понад 1мм перевит­рата палива може досягати 10%; нагар в камерах згоряння (інтенсивність його утворення більша при використанні етилованого бензину) знижує паливну економічність до 15%.

Автомобіль з дизельним двигуном. До причин, що призводять до перевитрати ПММ, про які йшлося в п.6.2, додамо наступне.

Наповнення циліндрів дизеля паливом істотно зaлежить від його гус­тини: із зниженням температури повітря збільшується його порція, але зниження температури підвищує в'язкість палива (погіршуються його роз­пилення); це призводить до неповного згоряння і підвищення витрати палива. Отже, густина палива має відповідати сезону виконання роботи.

Газобалонний автомобіль. Фізико-хімічні властивості газоподібного палива дозволяють працювати двигуну на бідніших газоповітряних сумі­шах, ніж у карбюраторного бензинового.

Причинами перевитрати палива можуть бути: негерметичність газо­вих магістралей, вентилів, мембрани редуктора високого тиску, діафрагми редуктора низького тиску, газового електромагнітного клапана (виявля­ються при працюючому двигуні за характерним шипінням і наявності за­паху газу, уточняється місце витікання шляхом намилювання з'єднань). Збіднення суміші до коефіцієнта надлишку повітря більше 0,95...1,0 покращує економічність роботи двигуна, але прийомистість погіршується; збагачення суміші до коефіцієнта надлишку повітря менше 0,95 супрово­джується збільшенням витрати палива.

Несправності, що погіршують процеси згоряння паливно-повітряної суміші в навантажувальному й режимі холостого ходу мають такий же характер, як у бензинового двигуна.

Автомобіль з бензиновим інжекторним двигуном. Одна з головних причин інтенсивного розповсюдження автомобільних двигунів з впорску­ванням бензину - паливна економічність і мала токсичність. Впорскування бензину дозволяє точніше розподілити паливо між циліндрами (склад су­міші в різних циліндрах може відрізнятися на 6...8%, тоді як у карбюра­торного двигуна - 11...17%).

промисловістю зовсім для іншої мети. До таких речовин відносять різні ефіри, спирти, металоорганічні сполуки тощо. Для контролю вмісту цих компонентів в технічних умовах передбачено спеціальні показники і вводяться додаткові методики контролю. Всі бензини за технічним умовами повинні відповідати вимогам ГОСТ Р 51313 - 99 «Бензины автомобильные. Общие технические требования», який вступив в дію з 01.06.2000 року (табл. 1.7). Відповідність бензинів, що виготовляються за технічними умовами вимогам стандарту перевіряється при їх сертифікації, яка є обов'язковою.

Таблиця 1.7

Показник	Типи бензинів				Метод випробування
	]	II	III	IV
Октанове число за: дослідним методом моторним методом	80 76	91 -	95 -	98 -	ГОСТ 8226 ГОСТ 511
Концентрація свинцю, г/дм3, не більше: для не етильованого для етильованого	0,013 0,17	0,013 -	0,013 -	0,013 -	ГОСТ 28828
Тиск насиченої пари, кПа	35-100	35-100	35-100	35-100	ГОСТ 1756
Фракційний склад: 90% бензину переганяється при температурі, °С, не вище кінець кипіння, °С, не вище	190 215	190 215	190 215	190 215
залишок в колбі, %, не більше	1,5	1,5	1,5	1,5
Масова частка сірки, %, не більше	0,05	0,05	0,05	0,05	ГОСТ 19121
Об'ємна частка бензолу, %, не більше	5	5	5	5	ГОСТ 29040

Загальні технічні вимоги до автомобільних бензинів (ГОСТ Р 51313-99)

З метою забезпечення Москви та інших регіонів з високою щільністю автомобільного транспорту екологічними чистими паливами розроблено

ряд технічних умов на автомобільні бензини не етильовані з покращеними екологічними показниками: «Городские» (ТУ 38.401-58-171 - 96), «ЯрМарка» (ТУ 38.301-25-41 - 97). ТУ 38.401-58-171 - 96 поширюється на автомо­більні бензини, що виробляються ВАТ «Московский НПЗ», ТУ 38.301-25-41-97 - на бензини, що випускає ВАТ «Славнефть-Ярославнефтеоргсинтез». Порівняно з вимогами ГОСТ Р 51105 - 97 цими

технічними умовами (табл. 1.8) встановлені більш жорсткі вимоги до вмісту бензолу, передба­чено нормування вмісту ароматичних вуглеводнів і мийних присадок.

11

Таблиця 1.8