Сутність теорії ф. Аквінського

1. р озум здібний раціонально довести буття бога і відхилити заперечення проти істин віри;

2. все існуюче складається богом у ієрархічному порядку;

3. рухаючись до істини, розум може вступити в суперечку з догматами віри;

4. протиріччя між двома положеннями завжди означає, що одне з них – помилкове; у божественному одкровенні помилок бути не може, тому помиляється розум, а не віра;

5. матерія не може існувати окремо від форми, але форма може існувати сама по собі;

6. бог – істота цілком духовна, а тілесні речі природного світу існують тільки у поєднанні форми з матерією;

7. кожне явище має свою причину, а верховною причиною всіх реальних явищ і процесів є бог;

8. розум пов’язаний з відчуттям, тому для пізнання доступний тільки тілесний світ, а позатілесне, духовне є недоступним, тому сутність речей недосяжна.

Вчення Ф. Аквінського отримало назву «томізм» і стало ідологічною засадою і теоретичним знаряддям католицизму. Протилежним реалізму напрямком став номіналізм, який інакше трактував поняття загального.

Номіналізм почав витісняти реалізм у ХІ-ХІІ ст. Суть його витікала з того, що реально існують тільки окремі тіла і речі, а універсалії –це тільки імена (на латині «номіна»), які існують до речей. Ці положення засуджувалися церквою, бо вони суперечили церковним догматам. Поряд з номіналізмом, у середні віки розвинувся концептуалізм - прогресивний напрямок схоластичної філософії, засноване П.Абеляром. За Абеляром, існувати можуть тільки одиничні речі («субстанції»), але між речами можлива подібність, на чому ґрунтуються універсалії. Загальні поняття – це зразки, за якими бог створює речі.

У дискусії про універсалії концептуалісти, як і номіналісти, заперечували реальне існування загального, незалежно від кремих речей, але визнавали існування у розумі загальних понять («концептів») як особливої форми пізнання дійсності.

Філософські ідеї провідних номіналістів

Представники	Трактування універсалій
І. Росцелін (1050-1110)	-універсалії – це коливання звуку і струс повітря; -єдність – це пустий звук, оскільки у дійсності існують лише окремі індивіди, яких об’єднує церква
П. Абеляр (1079-1142)	-універсалії –це не слова і не реально існуючі речі, а поняття, які виражають загальне у речах; -поняття охоплюють загальну родову сутність, котра єдина для множини речей; -загальне ( універсалії) існує як значення слова, яке не співпадає з самим словом як набором звуків.
Дунс Скот (1265-1308)	-загальне не є тільки продуктом розуму, воно має основу в самих речах, а одиничне (індивідуальне) існує самостійно, не поглинається родом і видом; -божественна воля є первісною і визначальною; людська воля є доброю, коли повністю підкорена божественній; -воля визначає поведінку людини, хоча цей вибір повинен бути розумним.

Таким чином, середньовічна філософія внесла суттєвий внесок у подальший розвиток гносеології, розробила і уточнила усі логічно можливі варіанти співвідношення раціонального, емпіричного і апріорного, що стане у подальшому не тільки предметом схоластичних дискусій, а й підґрунтям для формування засад природничо-наукового і філософського знання. Перебуваючи під впливом християнства, середньовічна філософія надала дивовижні і яскраві зразки людської думки та інтелектуальної культури.