9.4. Основні закони діалектики

Закон переходу кількості у якість пояснює, яким чином виникають рух і розвиток. Накопичення непомітних, поступових якісних змін є певний для кожного окремого процесу момент, який з необхідністю приводить до суттєвих, корінних, якісних змін. Щоб пояснити ці процеси, використовують такі категорії, як якість, кількість міра, стрибок, властивість.

Якість – це тотожна буттю визначеність, тобто якщо річ втрачає визначеність, то вона втрачає свою якість. Якість сприймається органами чуття, як сукупність суттєвих властивостей речі, що сприймається через мислення.

Властивість як категорія визначає одну із сторін речі. Суттєві властивості речі не сприймаються на рівні відчуттів, бо є результатом узагальнення. Властивості бувають специфічними і загальними, головними і неголовними, необхідними і випадковими, зовнішніми і внутрішніми, природними і штучними тощо.

Кількість –це категорія, що відображає такі параметри речі, явища або процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри тощо. Якщо кількісні зміни не зачіпляють якості предмета, то вони не помітні для людини.

Кожний перехід кількісних змін у якісні означає перехід якісних змін у нові кількісні зміни. Єдність між якістю і кількістю визначає міра. Міра – це межа кількісних змін, в рамках якої предмет залишається тим, чим він є, не змінюючи своєї якості. Порушення міри предмета веде до переходу в щось інше. Стара якість зникає, а нова виникає. Перехід кількісних змін у якісні означає стрибок, тобто перелом у розвитку. Форми стрибків:

а) стрибки у формі разових змін (політичний переворот в суспільстві, природний катаклізм, скасування старих форм господарювання тощо).

б) стрибки у формі поступових якісних перетворень (виникнення нових видів тварин і рослин, становлення людини, розвиток мови.)

Форми якісних змін залежать від характеру внутрішніх суперечностей, які притаманні даному процесу; умов розвитку того чи іншого процесу.

Приклади: Зростання виробничих сил, продуктивності праці в надрах первісного суспільства привели до виникнення класового суспільства. Власне класове суспільство у своєму розвитку народило такі якісно нові форми, як рабовласницький, феодальний, капіталістичний устрій.

Даний закон розкриває внутрішній механізм переходу до нової якості у будь-якій сфері об’єктивної дійсності і відповідає на питання, як і яким чином відбувається розвиток і рух всього сущого. Якісні і кількісні зміни взаємопов’язані між собою і обумовлюють один одного: може бути не тільки перехід кількісних змін у якісні, але й зворотній процес – зміна кількісних характеристик в результаті змін якості предметів і явищ.

Закон єдності і боротьби протилежностей заключається в тому, що в кожному об’єкті є поєднання протилежностей, тобто сторін, які знаходяться у нерозривній єдності, але в той же час взаємовиключають одна одну. Всі предмети, явища і процеси мають суперечливі моменти, тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою. Тотожність – це рівність предмета самому собі. У реальній дійсності тотожність і відмінність виступають як єдність і взаємодіють між собою.

Тотожність і відмінність є протилежностями, а їх взаємодія є суперечністю. Розрізняють такі форми суперечностей:

1. тотожність-відмінність;

2. відмінність;

3. суттєва відмінність;

4. відмінність по суті

Приклади: Соціальний конфлікт – це взаємодія різних соціальних груп, інтереси яких взаємно протилежні і не знаходять розв’язання на спільній основі. Тобто будь-який об’єкт можна розцінювати як з’єднання двох початків – чоловічого і жіночого. Єдність полягає в тому, що і чоловік, і жінка належать до поняття людина, вони мають єдину фізіологічну психологічну і інтелектуальну основу, але протилежність виявляється в анатомічних відмінностях, без яких неможливе народження нової людини. Тобто тільки у поєднанні протилежностей з’являється на світ нова людина.

Закон заперечення заперечення - перші підходи до пояснення закону розроблені Г.Гегелем (теза, антитеза, синтез тези і антитези). Цей закон відображає поступальність, спадкоємність у процесі розвитку предметів і явищ. В основі закону лежить діалектичне заперечення, яке означає не просте знищення чи механічне відкидання старої якості, а її подолання, зняття. Воно включає момент внутрішнього зв’язку зі старим, утримання та збереження позитивного, що міститься в старій якості, і тим самим становить умову для подальшого розвитку. Все існуюче має свої внутрішні суперечності, які наростають, загострюються і досягають такого стану, коли подальший розвиток речі стає неможливий без розв’язання суперечностей.

Діалектичне заперечення містить в собі триєдиний процес: деструкції - руйнація, подолання старого;

1. кумуляція - накопичення позитивного старого;

2. конструкці ї- формування, створення нового.

Приклади діалектичного заперечення в історії:

• перехід від язичницької віри до християнства - це поворот до Заходу через заперечення Сходу;

• реформи Петра 1- це орієнтація на Захід і відхід від Сходу;

• татаро-монгольська навала - це перехід від феодального Заходу до азіатського Сходу.