12.2. Натуралістичні, формаційна і цивілізаційні концепції соціального і економічного розвитку

В осмисленні тенденцій формування і розвитку суспільства виник ряд натуралістичних концепцій, у яких звертається увагу не невіддільність людини від природи і Всесвіту. Як зауважив академік В. Вернадський: «В інтенсивному і складному сучасному житті людина практично забуває, що вона сама і все людство, від якого вона не може бути відділена, нерозривно пов’язані з біосферою - з певною часткою планети, на якій вони живуть».

Таким, чином, суспільство нерозривно пов’язане з природою, яка є необхідною умовою матеріального життя; джерелом ресурсів, що використовуються у виробництві; середовищем існування суспільства.

Французький філософ Ш. Монтеск’є (1689-1755) став засновником географічного детермінізму– це напрямок, у якому провідну роль відіграє географічне середовище, клімат, які впливають на життя, культуру і історію народів. Французький філософ Ш. Фур’є (1772-1837) намагався створити соціальне вчення, виходячи з закону всесвітнього тяжіння Н’ютона. Він розробив принцип «тяжіння за пристрастю» як всезагальної закономірності, яка обумовлює природну здатність людини до будь-якого виду колективної праці.

У ХІХ ст. географ і етнограф Ф. Ратцель сторив доктрину, яка абсолютизує роль географічного середовища у житті держави – геополітику. Ця концепція виправдовувала по суті загарбницьку політику окремих держав, направлену на приєднання певних територій. Ф. Ратцель розглядав держави, як живі організми, які для виживання і розмноження ведуть постійну боротьбу за життєвий простір. В цілому, натуралістичні концепції заперечували людську активність, свободу. Людина зрівнюється з соціальним атомом, а суспільство з механічним агрегатом індивідів, які замкнені тільки на своїх особистих інтересах.

У ХХ ст. частина вчених при осмисленні етапів розвитку суспільства теж пов’язували життя суспільства з природними факторами, але концепції набувають більш глобального характеру. Так, російський вчений Г.В. Платонов виділив основні етапи взаємодії суспільства та природи.

Етапи взаємодії суспільства та природи

Етапи	Види заняття людини в суспільстві
Біогенний (адаптаційний)	Полювання, рибальство, збиральництво готових продуктів природи
Техногенний (варварство і цивілізація)	Землеробство, скотарство, виробництво, яке підвищило продуктивність праці
Ноогенний (сучасний- «noos»- розум)	Взаємодія суспільства і природи на основі розуму

Основним “двигуном” історії був розподіл праці (спочатку половий і віковий). Завдяки розподілу і спеціалізації трудових операцій люди мали змогу забезпечити виживаємість первісної громади і кожного її члена і піднятися вище тварин. Розвиваючи виробництво, людина все більше і більше впливала на оточуюче середовище, змінюючи тим самим свою власну природу. Виділяються певні етапи розвитку людського суспільства, пов’язані зі взаємодією людей з природою:

І етап: привласнення готових продуктів, коли знаряддя прислуговують як допоміжні засоби для забезпечення життєдіяльності;

ІІ етап: привласнююча економіка змінилася на виробничу у формі землеробства, тваринництва (І великий розподіл праці);

ІІІ етап: відокремлення ремісництва і торгівлі від землеробства у самостійну сферу.

Філософський аналіз виділяє мотиви і стимули діяльності

1. підтримання власного існування та виживання;

2. продовження життя роду;

3. необхідність у задоволенні самої потреби в праці, праця заради творчості, яка дає радість буття;

4. боротьба з іншими людьми за привласнення продуктів праці або заради допомоги людям.

Тобто, антагонізм і співпраця – це два полюси взаємодії людей у суспільстві.

К. Маркс ввів у науку термін «суспільно-економічна формація». Все життя людства розглядається з точки зору існування формацій, які змінюють одна одну і впливають на розвиток суспільного життя.

Суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва і виступає як ступінь прогресивного розвитку світової історії людства.

За К. Марксом, історичний процес спредставляє собою послідовну зміну суспільно-економічних формацій, які утворюють висхідну лінію суспільного розвитку. Кожній формації характерна своя якісна характеристика, яка включає певний рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин у суспільстві.

Визначення суспільно-економічної формації дозволяє:

1. відрізнити один період історії від іншого і дослідити історичні події в рамках певних формацій;

2. викрити загальні і суттєві риси різних країн, які знаходяться на однаковій ступені розвитку виробництва;

3. розглянути суспільство як сукупність суспільних явищ ( сім’ї, держави, церкви), а історичний процес як результат впливу різних факторів ( природних умов, просвітництва, розвитку торгівлі або появою генія тощо);

4. розглянути суспільство як єдиний соціальний організм, який включає до себе всі суспільні явища у їх єдності і взаємодії на основі способу виробництва;

5. звести прагнення і дії окремих людей з діями великих мас та класів, інтереси котрих визначаються їхнім місцем в системі суспільних відносин даної формації.