6.2. Основні положення роботи з кадрами органів внутрішніх справ

Управління у, сфері роботи з кадрами органів внут­рішніх справ становить цілісну закінчену систему пов'язаних між собою процесів професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, відбору, під­готовки, розстановки, виховання особового складу.

Система управління кадрами складається із наступ­них елементів:

- визначення кількості працівників, їх посадової ка-тегорійності і рівня професійної підготовки;

- робота з кадрами: підбір, розстановка, переміщен­ня, формування резерву на висування, оцінка працівників;

- стимулювання трудової активності й виховання кадрів;

- застосування заходів морального й матеріального стимулювання, дисциплінарна практика, виховання в дусі дотримання службової дисципліни і законності;

192

- підготовка кадрів: початкова бойова і фізична та спеціальна підготовка, підвищення кваліфікації.

Система управління кадровою роботою має врахо­вувати інтереси різних служб і підрозділів у забезпеченні особовим складом, індивідуальні якості кожного працівни­ка, умови, в яких проходить його служба, пріоритетність завдань, що стоять перед органом внутрішніх справ. Все це вимагає комплексного підходу до вирішення кадрових про­блем як при комплектуванні, так і при морально-психологічній підготовці до служби. Помилку роблять ті керівники органів внутрішніх справ, які вважають, що кад­ровими проблемами повинні займатись тільки кадрові апа­рати (управління, відділи, групи), а інші служби можуть бути тільки споживачами. Кожний орган внутрішніх справ має штатний розпис, в якому визначається чисельність на­чальницького та рядового складу, дається перелік посад, їх розподіл по службах і підрозділах, граничні спеціальні звання, які їм відповідають, і спеціальності, якими вони можуть заміщатись. Штатний розпис оголошується нака­зом вищого керівництва при створенні органу внутрішніх справ, його реорганізації, змін території обслуговування та змінах оперативної обстановки. Чисельність особового складу залежить також від інших факторів, зокрема, соці­ально-економічних демографічних, географічних, клімати­чних, біологічних та інших обставин. Залежно від ситуації, крім постійного складу, в штати органу внутрішніх справ можуть вводитись посади на час виконання спеціальних функцій. Наприклад, помічник керівника (начальника, рек­тора) з питань капітального будівництва вводиться на час капітального будівництва. Додаткова чисельність службов­ців може вводитися також місцевими органами влади від­повідно до їх компетенції. Результати оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ залежать не стільки від кількісного, скільки від якісного складу кадрів, організації управління ними, системи їх підготовки і під­вищення кваліфікації.

Орган внутрішніх справ може мати достатню мате­ріально-технічну базу, досконале сучасне нормативне за­безпечення, але не справлятися з поставленими завдання­ми, якщо їх виконують малокомпетентні і неорганізовані працівники.

193

<<>> Слід зауважити, що чисельність особового складу органів внутрішніх справ за останні роки постійно зроста­ла, проте адекватні зміни криміногенної обстановки в дер­жаві не відбулися. Ускладнення криміногенної ситуації, поширення організованої злочинності, поява нових видів економічної злочинності, міждержавний характер багатьох тяжких злочинів і наркобізнесу диктують необхідність проведення відбору, підготовки й організації роботи кадрів на справді наукових засадах. Система органів внутрішніх справ, виконуючи складні й різнобічні завдання, має по­требу в спеціалістах різних професій.

Професію слід розуміти як загальне, широке понят­тя, що характеризує підготовку і навички в якомусь виді ді­яльності. Професія, як правило, включає в себе ряд спеці­альностей, пов'язаних з виконанням більш вузьких функцій. Професія - вчитель, спеціальність - вчитель математики, історії, біології; професія - інженер-механік, спеціальність - інженер-механік з експлуатації гідравлічних систем, спе­ціальності в рамках професії юриста - кримінальне право, цивільне право, адміністративне право і т.ін. Розвиток нау­ки і техніки, зміни в суспільному та економічному житті країни постійно викликають появу нових і зникнення за­старілих професій та спеціальностей. Державний реєстр передбачає тисячі професій і спеціальностей. Службові особи, які займаються кадровими питаннями, повинні ро­зумітись на цьому, а в необхідних випадках - звертатися до спеціальних довідників. Правильний підбір кадрів за спеці­альностями та відповідне визначення їх функціональних обов'язків мають провідне значення в управлінні кадровою роботою. Сучасним органам внутрішніх справ потрібні юристи та економісти, спеціалісти з бухгалтерського облі­ку та аудиту.

Кадри органів внутрішніх справ не є стабільною ве­личиною: вони знаходяться в постійних змінах внаслідок прийому на роботу одних і звільнення інших. Особовий склад органів внутрішніх справ неоднорідний, він розрізня­ється за природними і придбаними ознаками: стать, вік, освіта, звання, стаж роботи, професія, спеціальність, квалі­фікація, посада. Виділені на їх основі групи працівників створюють структуру особового складу, яка може бути ста­тистичною і аналітичною.

194

Статистична структура кадрів відображає їх розпо­діл і рух в розрізі категорій та груп посад. Наприклад, мо­жна виділити кадри основних посад органів внутрішніх справ - слідчих, карного розшуку, боротьби з економічною злочинністю, автоінспекторів і неосновних - працівники ремонтно-будівельного управління, житлово-комунального відділу, медичного відділу, зв'язку. Всі вони в своїх підро­зділах займають посади керівників, спеціалістів, інженер­но-технічних працівників, службовців, робітників і основні відомості про них включені в поточну статистичну звітність.

Аналітична структура грунтується на спеціальних дослідженнях та розрахунках і поділяється на загальну й детальну структуру. У розрізі загальної структури кадри розподіляються за такими ознаками, як стаж роботи, освіта, професія. Детальна структура лише містить у собі відомос­ті, що характеризують глибше й детальніше, наприклад, працівників, які досягли похилого віку і мають вислугу ро­ків, їх співвідношення з загальною кількістю атестованих працівників; кількість працівників, які перебувають на по­садах 3, 5, 10 і більше років, працівників, які заочно навча­ються, сімейних, неодружених, тих, які мають дітей, спла­чують аліменти та інші відомості. Статистична структура кадрів включає такі елементи, як професія, спеціальність, посада, категорія, рівень кваліфікації.

Професія - рід трудової діяльності особи, яка воло­діє комплексом спеціальних теоретичних знань та практич­них навиків, здобутих у результаті спеціальної підготовки і

досвіду роботи.

Рівень професіональної підготовки, необхідної для виконання необхідних трудових та певних посадових обов'язків називається кваліфікацією працівника. Кваліфі­кація роботи - це характеристика певного виду роботи, яка визначається залежно від її складності й відповідальності, сукупністю вимог до виконавця. Кваліфікація працівника -сукупність набутих ним професіональних якостей. Кваліфі­кація працівника встановлюється спеціальною комісією на основі різносторонньої перевірки його знань і досвіду й пе­ріодично закріплюється в відповідних документах - свідо­цтвах, дипломах, атестаціях.

Сукупність прав, обов'язків і відповідальності пра­цівника, що визначають його службові, трудові функції і

195

<<>> межу компетентності, називається посадою, а особи, при­значені на посади, тобто ті, за якими посада закріплена юридичне, називаються посадовими особами.

Кожна посадова особа характеризується:

- сферою діяльності, встановленої межами об'єкта управління, на стан, функціонування чи використання яко­го ця особа може впливати;

- завданнями, які вона повинна вирішувати, зумов­леними цілями організації чи підрозділу;

- критеріями ефективності виконання робіт, що ви­пливають із цих завдань.

Кожна посада має свою назву, яка відбиває зміст і характер роботи, виконуваної працівником, призначеним на цю посаду: «слідчий», «інспектор пожежної охорони», «державтоінспектор». Вимоги, висунуті до тої чи іншої по­сади, містяться в кваліфікаційній характеристиці, що скла­дається із трьох розділів:

1) «посадові обов'язки» - в якому наведено відомо­сті про місце і рівень посади в структурі організації, вимоги до кваліфікації осіб, які можуть її обіймати, а також пере­лік посадових обов'язків у порядку їх важливості;

2) «повинен знати» - містить перелік вимог до знання особливостей основної діяльності і зв'язаних з нею нормативних документів, методичних матеріалів, правил техніки безпеки і охорони праці;

3) кваліфікаційні вимоги («повинен вміти») - відо­бражає вимоги до рівня і профілю спеціальної підготовки працівника, стажу, накопиченого досвіду, особистих рис, що дозволяють належно виконувати покладені на нього обов'язки.

Кожна посада в органах внутрішніх справ, передба­чена структурним розкладом, повинна бути забезпечена посадовою інструкцією, в якій містяться правила, регла­ментуючі дії особи, що її обіймає. Не складається вона ли­ше для першого керівника, який в своїй діяльності керуєть­ся статутом організації чи положенням про неї. Посадова інструкція, основу якої складають зазначені документи, а також кваліфікаційна характеристика, може бути індивіду­альною для посади і конкретної посадової особи, а може бути типовою стосовно групи посад одного рівня і станови­ти базу для розробки індивідуальних інструкцій. В органах

196

внутрішніх справ до розробки посадових інструкцій часто підходять спрощено і обмежуються тільки розробкою фун­кціональних (посадових) обов'язків.

У системі Міністерства внутрішніх справ України ще не розроблені вкрай необхідні класифікаційні характе­ристики (професіограми) посад і вимоги, яким повинні від­повідати претенденти на них (освіта, досвід, стан здоров'я, вік, психічні якості, знання мов та інше).

Практичні потреби, аналіз нормативних актів, що регламентують роботу з кадрами, дозволив виділити три групи вимог, яким повинні відповідати працівники органів внутрішніх справ:

а) ділові якості;

б) особисті якості;

в) спеціальні фахові якості.

До ділових відносять якості, котрі визначають про­фесіональну здатність працівника, зокрема, наявність спе­ціальної освіти, досвіду практичної роботи, організаційні здібності, ініціативність, стабільна працездатність, знання юридичних і спеціальних дисциплін, знання чинних нака­зів, інструкцій, інших нормативних актів МВС України, во­лодіння оперативною і кримінологічною* технікою, спеці­альними технічними засобами, вміння правильно складати і оформляти службові документи.

Особисті якості складають комплекс особистих рис характеру, які найбільшою мірою відповідають посадовим вимогам: це вміння встановлювати контакти з людьми, спілкуватись з представниками різних ділових сфер та з на­селенням, мужність, стриманість, чесність і добросовіс­ність, ввічливість, доброзичливість, принциповість, людя­ність, готовність до самопожертви.

Спеціальні професійні якості передбачають воло­діння спеціальними знаннями, вміннями і навиками, а та­кож певні особисті якості, необхідні працівнику для успіш­ного виконання службових обов'язків за конкретною поса­дою - оперативного уповноваженого карного розшуку, ді­льничного інспектора міліції, слідчого, інспектора пожеж­ної охорони тощо.

На відміну від ділових якостей, які мають більш універсальний характер і є основою спеціальних професій­них якостей, останні визначають рівень професійної майс-

197

<<>> терності конкретного працівника на конкретній посаді. На­приклад, міліціонер кінного підрозділу міліції, інструктор-кінолог, як і всі працівники органів внутрішніх справ ма­ють бути мужніми, чесними, дисциплінованими, але вони повинні ще любити тварин, без цього вони будуть непов­ноцінними спеціалістами. Міліціонер-снайпер повинен ма­ти гострий зір, а працівники, що входять до спеціальних груп захоплення -добру фізичну підготовку з рукопашного бою. Підвищені вимоги висуваються до керівників органів внутрішніх справ, працівників апарату управління, яким належить важлива і відповідальна роль в управлінні і які, крім загальних якостей, повинні володіти ще й організатор­ськими здібностями, командними навиками, педагогічними і психологічними прийомами і методиками в роботі з осно­вним складом.

Типова модель спеціаліста є необхідною також як орієнтир у підготовці кадрів в учбових закладах МВС. Перш за все необхідно визначити, яким параметрам має відповідати й сам працівник кадрового апарату, якими осо­бистими і професійними якостями та здібностями він пови­нен володіти. На посади працівників кадрів призначаються, як правило, юристи, педагоги, психологи. Але якщо кадро­ву роботу будувати на справді науковій основі, то найпер­ше слід готувати для цієї роботи спеціалістів у сфері упра­вління персоналом (кадрового менеджменту) в одному з вузів МВС України.

Управління у сфері роботи з кадрами здійснюється начальником особисто або через управління, відділ, відді­лення та групи кадрів. Працівники кадрів повинні мати такі основні якості і здібності:

- глибоку повагу до закону, прав і свобод громадян, цінностей демократичної правової держави;

- політичну зрілість;

- здатність об'єктивно і комплексно оцінювати й аналізувати ситуацію, що складається;

- прагнення усі події та рішення логічно і кваліфі­ковано обґрунтовувати з використанням економічних, пра­вових, соціальних категорій;

- уміння абстрагуватися від впливу політичних пар­тій та рухів;

198

- патріотизм, визнання загальнолюдських ціннос­тей, стійкість у моральних та ідейних переконаннях, високу моральність;

- здатність оптимально організувати свою працю тощо. На основі названих особистих якостей фахівець у сфері управління персоналом органів внутрішніх справ по­винен оволодіти необхідними знаннями та навичками, що забезпечать йому поступове набуття практичного досвіду в роботі з особовим складом.

Для цього треба створити сприятливі умови й за­безпечити комплексне формування професіоналізму за та­кими напрямками особистої культури:

- професійно-правовим;

- політичним;

- моральним;

- соціальним;

- психологічним.

Професійна діяльність фахівців кадрових апаратів органів внутрішніх справ повинна забезпечити:

- зміцнення законності і правопорядку;

- втілення оптимальних варіантів структурування органів внутрішніх справ, їх підрозділів та служб;

- вивчення, підбір і розстановку кадрів, проходжен­ня ними служби згідно з установленим порядком;

- реалізацію заходів щодо соціального захисту осо­бового складу органів внутрішніх справ;

- взаємодію з органами державної і виконавчої вла­ди, управління правоохоронними органами при вирішенні питань управління персоналом;

- підвищення професійної майстерності.

Ця діяльність ведеться відповідно до чинного зако­нодавства, інших нормативних актів з охорони правопо­рядку.

Основна мета й завдання професійної діяльності фахівця у сфері управління персоналом обумовлені її соці­альною спрямованістю.

Працівник апарату кадрів повинен знати:

- конституційні принципи підготовки та прийняття законів і підзаконних актів України, механізм їх реалізації;

- порядок формування органів законодавчої, вико­навчої й судової влади, їх функції, структуру і компетенцію;

199

<<>> - діючі міжнародні договори й угоди, що регулю­ють взаємовідносини між державами і їх правоохоронними системами у сферах боротьби із злочинністю та управління персоналом;

- систему і структуру, принципи діяльності міжна­родних і міждержавних організацій, які займаються проб­лемами боротьби із злочинністю, зміцненням правопоряд­ку, захистом прав людини;

- принципи й основні напрямки економічної та пра­вової політики держави, основи економіки окремих галузей господарства;

- систему, структуру, функції державних органів і органів господарського управління;

- особливості використання противитратних механі­змів, економії сил і засобів при створенні нових підрозді­лів, комплектуванні вже діючих;

- принципи фінансової й господарської діяльності бюджетних і госпрозрахункових установ, організацій і під­приємств, принципи створення різних фондів, оподатку­вання, основні форми й методи підвищення рентабельності, економічності, ефективності діяльності;

- правила наукової організації праці, раціонального розподілу навантаження й функціональних обов'язків у ко­лективі, оптимального співвідношення законності й доці­льності;

- систему і структуру правоохоронних органів України, Їх функції, компетенцію;

- структуру органів внутрішніх справ, їх підрозділів і служб, завдання, вирішувані ними, специфіку комплекту­вання, здійснення контролю;

- форми і методи забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ; підвищення майстерності співробі­тників, формування стійкого професійного ядра; виховної ро­боти; організації взаємодії зі службами МВС та іншими правоохоронними органами;

- нормативну базу щодо соціального захисту різних категорій населення взагалі і працівників органів внутріш­ніх справ та членів їх сімей зокрема;

- вимоги відомчих нормативних актів, які стосують­ся вивчення, відбору, й розстановки кадрів, проходження ними служби на різних посадах;

- чинне цивільне, трудове, сімейне, адміністратив­не, фінансове, господарське право стосовно діяльності ор­ганів внутрішніх справ;

- кваліфікаційні характеристики фахівців усіх

служб МВС;

- перелік і спеціалізацію всіх учбових закладів сис­теми МВС України, які займаються підготовкою кадрів для органів внутрішніх справ;

- основи загальної та правової психології, педагогіки;

- методи практичної соціології в управлінні персо­налом органів внутрішніх справ;

- основні правила розумової діяльності, логіку;

- державну мову і мову міждержавного спілкування країн СНД, а також одну з іноземних мов;

- загальну і політичну історію України, національ­ний склад її населення та географію;

- культуру і релігію народів, що населяють Україну;

- систему громадських і політичних організацій на Україні, їх програми, органи їх управління.

Спеціаліст у сфері управління персоналом органів внутрішніх справ повинен уміти:

- роз'яснювати закони і підзаконні акти, які при­ймаються в Україні;

- застосовувати на практиці чинне законодавство і вимоги підзаконних актів у сфері управління персоналом;

- володіти прийомами і методами кодифікації, сис­тематизації законів, підзаконних відомчих актів і власних рішень;

- вести облік, узагальнювати й аналізувати резуль­тати своєї діяльності, діяльності підрозділу, служби, органу внутрішніх справ у цілому і в частині роботи з особовим складом;

- на науковій основі організувати свою роботу й ро­боту персоналу;

- здійснювати постійний контроль за виконанням вимог законів і підзаконних актів, планових заходів, нака­зів, розпоряджень, вказівок вищих суб'єктів управління, рішень колегіальних органів:

- втілювати в практичну діяльність передовий віт­чизняний і зарубіжний досвід управління персоналом, ви-

200

201

<<>> користовувати передові технології і застосовувати технічні засоби, досягнення науки і техніки;

- давати засновану на діючих нормативах організа­ційно-штатну й економіко-правову характеристику того чи іншого структурного підрозділу органу внутрішніх справ з розкриттям джерел його комплектування, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, основних напрямків більш оптимального цільового використання людських, фі­нансових і матеріальних ресурсів;

- володіти навиками спілкування з людьми, встано­влення психологічного контакту, публічних виступів, пере­конання, створення нормального мікроклімату в колективі, здійснення службових перевірок, навиками ведення діло­водства, складання документів у сфері управлінської діяль­ності;

- виявляти існуючі тенденції в роботі з особовим складом, своєчасно реагувати на них, забезпечувати комп­лексний підхід до вирішення проблем кадрового забезпе­чення діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ;

- приймати оптимальні рішення в межах своєї ком­петенції;

- об'єктивно і своєчасно розібратися в конфліктній ситуації, прийняти засновані на законі заходи реагування з урахуванням всіх обставин і характеристик учасників;

- постійно дбати про підвищення своєї професійної майстерності й майстерності працівників підрозділу;

- формувати в собі психологічну стійкість до сто­роннього негативного впливу;

- проводити широку роз'яснювальну роботу з про­паганди діяльності органів внутрішніх справ серед насе­лення, формувати у співробітників почуття гордості за об­рану професію;

- використовувати можливості засобів масової ін­формації та громадськості у вирішенні завдань управління кадрами органів внутрішніх справ.

В органах внутрішніх справ України, за статистич­ними даними, працюють фахівці понад 1500 спеціальнос­тей, і повна розробка професіограм на них є складною справою. Але, зважаючи на те, що серед них є основні, на яких служить абсолютна більшість працівників, атестація

202

цих посад є реальною. Насамперед це оперативний та ін­спекторський склад міліції, слідчі, дільничні інспектори, працівники транспортної міліції, працівники пожежної охорони, інші атестовані та вільнонаймані працівники, що складають загалом особовий склад, кадри органів внутріш­ніх справ.

В управлінні кадровою роботою найважливіше зна­чення має діяльність з відбору, розміщення, навчання, ви­ховання і закріплення кадрів. Вона повинна здійснюватися, перш за все, індивідуально. Найважливішими складовими здійснення стратегічного курсу на рішуче покращення мо­рально-психологічного стану української міліції мають ста­ти якісно нові підходи до питань відбору, розстановки та навчання кадрів. Їх практичному втіленню повинні макси­мально сприяти наполегливі й наступальні дії керівників усіх рівнів - від міністра до начальника нижчої ланки - по вдосконаленню стилю й методів управлінської діяльності, зміцненню виконавчої дисципліни.

Процес нового набору кадрів або найму здійснює­ться в кілька етапів. На попередньому етапі відбувається виявлення кандидатів, здатних виконувати ті чи інші функ­ції в органах внутрішніх справ. Такі кандидати виявляють­ся серед працівників народного господарства, випускників вищих учбових закладів, але основним постачальником ка­дрів органів внутрішніх справ є учбові заклади МВС України. Кандидати повинні відповідати вимогам професії, тобто систематизованому переліку якостей працівника ор­ганів внутрішніх справ. Із таких потенційних кадрів під контролем керівника має формуватись резерв поповнення. Пошук кандидатів може здійснюватись і в самих підрозді­лах органів внутрішніх справ серед рядових працівників, серед тих, хто направлений органом внутрішніх справ на навчання, серед тих, хто підвищує свою кваліфікацію шля­хом заочного навчання в вузах.

Не чекаючи на появу вакансій, треба організувати оформлення кандидатів на службу в органи внутрішніх справ, збирання необхідних документів, проходження вій­ськово-медичної комісії тощо. Одночасно здійснюється підготовка до майбутньої служби та вивчення особистих якостей кандидата шляхом доручення йому окремих завдань.

203

<<>> Після зарахування до кадрів МВС першочерговим завданням є активна допомога новому працівнику у його адаптації. Начальник органу повинен представити нового працівника колективу, розповісти про оперативну обста­новку, про колектив, його людей, традиції, про труднощі, з якими працівник може зіткнутися, призначити наставника, потурбуватися про створення необхідних побутових умов, підготувати, якщо це потрібно, до прийняття присяги, ви­значити функціональні обов'язки.

Працівники органів внутрішніх справ складають присягу такого змісту:

Присяга працівника органів внутрішніх справ України

Я,___________, вступаючи на службу до органів

внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотриму­ватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.

Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдоско­налювати професійну майстерність та підвищувати рівень культу­ри, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і жит­тя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань на життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Якщо я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону.

Підпис

«___»_____________ 199_р.» '

Прийняття присяги є ключовим моментом у станов­ленні молодого працівника як повноправного члена колек­тиву. Напередодні необхідно роз'яснити працівнику її зміст, значення самого акту прийняття присяги, моральну відповідальність за дотримання її вимог. Присяга приймає-

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року //Збірник Постанов Кабінету Міністрів України за 1991 р. К., 1992.

204

ться в урочистій обстановці, оголошується особисто, текст присяги з власним підписом прилучається до особової справи. Присяга складається один раз за всю службу або за місцем навчання, або за місцем служби.

Досвідчений наставник, який згідно з наказом МВС України закріплюється за молодим співробітником на один рік, постійно піклується про нього, допомагає опанувати доручену ділянку роботи, рекомендує вивчити необхідну документацію, дає поради при прийнятті рішень, допомагає практично. За підсумками наставництва на молодого спів­робітника готується атестація, характеристика, які затвер­джують наказом керівника органу внутрішніх справ.

Якщо в підрозділі набирається десять або більше наставників, то створюється Рада наставників, яка допома­гає новоприйнятим співробітникам швидше адаптуватися в колективі.

Міністерство внутрішніх справ останнім часом не раз звертало увагу керівників на серйозні недоліки в орга­нізації професійної підготовки особового складу, вказувало на шкоду формалізму в організації наставництва, на те, що навчання молодого поповнення за місцем служби організо­ване в багатьох випадках формально.

Навчання особового складу має бути організоване таким чином, щоб забезпечити підвищення його професіо­налізму, відповідальності за доручену справу, досягнення високого рівня у технічній, вогневій, стройовій, фізичній підготовці. У молодих працівників треба виробляти вміння в складних умовах приймати відповідні до закону правиль­ні рішення, допомагати їм засвоїти тактику і методику роз­криття і розслідування злочинів, припинення правопору­шень і т.ін.

Багато залежить від організації роботи з резервом висування на вищі посади. Кожен член колективу повинен бачити перспективу свого службового зростання, розуміти залежність свого просування по службі від якості роботи, старанності і дисциплінованості.

Завдання керівника - знайти, розпізнати перспекти­вних працівників, допомогти їх становленню і професійно­му зростанню. З цією метою використовуються плани ро­боти з резервом кадрів на висунення, щорічні перегляди та затвердження списків резервістів. У планах роботи з ними

205

<<>> передбачаються спеціальні завдання, індивідуальна робота, стажування на посадах, на які планують їх висунути.

Технологію роботи з резервом викладено в інструк­ції «Про порядок формування і організації роботи з резер­вом кадрів на висунення в органах внутрішніх справ Украї­ни» від 15.04.1993 р.

Основним документом, в якому характеризується діяльність працівника органів внутрішніх справ, є атестація.

Атестацію працівників органів внутрішніх справ проводить спеціальна комісія, яка призначається начальни­ком органу внутрішніх справ. До складу атестаційної комі­сії можуть входити керівники галузевих служб, представ­ники адміністрації та громадських організацій, члени під­розділу, в якому працює атестований. Висновки атестації повинні містити оцінку якостей співробітника, що характе­ризують рівень його відповідності займаній посаді, а також оцінки його потенційних можливостей для висунення на більш високу посаду. В атестації також вказується, яку не­обхідно провести додаткову підготовку працівника для усунення недоліків, для успішного виконання функцій як на посаді, яку він обіймає, так і на посаді, на яку його мож­на висунути. Залежно від чисельності особового складу, структурної побудови в органі внутрішніх справ може бути створено декілька атестаційних комісій, окремо для різних категорій працівників (рядового і молодшого начальниць­кого складу, оперативно-розшукового, слідчого та інших).

Атестування особового складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до наказу МВС України «Про створення атестаційних комісій і проведення атесту-вання в органах внутрішніх справ» від 25.02.1993 р.

В умовах радикальних змін в соціально-економічному і політичному житті України постійно збільшується обсяг і ускладнюється характер завдань, які стоять перед органами внутрішніх справ. Органи внутріш­ніх справ динамічно розвиваються, зростає чисельність особового складу, змінюється чинне законодавство, кримі­ногенна ситуація набуває такого характеру, який є зовсім новим для органів внутрішніх справ, народне господарство переходить на ринкові відносини, що викликає необхід­ність термінових змін в оперативно-службовій діяльності підрозділів МВС України.

206

Успішне вирішення цих завдань багато в чому за­лежить від перепідготовки і підвищення кваліфікації керів­них кадрів служб УМВС, міськрайвідділів. Виходячи з цьо­го, необхідно забезпечити таку систему перепідготовки, при якій:

1) керівників УМВС, міськрайвідділів слід обов'язково направляти на перепідготовку перед їх всту­пом на посаду або відразу після призначення. Курси пере­підготовки можуть бути короткими (1-2 тижні), але ефек­тивними. Заняття на таких курсах повинні вести керівники МВС, досвідчені практики, провідні вчені, спеціалісти інших галузей (фінансів, банків, будівництва та ін.). Відрив керівни­ків від роботи на більш тривалий час негативно впливає на стан справ на службі;

2) начальників міськрайвідділів, галузевих служб УМВС доцільно було б направляти на перепідготовку не через 5-7 років служби, а через 2-3 роки. Курси перепідго­товки (факультети) зробити постійно діючими, що дасть змогу накопичувати досвід, удосконалювати систему, за­безпечити перепідготовку всього керівного корпусу;

3) як форму підвищення кваліфікації з окремих проблем слід практикувати польові і командно-штабні навчання, оперативні ігри, стажування, науково-практичні семінари і конференції.

У програмах перепідготовки і підвищення кваліфі­кації керівних кадрів, крім оперативно-службової тематики, передбачити вивчення змін у кримінальному, кримінально-процесуальному і адміністративному законодавстві, соці­ально-психологічних аспектів ділового співробітництва ор­ганів внутрішніх справ з іншими державними установами, громадськими організаціями, політичними об'єднаннями, вивчення психології взаємовідносин органів системи МВС з населенням, засобами масової інформації.

У процесі занять слухачі повинні також вивчити:

- актуальні проблеми боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку в державі і окремих регіонах;

- передові прийоми і методи розкриття і розсліду­вання злочинів;

- соціально-правові основи діяльності органів внут­рішніх справ на сучасному етапі;

207

<<>> - особливості управлінської діяльності в надзвичай­них умовах, правила розробки й реалізації управлінських рішень та культуру підготовки відповідних документів;

- організаційні основи побудови й діяльності орга­нів і підрозділів внутрішніх справ;

- принципи інформаційно-аналітичної роботи і про­гнозування, застосування комп'ютерних систем і нових ін­формаційних технологій;

- роль і місце керівника в управлінні органами вну­трішніх справ.

Зрозуміло, що ця тематика орієнтовна і не виключає інших напрямків навчання.

Професійна підготовка (навчання) працівників за­галом здійснюється в формах:

а) початкової підготовки;

б) періодичних перевірок на придатність до діяль­ності в умовах, пов'язаних з застосуванням фізичної сили. спеціальних засобів, вогнепальної зброї;

в) навчання в навчальних закладах;

г) підвищення кваліфікації;

д) перепідготовка.

Головному управлінню кадрів МВС України і ви­щим учбовим закладам належить розробити концепцію безперервної освіти в системі підготовки кадрів органів внутрішніх справ.

Робота у сфері управління кадрами органів внутрі­шніх справ підлягає постійному обліку. Облік кадрів веде­ться у різних напрямках, зокрема:

- облік особових справ, у т.ч. сумісників;

- облік прийнятих, прибулих, звільнених, відрядже­них працівників;

- облік особового складу за штатно-посадовою книгою;

- картково-алфавітний облік;

- комп'ютерний облік за програмою «кадри»;

- облік дисциплінарних заохочень та стягнень;

- облік видачі трудових книжок.

208