13.1. Сутність наукової організації управління і наукової організації праці

Управління - складний соціально-політичний і еко­номічний процес впливу суб'єкта на об'єкти управління з метою забезпечення стабільності чи переведення з одного стану в інший згідно з визначеними цілями. Головне за­вдання управлінської діяльності полягає в тому, щоб піді­брати виконавців з необхідними трудовими навичками і кваліфікаційним розвитком, об'єднати їх на спільні узго­джені дії, визначити для них загальні цілі, для досягнення яких наділити відповідними правами і обов'язками, ство­рити раціональну організаційну структуру і забезпечити її діяльність необхідними технічними і правовими умовами. Управління вимагає чіткої організації, котра не може бути ефективною без опертя на досягнення науки. Так виникла проблема не просто організації, а наукової організації управління. Щоб розумно і результативно управляти, необ­хідно перш за все організувати роботу того, хто сам займа­ється управлінською діяльністю, тобто суб'єкта управлін­ня. Від того, як організовано діяльність суб'єкта управлін­ня, залежить якість управлінського впливу на об'єкт управ­ління. Отже, наукова організація управління безпосередньо стосується працівників управлінських структур усіх рівнів і ланок.

Наукова організація управління спрямовується на:

- формування суб'єктів управління і визначення їх місця в системі загального соціального управління;

- визначення компетенції суб'єктів управління (роз­поділ прав і повноважень, спеціалізація праці в апараті

377

<<>> управління), а також співвідношення її з компетенцією ін­ших суб'єктів управління (підпорядкованість і координація);

- внутрішню структуру апарату управління (розпо­діл обов'язків і відповідальності, пошук оптимального співвідношення між чисельністю працівників апарату управління та обсягами управлінських робіт);

- підготовку і реалізацію управлінських рішень (управлінські процедури);

- нормативне забезпечення управлінської діяльності (правові акти управління);

- порядок вироблення, прийняття і контролю за ви­конанням управлінських рішень;

- функціональну структуру управлінської діяльності (функції управління);

- засоби реалізації управлінських рішень (методи і форми управління);

- систему зв'язків між суб'єктами і об'єктами управління;

- систему оцінок ефективності управлінської діяльності;

- шляхи удосконалення управлінської діяльності. Конкретний зміст наукової організації управління полягає у вирішенні проблемних питань, що стосуються безпосередньо організації управлінської діяльності на нау­ковій основі, серед яких виділимо такі:

- програмне застосування в управлінській діяльнос­ті конкретних наукових розробок і рекомендацій стосовно окремих елементів управління (наприклад, теорія управлін­ських рішень, методи управлінського впливу, системний аналіз, механізм розробки оптимальних рішень, програмно-цільове планування);

- використання в управлінській діяльності досяг­нень науки і техніки в їх загальнонауковому розумінні (кі­бернетичні, психологічні, економічні, педагогічні, юридич­ні і т.п. розробки основ управління);

- навчання управлінського персоналу вмінню вико­ристовувати у своїй практичній діяльності наукові знання;

- оснащення апаратів управління сучасною обчис­лювальною технікою, засобами зв'язку та інформації;

- виявлення, формування і нормативне закріплення основних і допоміжних функцій, їх наукове дослідження для створення основи цілісної системи управління і взає­модії між окремими її структурами;

378

- розвиток наукових знань про управлінську діяльність. Ефективна робота будь-якого суб'єкта управління залежить від багатьох факторів - власних посадових обов'язків і повноважень, організаційної структури об'єкта, яким управляють, інформаційного забезпечення, технічних засобів, професійного рівня персоналу, від рівня організації праці керівників, - але не в меншій мірі також від вміння використовувати досягнення теорії та передової практики щодо методів, прийомів і засобів управління.

Наукова організація управлінської діяльності по­кликана забезпечити:

- надійність управління, тобто ефективну роботу суб'єкта управління, яка сприяє стабільному функціону­ванню всієї системи управління;

- економічність управління, тобто досягнення най­більшої ефективності витрат при виконанні управлінських рішень;

- оперативність управління, тобто реалізацію в най-коротший чи в необхідний строк прийнятих управлінських рішень;

- оптимальність управління, тобто розробку і при­йняття до виконання найбільш оптимальних рішень;

- законність управління, тобто реалізацію управлін­ських рішень на підставі і в межах чинного законодавства.

Вище вже йшлося про те, що наукова організація управління (НОУ) стосується працівників апарату управ­ління, тобто суб'єкта управління, але вона логічно перехо­дить у наукову організацію праці (НОП) об'єкта управлін­ня. Наукова організація управління і наукова організація праці щільно пов'язані між собою, хоч за змістом це різні форми діяльності. Організація праці на науковій основі є функцією управління, але наукова організація праці стосує­ться безпосередньої діяльності людини щодо створення ма­теріальних благ (пошив костюмів, вирощування врожаю, будівництво житла), щодо розвитку науки і культури (про­ведення експериментів, дослідження, постановка спектак­лю), щодо забезпечення управління (використання новітніх каналів зв'язку тощо). Організувати працю на науковій ос­нові можна на будь-якому робочому місці і на будь-якій ді­льниці. «Організація праці - це раціональний взаємозв'язок між трьома елементами трудового процесу - знаряддями

379

<<>> праці, предметами праці та робочою силою. Вищою фор­мою організації праці є наукова організація (НОП)».