15.1. Загальна характеристика полі­цейських систем деяких зарубіжних країн

Злочинність у розвинутих країнах світу розглядає­ться як одна із соціальних закономірностей і постійно пе­ребуває в центрі уваги державних і політичних діячів, юри­стів, публіцистів, учених та практиків-спеціалістів право­охоронної системи. Причини й умови злочинності, заходи щодо охорони правопорядку, щодо захисту прав і свобод людини від злочинних посягань постійно розглядаються на засіданнях парламентів та урядових структур, висвітлюю­ться в засобах масової інформації, перебувають під контро­лем громадськості. Часто доля політиків, успіх політичних партій, стабільність урядів залежать від їх програм і конк­ретних зусиль у справі боротьби зі злочинністю та дотри­мання законності в державі.

Поліцейські системи розвинутих країн світу, на­самперед, таких як Франція, Великобританія, Сполучені Штати Америки, Італія, Канада, Австрія, Японія, Федера­тивна Республіка Німеччина мають довготривалу історію, великий досвід боротьби зі злочинністю й охорони громад­ського порядку, тісні взаємозв'язки між собою. Значними й цікавими, з професійного погляду, є вжиті заходи щодо бу­дівництва сучасних поліцейських систем у найближчих до України'сусідніх державах, що стали незалежними в остан­ні роки, зокрема, в Латвії, Литві, Молдові, Словаччині. Ве­ликомасштабні реформи органів внутрішніх справ відбу­ваються і в Російській Федерації.

Вивчення досвіду організації службової діяльності та системи управління поліцейськими органами у Федера-

436

тивній Республіці Німеччині, Франції, Австрії, Швейцарії, Сполучених Штатах Америки, Великобританії, Іспанії, ін­ших країн дозволяє зробити деякі узагальнюючі висновки про особливості управління зарубіжними поліцейськими системами, а саме:

- розгалуженість і різноманітність поліцейських си­стем, наявність поліцейських органів у різних міністерст­вах і відомствах, незалежність їх між собою;

- поліція країн-членів Європейського Союзу керує­ться не тільки національним законодавством, але і норма­тивними актами, прийнятими Союзом;

- розподіл поліцейських систем за джерелами фі­нансування на державні (федеральні), муніципальні (місце­вого самоврядування), приватні (поліція фірм, концернів, синдикатів) в умовах тісної співпраці між ними;

- соціальна спрямованість роботи поліції, яка захи­щає, насамперед, права і свободи громадянина, утримуєть­ся за рахунок податків населення і, відповідно, служить по-даткоплатнику; функції поліції полягають у тому, що вона виконує роль своєрідної допомоги громадянину і на випа­док злочину, і при нещасному випадку, в екстремальній си­туації, побутовому конфлікті, раптовому захворюванні чи пологах на вулиці;

- високий професіоналізм поліції; поліцейський в США, Великобританії, Франції, в інших країнах змушений протягом всієї служби вчитись, від цього залежить його просування по службі, присвоєння офіцерського чину, оплата праці, пільги тощо;

- позапартійність у роботі поліції, поліція служить народу, державі, а не партіям;

- активна діяльність громадських добровільних об'єднань, спрямована на підтримку і допомогу поліції;

- відкритість, гласність, постійна апеляція до гро­мадської думки при вирішенні складних ситуацій, що ви­никають у правоохоронній практиці, забезпечують поліції довір'я і підтримку населення. Поліція бере активну участь в усіх заходах, що проводяться серед населення, в органі­зації спортивних змагань, свят, працює в школах і дошкі­льних закладах, виконує патронажну роботу, звітує перед населенням і цим реалізує ідею зближення з ним. У процесі службової підготовки поліцією США, ФРН, Франції, Італії

437

<<>> вивчається спеціальний курс «Робота з населенням». У по­ліцейських системах зарубіжних країн досить вагомо пред­ставлені відділи психологічної, соціальної роботи, зв'язків з населенням, громадськими організаціями, засобами масо­вої інформації;

- в переважній більшості європейських країн, у США і Японії в МВС зосереджено і поліцейські служби, і служби державної безпеки, що забезпечує тісну взаємодію між ними й економить державні кошти;

- розподіл компетенції органів контррозвідки, яка входить, як правило, до системи МВС (за винятком США, де ФБР входить до Міністерства юстиції), і зовнішньої роз­відки;

-окремо слід відзначити надзвичайно широке засто­сування в роботі поліції зарубіжних країн науково-технічних засобів. Найновіші досягнення природничих і технічних наук поставлено на службу поліції. Поліція має розгалужену систему експертно-дослідних і наукових уста­нов. Закони США, Франції, Великобританії, Канади, ФРН встановлюють такий порядок використання науково-технічних засобів, який сприяє виявленню істини при роз­слідуванні злочинів і водночас забезпечує охорону прав і законних інтересів громадян;

-тісна взаємодія поліцейських систем через Інтер-пол і безпосередньо між собою (конференції, симпозіуми, обмін делегаціями, вивчення досвіду, підготовка кадрів, спільні поліцейські заходи в межах кількох країн). Особли­вого досвіду поліція зарубіжних країн набула при розсліду­ванні міждержавних злочинів у сфері наркобізнесу, «від­мивання» грошей, приховування прибутків і ухилення від сплати податків, недоброякісної конкуренції, злісних банк­рутств, порушень законів про товарні знаки і правил рек­лами, екологічних злочинів.

Майже в усіх зарубіжних поліцейських системах статус поліцейської служби цивільний; службовці можуть виконувати обов'язки в формі або в цивільному одягу, ма­ють найсучасніше озброєння. На працівників поліції поши­рюються основні політичні та профспілкові права, за виня­тком права страйкувати та займатись політичною діяльніс­тю. В усіх демократичних країнах поліція позапартійна.

438

Характерною ознакою діяльності поліції розвину­тих країн світу є висока соціальна і правова захищеність поліцейського. Матеріальна забезпеченість спонукає його до відповідального виконання обов'язків, професійного зростання, що позначається на кадровій стабільності.

Звичайно, при деяких спільних ознаках кожна полі­цейська система має свій національний характер, власний досвід, сучасну структуру і форми діяльності. Особливої уваги заслуговують поліцейські системи Франції, США, Великобританії, Італії, ФРН, Австрії, Японії, Іспанії, корот­кі характеристики яких подаються далі.