4. Інноваційна діяльність промислового підприємства.

Шляхи оновлення асортименту:

• науково-дослідна робота (НДР);

• копіювання ще не запатентованих виробів;

• заключення угоди про ліцензійні платежі;

• придбання у третіх осіб товару з правом його подальшого виробництва та збуту;

• придбання фірми-виробника зі всім асортиментом, виробничими потужностями та системою збуту.

Організаційні форми інноваційного процесу:

1) відділ нових товарів або венчурні підприємства (ризикові" фірми, представляють собою невеликі, але дуже гнучкі і ефективні підприємства, які створюються з метою апробації, доопрацювання і доведення до промислової реалізації "ризикових" інновацій; в деяких випадках венчурні фірми є тимчасовими організаційними структурами, які створюються під вирішення конкретної проблеми);

2) міжфункціональна команда або комітет по новим товарам, які працюють на постійній основі і включають працівників різних функціональних підрозділів;

3) венчурна команда – це група людей, які на час розробки і втілення проекту в життя повністю або частково виводять зі складу відповідних підрозділів, щоб зконцентруватися на роботі над проектом.

Література: 5, 7, 16

Тема 11. Цінова політика.

1. Цінова політика промислового підприємства.

2. Фактори ціноутворення.

1. Цінова політика промислового підприємства.

Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів, до якого належать визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми.

Цінова політика фірми визначається типом ринку. Найбільша її роль на ринку монополістичної конкуренції, де існує широкий діапазон цін. На олігопольному ринку роль маркетингової цінової політики дещо менша і тільки якщо один продавець підвищує ціну, зразу ж підвищують і інші. Незначною є її роль на ринку чистої конкуренції - орієнтування на динаміку ринкової ціни. Мінімальна роль на ринку чистої монополії -ціна може бути як нижчою, так і вищою за собівартість продукції.

Залежно від форм реалізації розрізняють пряму і опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма цінова політика має на увазі безпосередній розрахунок цін і їх регулювання залежно від змін ринкової кон'юнктури.

Непряма - це політика щодо знижок та ціни, умов оплати, поставок, торговельного кредитування, а також політика щодо видів продукції (нова чи традиційна продукція).

Завдання цінової політики

Процес ціноутворення складається з семі етапів:

Етап 1. Визначення мети ціноутворення (отримання прибутку, виживання підприємства, забезпечення конкурентоспроможності тощо).

Етап 2. Аналіз попиту на товар (оцінювання попиту при різних цінах, аналіз факторів впливу на попит, встановлення максимальної ціни тощо).

Етап 3. Аналіз витрат (розрахунок постійних, змінних, повних, середніх та маржинальних витрат тощо).

Етап 4. Аналіз цін конкурентів (аналіз реальних на конкуруючі товари, порівняння товарів та їх якості).

Етап 5. Вибір методу ціноутворення (методи прямого ціноутворення чи непрямого).

Етап 6. Вибір цінової стратегії (стратегія висок цін, низьких цін, проникнення, зняття вершків, цінового лідера, ціна - якість тощо).

Етап 7. Встановлення остаточної ціни (перевірка встановленої ціни на відповідність цінового образу підприємства, прогнозування реакції конкурентів, установлення остаточної ціни).

Підприємства використовують різні методи встановлення початкової ціни на товар. При цьому враховується, як мінімум, один з таких факторів:

- рівень витрат на одиницю товару;

- наявність унікальних характеристик товару;

- середній рівень ринкових цін на аналогічні товари.

Залежно від того, який фактор є визначальним виділяють методи ціноутворення:

- витратний (на основі калькуляції витрат);

- ринковий (на основі врахування дії ринкових факторів);

- конкурентний та за попитом.

1.Методи, орієнтовані на витрати.