Тема 13. Планування і регулювання збутових запасів.

1. Мотиви створення матеріальних запасів.

2. Види матеріальних запасів.

3. Нормування збутових запасів на підприємстві.

4. Системи управління запасами.

1. Мотиви створення матеріальних запасів.

Одним з головних чинників діяльності будь-якого підприємс­тва є необхідність забезпечення програми виробництва матері­альними ресурсами в потрібному асортименті, кількості та в установлений термін. Управління матеріально-технічним постачанням - складний процес, який вимагає від менеджерів, що його здійснюють, відповідних знань та практич­ного досвіду.

Треба чітко усвідомлювати, що різноманітні товари та послуги в різних галузях господарства, в різних ситуаціях потре­бують у кожному випадку особливих підходів до прийняття рішень щодо принципів матеріально-технічного постачання.

До матеріальних запасів у сфері виробництва належать ви­робничі запаси матеріалів та незавершене виробництво. Оскільки продукція від постачальника до споживача постачається, як пра­вило, періодично, а споживається в процесі виробництва безпе­рервно, для забезпечення безперебійної роботи кожне підприємс­тво повинно мати певні запаси необхідних йому матеріальних ресурсів, розміри яких мають бути достатніми для безперебійно­го процесу виробництва і одночасно мінімальними.

Тобто, виробничий запас - обсяг запасів матері­альних ресурсів, що забезпечує безперервність виробничого процесу.

Норма виробничого запасу - це середній на протязі року запас кожного виду сировини та матеріалів, що приймається як перехідний запас на кінець наступного року.

Норма збутового запасу матеріалів у вигляді готової продук­ції в підприємств-постачальників характеризує мінімальну кіль­кість вироблюваної ними продукції кожного виду, яка забезпечує безперебійне виконання договорів поставок. Ця норма вимірю­ється в днях середньодобового обсягу виробництва продукції.

Поточний запас — основна частина виробничого запасу, що систематично витрачається у виробництві між двома черговими поставками матеріалів.

Страховий запас забезпечує безперебійність виробництва у випадку затримання в надходженні чергової партії матеріалів.

Логістика - сукупність методів планування, контролю й управління транспортуванням, складуванням, іншими матеріаль­ними та нематеріальними операціями, що здійснюються в проце­сі доставки сировини і матеріалів до виробничих підрозділів, пе­реробки їх до готової продукції та доведення останньої до споживача з урахуванням його інтересів і вимог, а також методів передачі, зберігання і обробки відповідної інформації.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби за ринки збуту кожен виробник повинен бути готовий до продажу готової продукції, яку потребує споживач. У зв'язку з цим важлива роль відводиться формуванню збутових запасів, їх утриманню і комплектації.

Незважаючи на те, що утримання запасів пов'язане з певними витратами, підприємці змушені створювати їх.

Основні мотиви створення матеріальних запасів:

1. Імовірність порушення встановленого графіка постачань (не передбачене зниження інтенсивності вхідного матеріального потоку). У цьому випадку запас необхідний для того, щоб не припинився виробничий процес, що особливо важливо для підприємств із безперервним циклом виробництва.

2. Можливість коливання попиту (непередбачене збільшення інтенсивності вихідного потоку). Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою ймовірністю. Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому якщо не мати достатнього запасу цього товару, можлива ситуація, коли платоспроможний попит не буде задоволений.

3. Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів. В основному: це стосується продукції сільського господарства.

4. Знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів готової продукції.

5. Спекуляція. Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зуміло передбачати це зростання, створює запас, щоб одержати прибуток за рахунок підвищення ринкової ціни.

6. Витрати, пов 'язані з оформленням замовлення. Процес оформлення кожного нового замовлення супроводжується адміністративними витратами (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські, переговори). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівнозначно збільшенню обсягу партії, яка замовляється, і, відповідно, підвищенню розміру запасу.

7. Можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу. Ці два види діяльності тісно взаємопов'язані між собою: розподіляється те, що виробляється. Якщо запасів немає та інтенсивність матеріальних потоків у системі розподілу коливається відповідно до змін інтенсивності виробництва. Наявність запасів у системі розподілу дозволяє здійснювати процес реалізації більш рівномірно, незалежно від ситуації у виробництві. Наявність виробничих запасів усуває коливання в постачаннях сировини і напівфабрикатів, забезпечує рівномірність процесу виробництва.

8. Можливість негайного обслуговування покупців. Виконати замовлення покупців можна в такий спосіб:

o виготовити замовлений товар;

o закупити замовлений товар;

o видати замовлений товар негайно з наявного запасу.

Останній спосіб найдорожчий, тому що потребує утримання запасу. Однак в умовах конкуренції можливість негайного задоволення замовлення може виявитися вирішальною в боротьбі за споживача.

9. Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин. Поломка устаткування, різноманітні аварії можуть призвести, за умови відсутності запасів деталей, до виробничого процесу. Особливо це важливо для підприємств із безперервним процесом виробництва, тому що в цьому випадку припинення виробництва може дорого коштувати.

10. Спрощення процесу управління виробництвом. Йдеться про створення запасів напівфабрикатів на різних стадіях виробничого процесу всередині підприємства. Наявність цих запасів дає можливість знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних ділянках, а, отже - і відповідні витрати на організацію управління цими процесами.

Існуюча на сьогодні система матеріально-технічного забезпе­чення підприємства має такі форми:

• індивідуальні господарські прямі зв'язки;

• оптове придбання матеріалів та ресурсів;

• користування товарними ринками;

• придбання матеріалів та ресурсів на ярмарках, виставках-продажах, аукціонах;

• оренда обладнання;

• бартерні угоди;

• використання ринків вторинних матеріалів, сировини, засобів виробництва.

Для організації управління матеріально-технічним забезпечен­ням підприємства складається план постачання, який складається з двох збалансованих частин - плану поставок і плану розподілу. Початковими даними для фор­мування плану поставок є відомості, що містяться в інформацій­ній маркетинговій системі, нарядах на поставку продукції і дого­ворах про поставки.

Для контролю матеріально-технічного забезпечення використовують:

• бухгалтерський облік матеріальних ресурсів;

• облік руху матеріалів на складах;

• облік розрахунків з постачальниками матеріалів;

• облік витрат матеріалів на виробництво;

У результаті видаються відомості розподілу мате­ріальних цінностей за шифрами виробничих витрат та групами матеріалів, за балансовими рахунками, за витратами і балансови­ми рахунками невиробничих підрозділів.