Велика кшьюсть грунтГв втрачаеться внаслгдок активних ерозшних процешв, яю зростають внаслгдок интенсивного мехашчного обробгтку, насиченост швозмш просапними культурами, використання для !х вирощування земель схильних до ерозп. Темпи ерозшних процешв грунив тдвищуються при переход' до монокультури. Деградацгя грунту пов'язана також з неправильно проведеною мелюращею: грунт або надмГрно висушуеться при осушении болгт, або перезволожуеться у районах дп зрошувальних земель. За двадцять роюв площа перезволожених земель на Украли збшьшилась на 1 млн. га. . Вщбуваеться засолення грунив, заболочування.

Внаслгдок осушення зникають болота, мшють рГчки. Мелюращя змшюе склад рослинносп, призводить до значних втрат корисних рослин.

Деградащйну дно штенсивного сгльського господарства супроводжуе рГзке попршення якост сгльськогосподарсько! продукцп, що викликае занепокоення широких мас населення.

1.1.6. Напрямки стратеги рослинництва в хх1 столiттi

В ХХ1 столгття людство увшшло з усвгдомленням двох важливих положень. Це концепщя продовольчо! безпеки й концепщя емност природного середовища, що забезпечуе виживання людства. В той же час, зважаючи на те, що сучасн штенсивш технологи' вирощування сшьськогосподарських культур досягли критичних меж в еколопчному (забруднення природного середовища i припнчення мехашзмГв !! саморегуляцп), енергетичному (рют енергозатрат на кожну одиницю додатково! одинищ продукцп) i продущйному (збшьшення доз добрив i пестицидГв призводить до припичення росту i розвитку культурних рослин i грунтових оргашзмГв, зменшуе стшюсть агроценозГв до абютичних i бютичних стрешв, багато культур досягли максимального гндексу урожаю) аспектах, виникла необхщнсть розробки i впровадження в виробництво принципово ново! технологи, яка б вгдповгдала концепцп отримання

еколопчно чисто! продукцп в еколопчно безвгдходному виробництвг Одним Гз таких напрямюв, який набувае все бшьшого значення, е система адаптивного рослинництва.

Адаптивне рослинництво не е альтернативним по вгдношенню до юнуючих систем, проте воно орГентоване на зростання ролГ наукових досягнень в сГльськогосподарському виробництвп в цшому, пошуку нових прюргтеив штенсифгкацп рослинництва, як забезпечують як'сно новий етап його розвитку в штересах людства. Найважлившим компонентом адаптивного рослинництва е його екологгзацгя, яка включае збереження всього генофонду живо! природи, тдтримання еколопчно! рГвноваги в агроландшафтних екосистемах, тдвищення продуктивност агроценозГв в першу чергу за рахунок бюлопзацп штенсифшащйних процешв, наближення до замкнутих (безвцгходних) цишив кругообГгу поживних речовин, води та шших природних i антропогенних факторГв агробюценозГв.

Перехщ до адаптивно! стратеги штенсифжацп рослинництва передбачае:

• бюлопзащю штенсифшацшних процешв за рахунок селекцп сшьськогосподарських культур (тдвищення !х адаптивного потенщалу, тобто потенцгйно! урожайност i еколопчно! стшкосп), а також конструювання агроекосистем на основГ збереження та активГзацп продущйних i регулятивних функщй вшх !х бюлопчних компонентов;

• перехщ до адаптивного землевпорядкування, основою якого е збереження природних компонентов ландшафив агроекосистем i диференцшоване використання природних ресуршв, яю лГмгтують величину i якють врожаю (видшення еколопчно однотипових територгй);

• агроеколопчна оптимГзащя структури сшьськогосподарських упдь i !х розмщення;