2. Ставлення батьків до дитячої обдарованості; типи відносин батьків до факту обдарованості.

Дитяча обдарованість, яка рано проявляється — завжди предмет гордості батьків. Але для малят це може обернутися лихом і втратою дитинства. Не розумна експлуатація здібностей призводить до однобічного розвитку, а передчасні захоплення дорослих — до його викривлення. Чимало дітей, які вражали уяви близьких своїми здібностями, не виправдали покладаних на них надій.

Для батьків їхні діти — найрозумніші і найгарніші, але інколи батьки не справедливо перебільшують здібності своїх дітей і діти можуть бути обмануті, розчаровані, як ті, що лишились дитячих радощів при невиправданні надій. Проблеми дітей — за розумовим розвитком вундеркінд може бути далеко попереду, але за моральним і емоційним дуже рідко випереджає вік. Таким дітям не комфортно серед дітей, талант може загинути, втрачається дитинство, обдаровані діти відрізняються вразливістю, тому вони мають невротичні зриви.

Проблеми батьків — вони забувають про самого обдарованого малюка, приділяють увагу лише розвитку таланту, діти дуже допитливі, створюють клопіт для батьків, але частина їх не виправдовує надій. Батькам необхідно зберегти допитливість, живий інтерес, здатність здивуватися і захоплюватися і вони отримують передумови таланту. З цього приводу К.Чуковський писав: “Ми всі до 20 років могли б бути великими хіміками, математиками, біологами, якби жагуча допитливість довкола не згасла в нас у процесі накопичення первинних, необхідних до інснування знань. Ось зберегти всі ці потрібні риси — завдання батьків.

Як ми говорили вище, обдарованій дитині необхідна ласка, любов і повага, а також прийняття факту обдарованості.

Відмічено, що багато обдарованих дітей обумовлені ставленням дітей до самого факту обдарованості дитини. Відмічено, що багато психологічних проблем обдарованих дітей обумовлені ставленням батьків до самого факту обдарованості їхньої дитини.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій і т. ін.

Ставлення батьків до обдарованої дитини різне: одні вважають це щастям, перебільшують можливості своєї дитини, показують ці можливості на людях, а інші хочуть, щоб їхня дитина була як всі. Ставлення батьків до дитячої обдарованості є одним з основних факторів, який впливає на реалізацію можливостей дитини. Можна виділити наступні типи відносин батьків до факту дитячої обдарованості:

- негативне (коли батьки сприймають обдарування дитини, як щось не потрібне, вони не знають, що з цим робити, краще щоб дитина була як всі ;

- ігноруючи (коли батьки ніяк не реагують на обдарованості, чекають коли це закінчиться);

- гіперсоціальне (коли батьки вбачають в обдарованості престижність, можливість самоствердитися через видатні здатності власних дітей чи реалізувати свої потенціальні можливості, які не відбулися);

- позитивне (коли батьки уважно спостерігають за розвитком дитини, виявляють ранні прояви обдарованості, ведуть щоденник, заохочують, адекватно сприймають цей факт та розвивають дитину всіма доступними методами, розвиваючись і навчаючись паралельно).

На батьків покладено головну відповідальність за виховання власних дітей, організацію життя родини, передавати молодому поколінню життєвий досвід, трудові вміння і навички, здійснювати підготовку молоді до сімейного життя.

Дитина потребує досить сильно материнської любові протягом всіх періодів життя, душевної теплоти, ласки. Дітям потрібна батьківська любов щоденно і повсякчас, щоб вони сприймали і відчували, що вони потрібні батькам, що їх люблять за будь-яких обставин, люблять такими, якими вони є.