- •1.Граматична природа складного речення. Ознаки складного речення. (ст..153)
- •2.Однорідні і неоднорідні означення.
- •3.Напівпредикативні відношення.
- •4.Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні. (ст..169)
- •5. Складносурядні речення з приєднувальними і градаційними сполучниками(ст..185)
- •8. Складносурядні речення з єднальними,зіставно – протиставними, розділовими сполучниками.
- •9. Способи вираження відношень між частинами складного речення
- •12. Складнопідрядні речення з супідрядністю
- •13. Складнопідрядні речення з послідовною підрядністю
- •10. Синтаксичні особливості цілого тексту
- •11. Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •14. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами.
- •15. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами.
- •16. Пряма мова, непряма і невласна пряма мова та розділові знаки при ній.
- •17. Типи складних речень:
- •18. Складнопідрядні речення з підряними допустовими (с. 214)
- •19. Сполучники і сполучні слова у складнопідрядному реченні. Критерії розмежування. (с.170-172)
- •20. Граматична природа складносурядного речення (с. 176)
- •21. Складносурядні речення з приєднувальними складносурядними відношеннями (с. 179)
- •22. Історія вивчення складного речення (с. 153)
- •25. Вставні і вставлені компоненти
- •Обурення або здивування
- •26. Складносурядні речення відкритої і закритої структури
- •27. Синтаксичні зв’язки у складному реченні
- •Недиференційований синтаксичний зв’язок
- •29.Підрядний синтаксичний зв'язок і його різновиди (ст163-166)
- •30.Відокремлення як спосіб ускладнення простого речення (ст. 109)
- •31.Вставні компоненти, їх значення і граматичне вираження(ст. 124)
- •32.Речення з однорідними членами (ст. 119)
- •33. Відокремлені обставини
- •34. Сурядний синтаксичний зв»язок та його різновиди
- •35.Умови відокремлення другорядних членів речення
- •36.Співвідношення типів сурядного синтаксичного зв»язку і семантико- синтаксичних відношень у складносурядному реченні.
- •37. Уточнювальні і пояснювальні компоненти у структурі простого ускладненого речення.
- •38. Підрядний прислівний синтаксичний зв’язок.
- •39.Типи формального ускладнення простого речення.
- •40. Граматичні функції вокатива.
- •41.Умови відокремлення прикладки.
- •42.Питання про речення з однорідними присудками.
- •49. Аспекти вивчення складного речення (ср) (ст. 154-159)
- •50. Основні типи підрядних речень, що виділяють в сучасному синтаксисі (лекція)
- •51. Поняття про складнопідрядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень (ст.186-190)
- •52. Смислові відношення між частинами складносурядного речення та засоби зв’язку між ними. (лекція) Формальні типи складносурядних речень. (ст. 178)
- •54. Звертання. Значення і способи вираження звертання.
- •55. Поняття про складносурядне речення. Його місце в системі мови.
- •56. Граматична форма і граматичне значення безсполучникового складного речення. Засоби вираження зв’язків між частинами безсполучникових речень. (ст. 223)
- •57. Основні різновиди безсполучникових складних речень. Пунктуація у безспол. Складному реченні.
- •58. Принципи класифікації складнопідрядних речень, основні типи підрядних речень у сучасному синтаксисі. Ст. 186-190
- •59. Поняття про синтаксичне ускладнення простого речення, семантичне та формальне ускладнення, типи формального ускладнення. Ст. 105-107
- •63. Класифікації речень у синтаксисі. Типи речень за метою висловлювання. Типи речень за експресією. Типи речень за структурою. Прості речення двоскладні / односкладні, непоширені / поширені.
- •64. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •65. Повні і неповні речення. Різновиди неповних речень за складом. Роль неповних речень у діалогічному та монологічному мовленні.
18. Складнопідрядні речення з підряними допустовими (с. 214)
Складнопідрядні речення з допустовою семантикою називаються речення, у підрядній частині яких є вказівка на умову, всупереч якій сказане у головній частині не здійснюється або здійснюється (якщо умова несприятлива). У таких реченнях протиставляються повідомлення. Які пов’язані між собою і як причина і неочікуваний наслідок (порівн. Хоча була північ, але спати не хотілося. – Була північ, але спати не хотілося.) Допустові семантико-синтаксичні відношення оформлені підрядним детермінантним синтаксичним зв’язком. Показниками допустової семантики є вживані у сполучній частині сполучники хоч, хоча, незважаючи на те, що, дарма що та ін.; компоненти хай, нехай; вставні слова правда (щоправда). Від головної частини до підрядної ставиться питання не зважаючи на що? Всупереч чому?
Складнопідрядні речення, в яких підрядна частина приєднується до головної за допомогою складених сполучників з часткою не на зразок який не, що не, хто не, куди не, звідки не, хоч би коли не тощо виражають узагальнено-допустову семантику. Такі конструкції за будовою подібні до займенниково-співвідносних складнопідрядних речень.
19. Сполучники і сполучні слова у складнопідрядному реченні. Критерії розмежування. (с.170-172)
У синтаксисі розмежовують семантичні (однозначні) і синтаксичні (багатозначні; асемантичні) сполучники («сполучники вузьких значень» і «сполучники широких значень»).
Семантичні (двофункціональні) сполучники одночасно служать засобом зв`язку і виразником семантичних відношень між предикативними частинами складного речення. (Н-д, спол-ки але, проте, зате є важливими компонентами структури складносурядних речень з протиставними відношеннями). Семанти спол-ки у скл-підрядних реченнях можуть вказувати на час (коли), причину (бо, тому що), наслідок (так що) тощо.
Синтаксичні (однофункціональні) сполучники не мають чіткої значеннєвої спеціалізації і використовуються в різнотипних предикативних частинах. Н-д: сурядні сполучники а, і, підрядні сполучники що, як, щоб.
Сполучні слова функціонують лише в складнопідрядному реченні і вживаються на початку підрядної прислівної частини. Вони є засобом зв’зку предикативних частин та у структурі підрядних частин виконують роль члена речення. В українській мові сполучники і солучні слова можуть бути синонімами і омонімами. (Омоніми: що, як, де, куди. Звідки тощо. Синоніми: Я не помітив як вечір засмутивсь. Я не помітив, що вечір засмутивсь).
Сполучники і сполучні слова розрізняють, враховуючи їзню семантико-синтаксичну природу. Сполучники є лише засобами зв’язку предикативних частин, а сполучні слова одночасно є виразниками синтаксичного зв’язку і носіями значення.
Практичні прийоми розмежування сполучників і сполучних слів:
Сполучник не виконує синтаксичну функцію; сполучне слово завжди виконує роль члена речення, до нього можна поставити питання.
На відміну від сполучного слова сполучник може вилучатися зі структури речення.
Сполучне слово може наголошуватися, а сполучне слово ніколи не буває наголошеним
Сполучники можуть замінюватися тільки сполучниками, а сполучні слова – сполучними словами або контекстуальними синонімами.
Підрядні частини зі сполучними словами можуть бути перетворені на питальні речення.