38. Підрядний прислівний синтаксичний зв’язок.

(сучасна укр. мова Синтаксис, кафедральний підручник, стр. 163-166).

Підрядність – це такий синтаксичний зв’язок, який поєднує дві синтаксично нерівноправні предикативні частини, одна з яких (підрядна) синтаксично залежить від іншої (головної).

Підрядний прислівний (власне прислівний) синтакс зв’язок у складному реченні виявл-ся в тому, що підрядна частина не тільки приєднується до головної за доп-ю сполучного засобу чи безсполучниково, але й розкриває значення опорного слова (або сполуки слів) головної частини.

Засоби оформлення такого зв’язку – багатозначні сполучники і сполучні слова.

Прислівний підрядний зв’язок завжди передбачуваний семантико-граматичними властивостями опорних слів, роль яких виконують усі іменники і предикатні слова.

Прислівний підрядний зв’язок може бути обов’язковим і необов’язковим. Він є обов'язковим, коли залежна предикативна частина є змістовно необхідною. Це стосується семантично недостатніх опорних предикатних слів. Наприклад: Сьогодні по радіо передавали, що погода буде сонячною. У цьому реченні прислівний підрядний зв'язок є обов'язковим і передбачуваним. (валентне поєднання опорного слова з підрядною частиною)

У складнопідрядних реченнях з опорними іменниками підрядний зв’язок – здебільшого передбачуваний і необов’язковий. Напр: У мене немає зайвих грошей, які б я міг тобі позичити. (невалентне поєднання опорного слова з підрядною частиною)

Підрядний прислівний зв'язок – коли у головній частині синсемантичні іменники (з узагальненою семантикою – обставина, факт, випадок, ситуація, почуття, думка, та зі значенням зовнішніх ознак – обличчя, зріст, зовнішність, колір). Напр: Важливим є той факт, що ти мене любиш і цінуєш.

Обов’язковим є цей зв’язок при опорних віддієслівних або співвідносних з дієсловами іменниках, які передають модально-оцінні х-ки, мають значення мислення, сприйняття. Напр.: Пішла чутка, що він зраджує свою дружину.

Також ця конструкція вжив-ся у безсполучникових складних реченнях, які співвідносяться зі сполучниковими складнопідрядними реченнями зі з'ясувальними відношеннями. У таких реченнях в головній частині – дієслова думки, мовлення, сприймання (пам'ятати, думати, вважати, казати, мовити): Я відчуваю: ти мене любиш=Я відчуваю, що ти мене любиш.

Речення з прислівно-кореляційним зв'язком – співвідношення між засобом зв'язку та анафоричним елементом( той-хто, той – шо, такий- який і т. д.). Хто любить мову, той плекає її щодня.

39.Типи формального ускладнення простого речення.

(підручник, стр 106-109)

За х-ром синтакс відношень є такі осн типи ускладнень: 1) ускладнення, що х-ся додатковою предикативністю, 2) ускладнення, що х-ся внутрішньорядними відношеннями, 3) ускладнення синкретичного х-ру, що передбачає а) функціонування компонентів з додатковою предикативністю в межах однорядності, б) однорядність усередині того чи іншого напівпредикатного звороту.

Додаткова предикативність – у відокремлених членах речення (це одиничні прикметники, дієприкметники, прислівники, дієприслівники, їхні звороти, інфінітивні, іменникові звороти тощо). Розрізняють 2 види додаткової предикативності: напівпредикативність та додаткову дієслівну предикативність.

Напівпредикативність – ґрунтується на суб’єктно- предикатному відношенні, де предикатний компонент поєднує у собі ф-ю атрибута. Напівпредикативний член є своєрідним другорядним присудком. Напівпредикативність представлена прикметниковими та дієприкметниковими зворотами, одиничними прикметниками та дієприкметниками. Напр: Вони ішли поруч, такі молоді і такі красиві.

Додаткова дієслівна предикативність передається за доп-ю форм дієприслівника та інфінітива. Дівчина ішла шукати свого брата.

Внутрішньорядні відношення – ними охоплені конструкції з однорідними членами, неоднорідними членами, які однак перебувають у сурядному зв’язку, конструкції з пояснювальними, уточнювальними компонентами, компонентами- включеннями тощо.

Ряд – як структурно-синтаксична од-ця х-ся певним паралелізмом членів, які перебувають у відносно незалежних позиціях і пов'язані на основі співвідношень з тим самим словом або на основі будь-яких ін відношень у синтакс с-мі речення. Ряди бувають відкриті і закриті. Відкритий ряд може мати потенційно необмежені структурні компоненти. Напр: Я люблю в тобі все – і усиішку, і погляд, і вдачу… (ряд можна продовжити). У закритому ряді к-сть членів обмежена, тому перед останнім компоненотом вжив-ся одиничний сполучник або частка, напр: Надворі було тихо, спокійно і прекрасно. Він читав свої вірші від душі, щиро, аж заплакав.

Синкретичні відношення – коли семантика ряду збагачена додатковою предикативністю. Синтакс ряд може оформлятися: 1) на основі відокремлених означень, виражених прикметниковими, дієприкметниковими зворотами, одиничними прикметниками, дієприкметниками, вжитими на початку, в середині та в кінці речення. Напр: Стомлена, змучена, зажурена, вона плаче, ніким не заспокоєна. 2) на основі відокремлених обставин, виражених одиничними іменниками, прислівниками, іменними, дієприслівниковими зворотами, поєднаними безсполучниково або за допомогою розділових чи єднальних сполучників. Напр: Люблю чернігівську дорогу – весною, влітку, восени. Вона наближається до нас, усміхаючись і кладучи руку на серце.