50. Основні типи підрядних речень, що виділяють в сучасному синтаксисі (лекція)

Складнопідрядне речення (СПР) – це складне речення, частини якого перебувають у відношеннях залежності і поєднані сполучниками чи сполучними словами

ІЗ ЛЕКЦІЇ: І. Чередниченко – 3 головних типи підрядності (структурно-семантичний підхід):

1. до окремих членів речення – причленне/прислівне:

а) присубстантивні; б) приад’єктивні; в) придієслівні;

г) призайменникові.

2. до цілого складу речення –приосновна. Зміст залежить від змісту головного речення (наслідкові, причинові і т.д.)

3. взаємопідрядність – парне поєднання речень, при якому будова кожного синтаксично узалежнюється, тому парні сполуки

3 типи підрядних речень (логіко-граматичний підхід):

• додаткові/з’ясувальні

• означальні

• обставинні (місця, часу, способу дії, міри, причини, підстави, приводу, мети, умовні, допустові, порівняльні – за Давидовим)

• підметові

• присудкові

Як я зрозуміла, то і за структурно-семантичним підходом ділимо на з’ясувальні/означальні/обставинні. Далі буде матеріал з лекції, бо у підручнику про це дууже багато написано.

З’ясувальні – СПР нерозчленованої структури, де головна частина характеризується структурною і семантичною неповнотою, а підрядна. розкриваючи зміст певного слова в головному реченні, компенсує цю неповноту; мають предметне значення і відповідають на питання непрямих відмінків іменника.

Означальні – СПР нерозчленованої структури, де підрядна частина відповідає на питання який?яка?яке? і стосується іменника чи субстантива в головній частині, виражаючи певну ознаку

Обставинні: часу – вказують на час чи тривалість дії, відповідають на питання коли?як довго?відколи?доки?; поєднуються з допомогою сполучних слів коли/поки/доки і сполучника як умови – підрядна частина виражає (ір)реальну мову за якої може відбуватися дія головної частини, питання – за якої умови?коли? мети – підр. частина визначає мету дії головної частини, питання – для чого? з якою метою?; сполучники щоб, аби, щоб тільки, для того щоб причини – підр. частина розкриває причину, що викликає дію головної частини чи дає обґрунтування, про що говориться у головній частині цільові – власне цільові: наявність у головній частині слова зі значенням цілеспрямованої дії, яка розкривається у підр. реченні + сполучник щоб

невласне цільові – виражають не мету, підставу для певної дії/ситуації, у головній частині – слова треба/необхідно/повинно

місця – вказує місце, напрямок, питання – де?куди?звідки? допусту – у підр. частині є вказівка на умову, всупереч якій сказане в головній частині не здійснюється, або здійснюється, якщо умова несприятлива; сполучники – хоч, не зважаючи на те що, дарма що

наслідку – розчленованої структури, підр. частина – результат/наслідок дії з головної частини. Від гол. до підр неможливо поставити запитання, сполучник – так що

+ підрядні супровідні/приєднувальні – розчленованої структури, підр. частина містить додаткове повідомлення з приводу висловленого у головній частині. Засоби зв’язку: що, де, куди, звідки, причому.