33. Відокремлені обставини

Відокремлення- це смислове та інтонаційно виділення в реченні непоширеного чи поширеного компонента, який набуває більшої самостійності.

Відокремлені обставини виражаються дієприслівником(дієприслівниковим зворотом), іменними та інфінітивними конструкціями. Додаткова, другорядна дія, виражена дієприслівником, дієприслівниковим зворотом, певним чином співвідноситься,корелює з дією дієслова-присудка, при цьому реалізується у формі одночасовості чи різночасовості. Незалежно від того, перебіг дії в дієприслівниковій конструкції відбувається паралельно до власне предикативної чи передує дії, вираженій дієсловом-присудком,відокремлений дієприслівниковий зворот набуває відносної самостійності,виступає напівпредикативною одиницею у реченні. Про відносну самостійність його свідчить і той факт, що при заміні особовою формою в контексті реченнєвої структури він може виступати в сурядний зв’язок з дієслівним предикатом або «організовувати» підрядну конструкцію.

Дієприслівник чи дієприслівниковий зворот детермінує дію ядерного дієслова, передаючи різні семантичні ознаки, виконуючи, таким чином, різні, як правило, обставинні функції. Відокремлення дієприслівникового звороту може займати будь-яку позицію у реченні.

Обставини виражені іменними іменними конструкціями( прийменниково-іменниковими тощо), відокремлюються в тих випадках, коли вони виконують певну актуалізаційну (змістово-видільну), індивідуалізовано-авторську роль у реченні.Відокремленню таких одиниць сприяє те, що вони становлять слабокеровані групи слів з обставинним значенням: місця: Ліси стояли прозорі, чисті, під голубим небом. Мети: Коли б його воля побіг би на вулицю, у м»яча грати,свинку туряти. Причини: Внаслідок «бюджетного існування»- газета сохне і мертвіє. Умови: Жінка так і сказала: вона прийде о 8- за умови дотримання попередніх домовленостей. Допустовість: Вирізняється передусім талантами і працею провідних наших поетів, тих, які попри реформації, вистояли, зберегли свою цільність. Загалом в багатьох випадках відокремлення прийменниково-іменникових зворотів є факультативним і, залежно від авторської позиції, позначається чи не позначається пунктуаційно на письмі. Відокремлються обставини, виражені інфінітивними конструкціями : Тільки є мій дух не схитнувсь,не скорився лихій я незгоді, скупчив всі свої – перетерпіти біду.

Якщо обставина стосується всієї ситуації,то буде відокремлюватись.

34. Сурядний синтаксичний зв»язок та його різновиди

Сурядність(паратаксис)- це синтаксичний зв»язок між синтаксично рівнофункціональними предикативними частинами складного речення,який реалізується інтонацією, сурядними сполучниками, а також деякими іншими граматичними і лексичними засобами. Сурядний зв»язок у складному реченні формує структурну схему речення. Сурядний і підрядний зв»язок різняться насамперед за напрямом синтаксичної залежності. Важливою диференційною ознакою сурядності є відсутність граматичної залежності між предикативними частинами. Поєднані сурядним зв»язком частини є рівнофункціональними. Основним показником синтаксичної рівноправності предикативних одиниць у складносурядному реченні є сполучники сурядності, які вживаються біля кожної з частин або між частинами. Рівнофункціональність безсполучниково поєднуваних компонентів актуалізує перелічувальна інтонація.

Предикативні частини складносурядного речення можуть бути також семантично взаємопов»язаними, самостійними ( я не міг угамувати радості, і вона несла мене вихором вздовж вулиць). Словоформа вона засвідчує обов»язковий зв»язок другої частини з першою, її несамостійність, або синсемантичність. Показниками синсемантичного характеру частин складносурядного речення можуть бути також лексична неповнота, прислівники тощо. У таких складносурядних реченнях виразною є їхня семантико-граматична цілісність.

Деякі складносурядні речення засвідчують зворотність, тобто можливість зміни порядку розташування частин складносурядного речення без зміни семантичних відношень(типу міняти місцями можна).Ця властивість характерна не для всіх сурядних конструкцій, змістова самостійність може бути відносною, оскільки друга предикативна частина відображає наслідок і залежить від першої. У таких реченнях синтаксично рівноправні предикативні частини є семантично залежними.

У сучасному синтаксисі розглядають 2 різновиди сурядного зв»язку: відкритий і закритий, які співвідносяться з різними семантико-синтаксичними відношеннями. Єднальні і розділові відношення оформлюються відкритим сурядним зв»язком, який може поєднувати необмежену кількість предикативних частин. Зіставні,протиставні, градаційні і приєднувальні відношення оформлюються закритим сурядним зв»язком, який поєднує лише дві предикативні частини(біпредикативна конструкція) або лише 2 функціональні компоненти(поліпредикативна конструкція).(Внизу Дніпро котитиме блакить, а в Києві шумітимуть каштани.(зіставні відношення) Ще було тепло,але листя побивалося першою іржею(протиставні відношення).