49. Аспекти вивчення складного речення (ср) (ст. 154-159)
СР, як і просте, має триаспектну організацію: формальну, змістову і комунікативну.
Формально-синтаксичну структуру СР відображають такі ознаки:
кількість предикативних частин;
тип синтаксичного зв’язку;
засоби його вираження;
граматичні характеристики предикативних частин;
о
собливості
їх поєднання у СР.
За кількісним критерієм СР поділяють на: а) двокомпонентні (біпредикативні), які мають мінімальну структуру і є формально неускладненими (елементарними); б) багатокомпонентні (поліпредикативні), які є формально ускладненими (неелементарними), оскільки утворені поєднанням понад двох предикативних частин.
Складні двокомпонентні речення (СДР) є базовими; їхні предикативні частини співвідносяться з простими реченнями. Складні багатокомпонентні речення (СБР) характеризуються структурним ускладненням синт. зв’язків між предикативними частинами: один вид синт. зв’язку (СБР із сур/підр/недиф. зв’язком) або з різними видами синт. зв’язку (сур+підр, сур+недиф, недиф+підр, сур+підр+недиф). Оце все поєднання дозволяє виділяти структурні блоки. За наявністю/відсутністю сполучних засобів поєднання предикативних частин СДР можуть бути сполучниковими і безсполучниковими, а СБР – спол., безспол. і безспол-спол.За будовою предикативні частини СР можуть бути двоскладними, односкладними, повними, неповними, ускладненими, неускладненими, словами-реченнями.
Семантико-синтаксична структура СР визначається його граматичним значенням, тобто тими семантико-синтаксичними відношеннями, які виникають між предик. частинами. Так, у складносурядних реченнях (ССР) це відношення: єднальні, причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, розділові, зіставні, протиставні, градаційні, приєднувальні. У складнопідрядних реченнях (СПР) це відношення: з’ясувальні, означальні, обставинні (просторові, часові, причинові, наслідкові, допустові, умовні, цільові). У безспол. СР з недиф. зв’язком: зіставно-протиставні, причиново-наслідкові, умовно-наслідкові, пояснювальні…
Неускладненість/ускладненість семантики СР пов’язана з неускладненістю/ускладненістю семантики предик. частин, які його формують, і кількістю сем.-синт. відношень, які виникають між ними. Семантично неускладнені – двокомпонентні речення, в яких між сем. елементарними предик. частинами виникає 1 тип сем.-синт. відношень, а семантично ускладнені – двокомпонентні, де хоча б одна з предик. частин сем. неелементарна (= містить вторинні предикат. синтаксеми), а також багатокомпонентні СР, які формуються двома і більше сем.-синт. відношеннями.
Комунікативний аспект аналізу СР пов’язаний з вивченням його загальної і часткової семантики та з можливостями вибору синт. конструкцій залежно від завдань, мети спілкування і змісту повідомлення. Комунікативна спрямованість СР виявляється:
у вираженні мети спілкування (переважно частини СР мають однакову спрямованість, у СПР комунікативна спрямованість головної частини поширюється на підр. частину і зумовлює модальність усього СР);
у тому, як співвідноситься зміст СР з контекстом чи мовленнєвою ситуацією, тобто пов'язаний з актуальним членуванням (= інтонацією, порядком слів, порядком розташування предик. частин (= пов’язано з особливостями сполучників і такими ознаками, як питальність/непитальність, ствердження/заперечення, вираження модальних, часових, аспектуальних значень…). Виділення актуальної інформації обов’язково здійснюється за допомогою інтонації.) Тут можна ще говорити і про тему (відоме) і рему (нове). Наприклад, головна частина СПР – тема, підр. – рема, а може бути навпаки, а може бути рівноцінно. Це ж синтаксис ;)