56. Граматична форма і граматичне значення безсполучникового складного речення. Засоби вираження зв’язків між частинами безсполучникових речень. (ст. 223)

57. Основні різновиди безсполучникових складних речень. Пунктуація у безспол. Складному реченні.

Досліджуються з 18 ст. Востоков, Буслаєв розглядали як варіанти сполучникових. Потебня, Мельничук обґрунтовував первинність безспол. Утв. Пєшковський зближував безспол з сурядними і підрядними за інтонацією. Там, де інтонація тотожна з відношеннями, де може бути сур і підр сполучники – кваліфікував як недиференційовані складні цілі. Тепер Вихованець поділив складні безспол речення на 1)складносур 2)складнопідр 3) складні реч з недефернційованим синтаксичним зв’язком). А Слтнько, Гуйванюк, Кобилянська взагалі вважають їх «комуні катами», які позбавлені грам. Ознак складного речення. Отже, всьо сложно !)

Отже, диференціюються вони за особл. Будови, інтонацією, засобами вираження зв’язку ( наявність вказівних слів у першій частині, вжив. Анафоричних займенникових слів у другій чстині, порядком висловлення суті повідомлюваного тощо.).

ОТЖЕ: РІЗНОВИДИ ( це до 57 білше, але в 56 також варто ВСЕ казать йому всігда, БО ВІН ТАКИЙ )

1. Складносурядні речення з єднально-часовими семантико-синтаксичними відношеннями, які мають відкритий характер («Пройшли дощі, стрясають сльози віти»)

2. Складнопідрядні речення зі зясувально-обєктивними і зясувально-субєктивними семантико-синтаксичними відношеннями, які мають зкритий характер («за хвилинку побачите: з гілки на гілку іде звірок»; «здалось на мить:пливе корабель»)

3. Складні речення закритого типу з недеференційованим синтаксичним звязком між предикативними частинами «плкати хотілось – сльози не текли» «в житті мені весь вік тужити – не жити».

Оцей третій тип дуже специфічний. Він може бути ускладненим додатковими предикативними частинами. І цей зв'язок має свої семантичні ТИПИ.

1. Часові віднош. (пригріло сонечко – обсохла земля)

2. Зіставно-протиставні відн. (інтонація!!! «на небі сонце – серед нив я» *принцип приказок,прислів’їв)

3. Віднош умови (умова на початку!!!) «стоїш високо – не будь гордим» + потенційна умова (все те ж, тіки в майбутньому) + ірреальна умова (умовний спосіб)

4. Причинові («плаче козак – шляхи биті заросли тернами»

5. Наслідкові («пісню заведуть – усе навколо заспіває»

6. Допустові «розуму палата – ключ загублений»

7. Цільові (друга частина вказує на мету) «вернись до мене,нехай на серце ляже журба»

8. Пояснювальні. (2-га ч. завершує1-у) «дерева стояли в метеликах: різалось листя»

Пуктуація проста: там, де протиставлення, причинново-наслідковість, допуст – там ТИРЕ, де пояснення першого тввердження , продовження – дві крапки. Рідко буває кома , н-д, вернись до мене,нехай на серце ляже журба»

58. Принципи класифікації складнопідрядних речень, основні типи підрядних речень у сучасному синтаксисі. Ст. 186-190

три принципи класифікації:

1) логіко-граматичний – Греч, Востоков, Давидов, Буслаєв, основи були закладені у 1 пол. ХІХ ст. – підрядне складне речення ототожнюють із простим, а підрядну частинку із членом речення – тобто класифікація виглядає так: додаткові, означальні, обставинні (місця, часу, причини, мети і т.д.), підметові.

2) формально-граматичний – Пєшковський, Фортунатов, Булаховський – це класифікація за сполучниками (за значенням: з’ясувальні, причинові, цільові, часові, умовні, допустові, наслідкові, порівняльні; за роллю: 1) які поєднують речення і члени речення, 2) парні, 3) які поєднують самостійні речення і їх еквіваленти, 4) які починають речення, 5) які вживаються на межі фраз) – також всі складнопідрядні речення поділяються на речення з а) сполучниками (сполучникова підрядність); б) сполучними словами (відносна підрядність).

3) структурно-саментичний – Потебня, Шахматов, Поспєлов, Вихованець, Загнітко – враховуються і формальні, і семантичні параметри – розрізняють 2 групи складнопідрядних речень:

1) підрядна частина конкретно пов’язана з опорним словом головного речення (Вихованець: це речення з прислівною підрядною частиною) {ТАМ ЩЕ Є ПІДВИДИ – ВНИЗУ СТОРІНКИ 189; бо я щось не в’їжджаю…..}

2) підрядна частина співвідноситься зі змістом головної частини в цілому (Вихованець – речення з детермінантною підрядною частиною) {ПІДВИДИ – СТОРІНКА 190}

Ураховуючи граматичну неоднорідність засобів зв’язку предикативних частин, виділяють типи складнопідрядних конструкцій {ХЗ – ДО ЯКОГО ЦЕ ТИПУ, мабуть, до семантичного}:

1 – сполучниковий тип – Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо.

2 – відносний тип – сполучне слово – Є криниці, де купаються хворі і зціляють недуги.

3 – займенниково-співвідносний тип – є співвідносне слово – Хто з одної випив чаші, той навіки побратим.

На ґрунті концептуально-відмінних підходів (формально-граматичного і логіко-граматичного) І. Г. Чередниченко зробив спробу власної класифікації складнопідрядних речень. Три головних типи підрядності:

1) підрядність до окремих членів речення (причленна підрядність) – присубстантивні, приад’єктивні, придієслівні, приадвербіальні, призайменникові підрядні речення;

2) підрядність до цілого складу речення (приосновна) – підрядні мети, причини, допустові, порівняльні;

3) взаємопідрядність – парні сполучники, речення залежні одне від одного – виділяють умовно-наслідкові, часові, якісного зіставлення речення.

Основні типи підрядних речень у сучасному синтаксисі – усі перелічені види з «трьох принципів класифікації».