- •1.Граматична природа складного речення. Ознаки складного речення. (ст..153)
- •2.Однорідні і неоднорідні означення.
- •3.Напівпредикативні відношення.
- •4.Засоби вираження семантико-синтаксичних відношень і синтаксичних зв’язків у складному реченні. (ст..169)
- •5. Складносурядні речення з приєднувальними і градаційними сполучниками(ст..185)
- •8. Складносурядні речення з єднальними,зіставно – протиставними, розділовими сполучниками.
- •9. Способи вираження відношень між частинами складного речення
- •12. Складнопідрядні речення з супідрядністю
- •13. Складнопідрядні речення з послідовною підрядністю
- •10. Синтаксичні особливості цілого тексту
- •11. Складнопідрядні речення з кількома підрядними.
- •14. Безсполучникові складні речення з різнотипними частинами.
- •15. Безсполучникові складні речення з однотипними частинами.
- •16. Пряма мова, непряма і невласна пряма мова та розділові знаки при ній.
- •17. Типи складних речень:
- •18. Складнопідрядні речення з підряними допустовими (с. 214)
- •19. Сполучники і сполучні слова у складнопідрядному реченні. Критерії розмежування. (с.170-172)
- •20. Граматична природа складносурядного речення (с. 176)
- •21. Складносурядні речення з приєднувальними складносурядними відношеннями (с. 179)
- •22. Історія вивчення складного речення (с. 153)
- •25. Вставні і вставлені компоненти
- •Обурення або здивування
- •26. Складносурядні речення відкритої і закритої структури
- •27. Синтаксичні зв’язки у складному реченні
- •Недиференційований синтаксичний зв’язок
- •29.Підрядний синтаксичний зв'язок і його різновиди (ст163-166)
- •30.Відокремлення як спосіб ускладнення простого речення (ст. 109)
- •31.Вставні компоненти, їх значення і граматичне вираження(ст. 124)
- •32.Речення з однорідними членами (ст. 119)
- •33. Відокремлені обставини
- •34. Сурядний синтаксичний зв»язок та його різновиди
- •35.Умови відокремлення другорядних членів речення
- •36.Співвідношення типів сурядного синтаксичного зв»язку і семантико- синтаксичних відношень у складносурядному реченні.
- •37. Уточнювальні і пояснювальні компоненти у структурі простого ускладненого речення.
- •38. Підрядний прислівний синтаксичний зв’язок.
- •39.Типи формального ускладнення простого речення.
- •40. Граматичні функції вокатива.
- •41.Умови відокремлення прикладки.
- •42.Питання про речення з однорідними присудками.
- •49. Аспекти вивчення складного речення (ср) (ст. 154-159)
- •50. Основні типи підрядних речень, що виділяють в сучасному синтаксисі (лекція)
- •51. Поняття про складнопідрядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень (ст.186-190)
- •52. Смислові відношення між частинами складносурядного речення та засоби зв’язку між ними. (лекція) Формальні типи складносурядних речень. (ст. 178)
- •54. Звертання. Значення і способи вираження звертання.
- •55. Поняття про складносурядне речення. Його місце в системі мови.
- •56. Граматична форма і граматичне значення безсполучникового складного речення. Засоби вираження зв’язків між частинами безсполучникових речень. (ст. 223)
- •57. Основні різновиди безсполучникових складних речень. Пунктуація у безспол. Складному реченні.
- •58. Принципи класифікації складнопідрядних речень, основні типи підрядних речень у сучасному синтаксисі. Ст. 186-190
- •59. Поняття про синтаксичне ускладнення простого речення, семантичне та формальне ускладнення, типи формального ускладнення. Ст. 105-107
- •63. Класифікації речень у синтаксисі. Типи речень за метою висловлювання. Типи речень за експресією. Типи речень за структурою. Прості речення двоскладні / односкладні, непоширені / поширені.
- •64. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.
- •65. Повні і неповні речення. Різновиди неповних речень за складом. Роль неповних речень у діалогічному та монологічному мовленні.
29.Підрядний синтаксичний зв'язок і його різновиди (ст163-166)
Підр.синт.зв (гіпотаксис)-синтетичний зв»язок, який поєднує дві нерівноправні (різнофункц) частини , одна з яких (підрядна) синтаксично залежить від іншої (головної). Цей зв»язок : формує структ.сх.реч, є односпрямованим і закритим.Засоби вираження залежності – сполучники підр та сполучні (відносні) слова в підрядній частині, співвідносні (вказ.слова) в гол част, порядок розташ.предик.част,співвідношення форм присудків,почасти – лексико-грам засоби (дієсл, присл, частки).
Зміна порядку розташування частин може спричинити зміну семантичних відношень.
У складнопідрядних реченнях підрядна частина може міститися в гол.
-за характером поєднання предикативних частин:
1) прислівний(власне присл, присл-кореляц)
2)детермінантний (власне детерм(приченнєвий), детерм-кореляц ).
Підрядний прислівний – підр част розкриває знач опорного слова (або сполуки слів) головної частини; передбачуваний; обов»язк/необов»язк (спричинено валентністю головного слова).
Якщо опорне слово іменник – передб, необов (Шматка землі немає під ногами, в яку б ще міг упертися Антон).
Опорне слово іменник із узагальненою семантикою(обставина, факт,випадок, ситуація, час, справа, відчуття, думка, людина), зі значенням класу (рід, тип,клас,вид,розряд), зі значенням зовнішніх ознак(обличчя, рід, зовнішність, колір): Переконує той факт, що… - передб, обов»язковий.
Віддієслівні іменники з морально-оцінними характеристиками, мають знач мислення, сприйняття: По тому й пішла довкіл чутка, що та гора зачарована (Л.Павленко) – обов»язковий.
Прислівно – кореляційний – залежність підрядної частини від гол передається за допомогою співвідношення(кореляції) між засобом зв»язку – спол чи спол.словом підрядної частини та анафоричним елементом – співвідносним словом , що міститься в головній частині : той –хто, той-що, такий-який, там-де, туди-куди,звіти-звідки.
Детермінантний – підр зв»язок у реч з інформативно достатньою головною частиною : І зерно мусить вмерти, щоб дати в життєдавчому житті – Життя (Маланюк.)
Непередб, необов.
Формальний показник – анафоричний елемент (спол.слово ЩО в різних відмінкових формах,що співвідноситься зі змістом усієї головної частини: Скроні вже срібні,а сам ще смаглявий, ВІД ЧОГО сивина на скронях віддає ще більше).
Такі речення називають складнопідрядними з підрядним супровідним(поясн, приєдн,відносно-пошир) частинами.
30.Відокремлення як спосіб ускладнення простого речення (ст. 109)
Відокремлення у структурі простого речення ототожнюється зі смисловим та інтонаційним виділенням переважно другорядних членів ,які таким чином набувають особливого , актуалізованого значення порівняно з іншими другор.чл.
Типи відокремлення : 1) напівпредикативні відокр.чл.реч 2)відокремлено-уточнювальні члени речення
НАПІВПРЕДИКАТИВНІ ВІДОКР ЧЛ РЕЧ
Формально-лог напрямок : пов»яз зі змінами на осн. скорочення цілого речення(шляхом заміни підрядно частини окремим членом)
Основна особливість відокремлених другор чл. реч – в додатковій предикативності(напівпредикат), що ставить їх вище за невідокр.чл.
Відокремлені обставини – виражаються дієприслівником(дієприсл.звор), імен,інфініт.констр. Дієприкм,дієприсл.детермінує дію ядерного дієслова, передаючи різні семантичні ознаки, виконуючи різні обставинні функції.Можуть займати будь-яку позицію в реченні.
Обставини, виражені іменниковими конструкціями, відокремлюються,коли виконують певну актуалізаційну ф-ю, індивід-авторські.
Інфінітивні конструкції відокремлюються.
Відокремлені означення виражають напівпредикативні атрибут-предикат відношення в структурі простого реч.
Поділяються на : 1) узг.відокр озн,виражені одиничними прикметниками 2) неузг відокр озн,виражені субстантивними зворотами(Не зміг позбутися єдиного бажання - перемогти)
. Відокремл,якщо стосуються займенникового слова.
Відокремл піля іменника,якщо : 1) стоять після означуваного слова(дощ-рівний, теплий,ясний) 2) що дистанно стосуються пояснювального слова.
Препозиційні ,як правило, не відокремл.
Відокремлена прикладка- поєднується з означуваним словом за змістом і граматично, виступ у ф-і непр\прям відм. Ім., субстантивованого прикм,числ чи у ф-і імен.сполуки.
На відміну від власне відокремлених конструкцій ,ВІДОКРЕМЛЕНО-УТОЧН ЧЛ РЕЧ речення позбавлені напівпредикативності. Останні Вихованеуь називає опосередкованими другорядними чл..реч., співвіднесеність яких із ядерним компонентами відбувається через поєднання їх з іншими синтаксично однотипними другорядними членами , які передують їх, пояснювальні, уточнювальні ними. Більша інформативна наповненість одного компонента через другий, повнішого тлумачення, конкретизації. Відпов на пита : а коли саме ? а який саме? А що саме ?
1)відокр-ут обставини(За селом, над ставком,поховали) 2) від-ут означення (Довга, до самого поясу, борода) 3) відокр-ут додатки (Свої подарунки: хустки, спідниці, полотно)+ а саме, наприклад, передусім, зокрема і т.д
