35.Умови відокремлення другорядних членів речення

(за Куликом)

1)смислове навантаження відокремл. ЧР, його додатковий, а саме уточнюв., роз»яснювальний, доповню вальний характер.

Найважливіше- напівпредикативність

2) порядок слів,якщо означення у постпозиції- вони відокремлюються,у препозиції-ні.

3)ступінь поширеності відокремл. ЧР; частіше відокремлюються- поширені.

4) неможливість деяких опорних слів вступати у бузспосередні синтаксичні зв»язки із залежними компонентами.

Найперше- особові займенники,якщо означення стосується особових займенників- завжди відокремлюється.

Додаткові: 5) позиційна віддаленість залежного компонента від головного (інтонаційно-структурна умова)

6) прагнення мовця уникнути одноманітності в будові речень(суто синтаксична умова).

Відокремлення - це смислове й інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою надання їм більшої самостійності. Напр.: Джерельну вірність з копанки-криниція спрагло пив, схилившись до трави. І вас прошу не забувать напиться, яких висот би не сягнули ви (В. Крищенко). іуг відокремленою є поширена обставинасхилившись до трави, виражена дієприслівниковим зворотом. Таке відокремлення надає більшої смислової ваги поширеній обставині, яка містить додаткове повідомлення.

Загальними умовами відокремлення другорядних членів речененя є: а) видільна інтонація; б) порядок слів, який виявляється здебільшого в інверсійному або дистантному (на певній відстані від опорного слова) розміщенні; в) ступінь поширення (обсяг) другорядного члена; г) смислове навантаження; ґ) характер означуваного слова.

Слід наголосити, що жодна з названих умов не може бути універсальною, вони можуть, поєднуватися.

За семантико-граматичними ознаками виділяють такі групи відокремлених членів речення: підрядні (власне) відокремлені члени і уточнювальні відокремлені члени.

Підрядні відокремлені члени поєднуються з основним словом підрядним зв'язком, а уточнювальні - пояснювальним зв'язком²⁰. Відмінність між ними полягає в тому, що відокремлені члени речення першої групи мають значення напівпредикативності, тобто значення другорядного присудка (додаткове); уточнювальні ж відокремлені члени речення слугують для пояснення, конкретизації інших членів речення й не мають значення напівпредикативності Пор.: Розганяючи тумани, сонечко вставало... (Б. Грінченко) і Сонечко вставало і розганяло тумани. У першому реченні основна дія передається за допомоги дієслова-присудка, а додаткова - за допомоги дієприслівника обставини. Трансформація цього речення показує, що дієприслівник легко перетворити в дієслово-присуцок.

Інший характер мають уточнювальні відокремлені члени речення: В долині, край лісу, висить синя імла (М. Коцюбинський). Виділений відокремлений член край лісу, уточнюючи обставину місця в долині, ніякого додаткового повідомлення не несе й не перетворюється на присудок.

Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями

Звертання, вставні й вставлені компоненти ускладнюють речення додаковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. Вони характеризуються специфічними особливостями: а) не є членами речення; б) не відповідають на жодне питання; в) не пов'язуються з членами ні сурядним, ні підрядним зв'язком; г) деякі з них становлять речення, а інші утворилися з речень із різною мірою втрати предикативності; ґ) на письмі виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні відповідною інтонацією.

Ці ускладнювальні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити своє ставлення до неї.