30. Стратегия -2020

Стратегия -2020 включает в себя около 60 реформ и специальных программ, реализация которых должна позволить Украине войти в двадцатку стран в рейтинге Всемирного банка по легкости ведения бизнеса, увеличить ВВП на душу населения до 16 тысяч долларов против нынешних $3900 по версии рейтингового агентства Standard&poor's (в тезисах 8500 долларов - ред.), а также увеличить за пять лет приток прямых иностранных инвестиций до 40 млрд долларов против нынешнего показателя в среднем 4-5 млрд долларов в год. Стратегия реформ ставит задачу, что к 2020 году 75% выпускников школ должны владеть двумя иностранными языками, а продолжительность жизни должна возрасти, как минимум, на три года от нынешнего показателя, который составляет 71 год.

Ставится задача, чтобы до 2020 года лимит объемов закупки топлива у одного источника не превышал 30% от общего объема необходимого к закупке ресурса, а доля местных бюджетов в консолидированном бюджете страны составит не менее 65%.

Кроме этого, среди ключевых изменений, предложенных президентом, названа антикоррупционная реформа, судебная реформа, налоговая реформа, достижение независимости, реформа правоохранительной системы и системы обороны Украины, децентрализация и реформа государственного аппарата, дерегуляция и развитие предпринимательства, а также реформа здравоохранения.

Наши приоритеты: первое – антикоррупционная реформа, обновление власти и бюрократического аппарата. Первое – судебная реформа. Первое – реформа правоохранительных органов. Первое – децентрализация и реформа государственного управления. Первое – налоговая реформа. Первое – дерегуляция и развитие предпринимательства. Первое – реформа системы безопасности и обороны.

31. Сучасні глобальні ризики і сталий розвиток

Системна криза сучасного неоліберального глобалізму пов’язана із синергетичною взаємодією цілої низки структурних криз практично у всіх «локальних» сферах, які скла¬дають світову систему забезпечення людської життєдіяльності, — природно-екологічній, демографічній, технологічній, ринково-економічній, соціальній, політичній, культурній. У найбільш агрегованій формі до ключових глобальних викликів сучасності слід віднести:

1. Швидке наростання екологічної кризи. Зростаюче забруднення довкілля, яке не лише дедалі більше обмежуватиме можливості швидкого економічного розвитку і нарощування споживання матеріальних благ, але й стимулюватиме посилення суміжної глобальної про-блеми — охорони здоров’я в умовах зростаючих екологічних навантажень. Новим виміром цієї проблеми стала поява виразних ефектів глобальних кліматичних змін, що ставить під загрозу насамперед стабільність світового продовольчого забезпечення, і не тільки це.

2. Дефіцит традиційних природних ресурсів. Прискорене вичерпання природних, сиро¬винних та традиційних енергетичних ресурсів зумовлює тенденцію до завищення цін на них, а також необхідність вкладення колосальних ресурсів на пошук нових джерел енергії та сиро¬вини. Найбільш небезпечним із цих дефіцитів може бути наростаючий дефіцит прісної води, який може стати важливим чинником глобальної нестабільності вже у близькій перспективі.

3. Посилення демографічного дисбалансу, пов’язаного з прискореним старінням населення. Це створює зростаюче навантаження на системи соціального забезпечення за віком і стало самостійним фактором посилення нестабільності державних фінансів у зростаючій кількості розвинених країн світу, насамперед в Європі. За оцінками, на порозі поширення цього не¬гативного явища можуть опинитися невдовзі й країни, що розвиваються, зокрема Китай.

4. Наростання проблем з продовольчим забезпеченням в умовах, коли істотно збільшується попит на продовольство в менш розвинених країнах у міру їх економічного зростання, а з іншого боку — для забезпечення найменш розвинених країн, які мають надзвичайно слабкий потенціал розвитку.

5. Поширення ризиків для здоров’я, пов’язані із зростаючим забрудненням довкілля, мутацією небезпечних вірусів та збудників небезпечних захворювань із потенційно гло-бальним поширенням, поширенням психічних і психологічних розладів в умовах зростаю¬чого темпу життя та недостатньо досліджених негативних впливів новітніх інформаційно- комунікаційних технологій, і насамперед синдрому інтернет-залежності.

6. Істотне зростання соціальної нерівності у світі, яке досягло неприпустимо високих рівнів. Це створює значні структурні бар’єри для стабільного розвитку світової економіки та забезпечення глобальної політичної стабільності, зумовлює соціальну дезінтеграцію світу, провокує поширення радикальних ідеологій та релігійних течій. Крім того, це є фактором на-ростання стихійних міжнародних міграційних процесів, у т.ч. нелегальної міграції, яка тісно пов’язана з організованою злочинністю.

7. Поширення транскордонної злочинності є одним з найбільш негативних наслідків неоліберальної глобалізації: після досягнення піку глобалізації на початку 2000-х рр. незаконні обороти досягли фантастичних розмірів .

8. Деформації структур ринків та криза ефективності капіталовкладень. Вичерпання ресурсу ефективності вкладень в традиційні технології зумовлює тенденцію до падіння стимулів до продуктивного інвестування. З іншого боку, зростаюча віртуалізація грошово-кредитних, валютних ринків внаслідок «революції похідних цінних паперів» призвела до не-бувалого зростання фіктивного капіталу, що став основним джерелом поширення глобальної фінансової нестабільності.

9. Криза глобального економічного управління: глобальна криза 2008—2009 рр. виявила глибинну неадекватність сучасних методів регулювання світової економіки, їх нездатність забезпечувати довготривалий стабільний розвиток. Вона одночасно стала кризою теоретичних засад мейнстріму сучасної економічної науки, що покоїться на фундаменті неолібералізму.

10. Криза світового геополітичного устрою однополярного світу зумовлена очевидним переважанням у системі прийняття ключових рішень у світі країн «золотого мільярда» при тому, що абсолютна більшість населення світу проживає у «третьому світі», країни-лідери якого, разом з низкою т. зв. нових ринкових економік, розвиваються значно більш високим темпом.

11. Глобальна культурна криза, пов’язана з поширенням примітивних стандартів суспільства масового споживання, що справляє руйнівний вплив на національні культурні ландшафти, деформуючи світоглядну систему та ціннісні орієнтації населення.

Звичайно, зазначені виклики і ризики є досить різнорідними за своїм походженням і по-різному усвідомлюються населенням світу та його політичними керівниками