Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
соц.отв..docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
941 Кб
Скачать
☆

41. Відповідальне ставлення до інвесторів та дотримання принципів корпоративного управління.

Стурбованість інвесторів і зростання інтересу до залучення інвестицій з боку компаній у різних країнах сформували об'єктивну основу для вироблення й упровадження загальних правил у сфері корпоративного управління. Ці правила повинні сприяти формуванню у потенційних інвесторів повного та чіткого уявлення про основні управлінські принципи тієї або іншої компанії, її власників і ступінь ефективності роботи.

Інвестори прагнуть:

•порівнювати стандарти корпоративного управління в різних компаніях;

•розуміти особливості функціонування компаній і ступінь їх прозорості;

•мати можливість оцінювати свої ризики;

•знати, як компанія враховує інтереси всіх акціонерів, включаючи міноритарних;

•одержати додаткову інформацію при прийняті інвестиційні рішення.

Принципи корпоративного управління – це документ, що визначає правила, за якими грають на фінансових ринках в усьому світі і дотримання яких є однією із необхідних умов залучення інвестицій. Національні принципи управління дають відповіді на питання, як українським підприємствам подолати кризу довіри вітчизняних та іноземних інвесторів і як залучати фінансові ресурси, а також яким чином здійснювати належний контроль за ефективним використанням мобілізованого капіталу.

Їх упровадження набуває особливої актуальності, оскільки система корпоративного управління повинна захищати права акціонерів.

Для цього необхідно запровадити такі механізми:

1. Розроблення та законодавче закріплення переліку основних прав акціонерів (ефективна реєстрація прав власності на акції, передача акцій, своєчасне та регулярне отримання необхідної інформації про товариство, участь та голосування на загальних зборах, участь в обранні членів спостережної ради, отримання частки прибутку товариства)

2. Забезпечення акціонерів достатньою інформацією щодо рішень, які стосуються принципових змін у товаристві та їх майнових прав, а саме: внесення змін до статуту та інших документів, що регулюють діяльність товариства; емісія додаткової кількості акцій та значні угоди, які призводять до фактичного продажу товариства.

3. Надання однакової можливості всім акціонерам ефективно брати участь та голосувати на загальних зборах, що надає їм більших можливостей для участі в управлінні товариством.

4. Розкриття інформації про структуру капіталу та існуючі механізми контролю, які дають змогу окремим акціонерам здійснювати контроль, що не відповідає розміру їхньої частки в статутному фонді товариства.

5. Дотримання принципів ефективності та прозорості:

• правила і процедури, що визначають придбання корпоративного контролю, а також угоди надзвичайного характеру необхідно оприлюднювати.

•механізми, спрямовані на захист товариства від поглинання, не повинні використовуватися керівництвом для уникнення моніторингу з боку акціонерів.

6. Відповідальне ставлення акціонера до застосування належного йому права голосу.

7. Система корпоративного управління повинна забезпечувати однакове ставлення до акціонерів, у т.ч. малих та іноземних інвесторів.

8. Заборона операцій у власних інтересах та з використанням внутрішньої інформації.

9. Розкриття інформації про існування конфлікту інтересів посадових осіб.

10. Підготовка, перевірка та надання інформації з дотриманням міжнародних стандартів. Відповідність інформації стандартам має значно розширити можливості інвесторів щодо нагляду за товариством, формуючи краще уявлення про ефективність його роботи.

11. Система корпоративного управління має забезпечувати стратегічне керівництво товариством, ефективний нагляд за діяльністю правління з боку спостережної ради, а також відповідальність ради перед акціонерами.

Корпоративне управління в загальному можна визначити як порядок, налагодженість, організованість і внутрішню системність, регламент поведінки учасників корпоративних відносин. Необхідність управління обумовлюється тим, що різнохарактерна практика всіляких ситуацій, які можуть виникнути у процесі діяльності організаційно-правової форми юридичної особи, не можна передбачити й вичерпати нормами тільки права.