49. Міжнародний досвід державного регулювання ксв

Міжнародний досвід показує, що робота і звітність по КСВ та стійкому розвитку дає компаніям ефективний результат у формі: покращення іміджу та ділової репутації; росту капіталізації; підвищення інвестиційної привабливості; вкладу в стійкий національний розвиток. Найбільш відомими є європейська та американська моделі соціального партнерства, що впливають на формування системи КСВ. Щодо європейської моделі, то вона поділяється на два різновиди.

1) Перший застосовується в країнах північної Європи (Бельгії, Норвегії, Швеції) і для нього характерна активна участь держави у регулюванні соціально-трудових відносин на всіх трьох рівнях.

2) Другий різновид європейської моделі поширений у країнах Центральної Європи (Австрія, Німеччина, Франція, частково – Великобританія), і його особливістю є втручання держави у соціально-трудові відносини, при автономії підприємців та профспілок.

Американська модель соціального партнерства характерна для США, Канади, Японії, країн Латинської Америки, а також англомовних країн Африки. У її основі лежить регулювання державою соціально-трудових відносин на рівні підприємства і у значно меншій мірі – на рівні галузі та регіону шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів. У Канаді, зокрема, існує спеціальний стандарт КСВ – модель довершення якості та здорового робочого місця, що розвивалась на базі найкращих організацій і увібрала в себе найкращі досягнення американської, європейської та австралійської моделей. За виконання принципів КСВ вручаються премії. Організації, що отримали такі премії перевершують інші компанії у вартості акцій та інших показниках бізнесу.

Як бачимо, ці моделі мають як спільні риси, так і ряд відмінностей, зокрема, якщо соціальні програми американського бізнесу реалізуються через благодійні фонди, філантропію, то у Європі – через соціальні програми та бізнес-проекти.

50. Культура споживання та її вплив на розвиток ксв

У сучасного споживача потрібно формувати культуру споживання, яка відповідає вимогам сучасності. Споживання людиною всього, що дає наша планета, наша цивілізація повинно бути соціально відповідальним. Не можна бездумно витрачати електроенергію, не можна перерозходувати воду, необхідно щоденно сортувати сміття для його правильної переробки; виключити із свого життя товари, при виробництві яких використовувався дитячий труд та ін. На Заході набирає сили етичне споживання. Його формують активні учасники різних суспільних рухів. Вони займаються розповсюдженням і надають гласності різні темні і закриті сторони діяльності корпорацій. Рух за етичне споживання – реальна сила, з якою приходиться рахуватися компаніям.

Термін «культура споживання» розкриває процес стійкого виробництва, що сприяє мінімізації негативного впливу виробничого циклу та безпосередньо продукту на оточення та громаду.

Для окремих товарів чи послуг важливе поняття екологічного сліду продукту – розкриття складових та кінцевих відходів, розрахунок енергії, що необхідна для виробництва та доставки, оцінка часу, необхідного для повної переробки відходів виробництва товару. Розширення кола споживачів, яким не байдужі питання екології чи спосіб виробництва товарів у розвинутих країнах призвели до появи нових елементів – продуктів честної торгівлі (fair trade), екологічно чистих товарі (eco labels) та ін.. Виникли системи сертифікації, маркування відповідних товарів.