4. Міжнар ініціативи як чинник форм і розвитку ксв (Глоб дог оон)

Одним із значущих світових орієнтирів у розвитку питань корпоративної соціальної відповідальності стала Міжнародна ініціатива ООН – Глобальний договір ООН (Global Compact). Ініціатива Глобального договору була започаткована Генеральним Секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому економічному форумі 1999 р. Світові лідери бізнесу були запрошені приєднатися до глобальної ініціативи (ГД), яка б поєднала компанії з агенціями ООН, трудовими та громадськими організаціями заради підтримки десяти універсальних принципів у сферах прав людини, стандартів праці, охорони навколишнього середовища та протидії корупції. Дію Договору спрямовано на залучення корпорацій до розв’язання глобальних проблем цивілізації.

Десять універсальних принципів Глобального договору орієнтовані на втілення практик відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної відповідальності та боротьби із корупцією. ГД не передбачає якогось "нагляду" чи суворої оцінки діяльності компанії. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки принципів сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобального договору в ділову стратегію, корпоративну культуру та свою повсякденну ділову практику. ПРИНЦИПИ ГЛОБАЛЬНОГО ДОГОВОРУ ООН

Права людини

• Принцип 1: Ділові кола мають підтримувати та поважати дотримання прав людини, проголошених міжнародним співтовариством.

• Принцип 2: Ділові кола мають забезпечити власну непричетність до порушень прав людини.

Принципи праці/Трудові принципи

• Принцип 3: Ділові кола мають підтримувати свободу асоціацій та на практиці визнавати право на укладання колективних угод.

• П 4: Ділові кола мають виступати за викорінення всіх форм примусової праці.

• П 5: Ділові кола мають сприяти повному зникненню дитячої праці.

• Принцип 6: Ділові кола мають виступати за ліквідацію дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування. Екологічні принципи

• Принцип 7: Ділові кола повинні дотримуватися превентивного підходу до екологічних проблем.

• Принцип 8: Ділові кола мають здійснювати ініціативи, спрямовані на підвищення відповідальності за стан навколишнього середовища.

• Принцип 9: Ділові кола мають сприяти розвитку і поширенню екологічно безпечних технологій.

Антикорупційні принципи/Протидія корупції Принцип 10: Ділові кола повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включно зі здирництвом та хабарництвом.

5. Вітчизняний досвід становлення срціальної відповідальність

Суспільне буття людей, зв'язки й відносини, у які вони з необхідністю вступають для задоволення потреб суспільного виробництва й одночасно індивідуальних потреб, створюють умови взаємної залежності. Діяльність кожного індивіда набуває соціальної значущості, тобто значущості не лише для певного індивіда, але й для інших суб'єктів діяльності – окремих людей, соціальних груп, усього суспільства. Люди повинні передбачати наслідки своєї діяльності й регулювати свою поведінку не тільки на основі своїх потреб та інтересів, але й на основі вимог суспільства, тому в людини об'єктивно виникає відповідальність за свою поведінку й діяльність. Соціальна відповідальність постає діалектичною єдністю протилежностей – свободи й необхідності, мірою свободи й мірою необхідності, вимогам якої повинні підпорядковуватися всі суб'єкти суспільних відносин як вимогам історичної необхідності, вимогам-законам (міра є закон). Соціальна відповідальність, маючи в структурі необхідність і свободу в їх взаємозв'язку, виступає засобом (умовою) вирішення суперечностей між вимогами історичної необхідності (інтересами прогресивного розвитку суспільства) та вільною діяльністю людей.  Соціальна відповідальність як універсальна [5, с. 25], усезагальна форма зв'язку та взаємозалежності особистості та суспільства виникає зі становленням соціуму і являє собою необхідну умову його існування як виокремлена цілісна частина матеріальної дійсності. У ранній період процес об'єднання людей мав ще далеко не усвідомлений характер. Лише з розвитком свідомості, обумовленим трудовою діяльністю, досягненням здатності виділяти себе із природи, а пізніше й суспільства, усвідомленням свого "Я", тобто зі становленням особистості як такої, індивіди почали свідомо підпорядковувати свої інтереси й діяльність вимогам соціального цілого.  Розподіл праці, виникнення приватної власності й класів, народностей і націй ускладнили структуру суспільних зв'язків, що обумовило появу таких форм відповідальності, як політична та правова на додаток до форм (екологічної, економічної, моральної, естетичної та релігійної), які існували раніше. У до індустріальних та індустріальних суспільствах відбувається процес розширення відповідальних зв'язків між індивідами, соціальними групами, класами, народностями й націями в масштабах усього людства, чому особливо сприяло утворення світового капіталістичного ринку. Соціальна відповідальність набирає не тільки історичної форми етнічної та національної відповідальності, але й форми відповідальності перед своїм класом. Відповідальні зв'язки з необхідністю перерозподіляються в бік обмеження прав і свобод незаможних класів, створюючи умови, що забезпечують панування класів-власників і збереження цілісності соціальної системи.  У державах, що входять у постіндустріальну стадію розвитку, відбуваються процеси, які обумовлюють якісне оновлення відповідальних зв'язків у всіх сферах суспільства. Соціальна відповідальність, яка виражає історичну необхідність, потреби та інтереси всіх соціальних груп, знайшла практичну реалізацію у створенні демократичних інститутів влади. Фактично відбувається перехід національно-класової відповідальності в загальнонаціональну. Демократичне суспільство надає соціальним групам та індивідам усе більші права і свободи у всіх сферах незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти тощо та накладає на них адекватну відповідальність у формі обов'язків перед суспільством. У відносинах суспільства й соціальних груп, суспільства та індивіда відповідальні зв'язки все більше проявляють себе як взаємовідповідальність суспільства за соціальні групи та індивідів, індивідів і соціальних груп за суспільство, причому в субординації цих зв'язків відповідальності індивіди й соціальні групи (як компоненти системи) зобов'язані погоджувати свою діяльність із вимогами суспільства.  Сучасна епоха ввібрала в себе всі форми відповідальних зв'язків, які у своїй сукупності призводять до розширення та поглиблення інтегративних процесів, що створюють цілісний та взаємозалежний світ, у якому національно-класові пріоритети починають поступатися загальнолюдським цінностям. Проблема виживання людства нагально потребує створення системи загальнолюдської відповідальності за долю цивілізації.  Відповідальний підхід у соціології дозволяє розглянути історію людства як історію розвитку форм відповідальності.  Перша форма – колективна відповідальність у первісному суспільстві, що мала зародковий, примітивний характер і була наслідком потреби людей у самозбереженні як родової сутності. Колективна відповідальність породжує сім'ю, рід, клан, плем'я.  Друга форма – етнічно-класова відповідальність у доіндустріальних суспільствах, у період розподілу праці, виникнення й розвитку приватної власності та держави. Етнічно-класова відповідальність породжує таку форму організації суспільства, як народність.  Третя форма – національно-класова відповідальність в індустріальних суспільствах. Характеризується розширенням відповідальних зв'язків, чому сприяло створення світового капіталістичного ринку. Породжує нову форму організації суспільства – націю.  Четверта форма – загальнонаціональна відповідальність в умовах постіндустріального суспільства, яка вдосконалюється на власній основі та набуває всезагального характеру взаємовідповідальності всіх суб'єктів діяльності в масштабах суспільства. Створюється в інтересах збереження цілісності соціальної системи та забезпечення умов для прогресивного розвитку всього суспільства та кожної людини.  П'ята форма – загальнолюдська відповідальність в умовах подальшого розвитку цивілізації.  Як усезагальний фактор соціальної самоорганізації відповідальні зв'язки та залежності утворюють структуру суспільства по вертикалі (суспільство – соціальна спільність – особистість) і по горизонталі (екологія, економіка, політика, право, мораль, естетика, релігія).  Соціальна відповідальність – форма взаємозв'язку, яка об'єднує, інтегрує суспільні процеси в єдину, цілісну (тотальну) систему, що дозволяє визначити її як усезагальну суттєву ознаку соціальних явищ, як тотальний соціальний інтегратор, усезагальний соціальний принцип. Принцип соціальної відповідальності, підсистемні (екологічні, економічні, політичні та ін.) принципи, закони й норми являють собою діалектичну єдність усезагального, особливого та одиничного, яка відображає різні сторони та форми прояву соціальної відповідальності в усіх сферах життєдіяльності суспільства, спільноти, особистості

На основі відповідального підходу є можливість дати визначення соціального закону: "Соціальний закон є філософсько-соціологічною категорією, що відображає сутнісні, сталі, загальні, необхідні й повторювані відповідальні зв'язки та взаємозалежності суб'єктів суспільних відносин, які обумовлюють їх поведінку й діяльність згідно з інтересами збереження цілісності соціальної системи та створення умов для її прогресивного розвитку".