- •Предмет політології, її зміст і методи.
- •Місце політології в системі суспільних наук. Особливості предмету політології.
- •Структура науки про політику.
- •Мова політичної науки.
- •Сутність, структура й функції політичної науки.
- •Політичні ідеї Стародавнього Сходу. Етико-патерналістська теорія Конфуція.
- •Антична політична думка. Особливості античного варіанту політичного розвитку.
- •Політичні ідеї епохи Відродження (н. Макіавеллі, ж.Боден)
- •Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •Концептулаьно-теоретичні дилеми європейської модернізації: т. Гоббс та Дж. Локк.
- •Дискусія про розподіл влади та суспільний договір (ш.Л. Монтескьє и ж.‑ ж. Руссо.
- •Сучасна французька політична думка (м.Оріу, п.Бурд’є, р.Арон та ін.).
- •Сучасна німецька політична думка (к.Шмітт, н.Луман, ю.Хабермас та ін.)
- •Витоки та особливості розвитку політичної думки України.
- •Влада: визначення, природа, структура, ресурси.
- •Поняття, структура та функції політичної системи (концепції д.Істона, г.Алмонда). Типи політичних систем.
- •Поняття і типологія політичних режимів. Критерій ефективності політичних режимів.
- •Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •Суперечлива сутність демократії, її критерії і переваги.
- •Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •Основні національні школи західної політології (загальна характеристика).
- •Ресурси влади. Вплив глобалізаційних процесів на ресурси влади.
- •Легітимність та легітимація влади: поняття і типи. Легітимність як складова підвалин влади.
- •Зміст та особливості політичної філософії, політичної соціології та прикладної політології – основних складових науки про політику.
- •Політика як суспільний феномен: умови виникнення, властивості, функції.
- •Політична влада: влада-aythority, влада - power. Концепції влади.
- •Політика та мораль: загальне та специфічне.
- •Характер взаємодії політики та економіки.
- •Правова та соціальна держава: зміст та проблеми усталення в Україні.
- •Ознаки правової держави. Проблеми становлення правової держави в Україні.
- •Неокорпоративна держава: поняття, зміст, наслідки діяльності для суспільства.
- •Місцеве самоврядування: поняття, завдання та необхідність реформування в Україні.
- •Поняття політичної культури. Типи політичної культури.
- •Політична культура сучасного українського суспільства.
- •Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •Класичні теорії політичних еліт (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс).
- •М. Вебер та контури нової теорії демократії.
- •Концепція “політичного поля” п. Бурдьє.
- •Форми державного правління й адміністративно-територіального устрою держави.
- •Демократія: критерії, переваги, хвилі й відкати (р.Даль, с.Хантінгтон).
- •Ресурси влади. Адміністративний ресурс в електоральних демократіях.
- •Пряма та представницька форми демократії: зміст, переваги, недоліки.
- •Партійні системи та їх різновиди.
- •Основні напрями політологічних досліджень у сша у 2-й половині хх та на поч. Ххі ст. Біхевіоризм та постбіхевіоризм.
- •Групи за інтересами: поняття, типологія, функції.
- •Поліархія (ліберальна демократія): зміст, соціальні, економічні та духовні передумови формування.
- •Республіка: парламентська, президентська (зміст і типи) та змішана форма.
- •Громадські об’єднання і рухи: поняття, роль у створенні незалежної України та її демократизації.
- •Етнополітика. Політика асиміляції та мультикультуралізму.
- •Президентські вибори в Україні у 2010 році.
- •Парламентські вибори в Україні у 2012 році.
- •Президентський режим в Україні. Патронажне президентство.
- •Політичні партії за умов демократичних та авторитарних систем.
- •Основні демократичні соціальні рухи сучасності.
- •5 Этапов развития пс:
- •Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі
- •Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи.
- •Переваги і недоліки змішаної виборчої системи (на прикладі діючої виборчої формули в Україні).
- •Українська національна ідея і націоналізм: зміст та роль у розбудові незалежної держави.
- •Динаміка зовнішньополітичного курсу незалежної України.
- •Принципові відмінності економічної політики держави в авторитарних (тоталітарних) і демократичних суспільствах.
- •Європейський вибір України та передумови його реалізації.
- •Визначення та основні завдання соціальної політики. Патерналістський та неоконсервативний різновиди соціальної політики.
- •Зовнішня політика: поняття та основний зміст. Суб’єкти та реалізація зовнішньої політики.
- •Сутність і основні особливості неопатримоніалізму. Неопатримоніальні політичні системи.
- •Суспільна політика: поняття, стратегії залежно від типу політичного режиму.
- •Соціальна справедливість як основна складова політики соціальної правової держави.
- •Динаміка етнічного та національного в суспільних процесах.
Основні національні школи західної політології (загальна характеристика).
Найбільш розвинутою політологічною школою є американська. У США майже в усіх великих університетах створюються наукові центри. Найбільш радикальний напрям "біхевіоризм" започаткував А. Бентлі в роботі "Процес управління" (1908 p.). Його ідеї розвинуто в працях Ч. Мерріама і Г. Лассуела. Другий напрям американської науки - міжнародні відносини. Третій - порівняльна політика. Четвертий - суспільне управління і політика. Найбільш відомим теоретиком США вважають, крім згаданих, главу прагматизму в політиці Г. Моргентау.
Політологічна школа Франції найбільш характерна дослідженням конституційних основ політичної дії, виборчих систем, суспільних інституцій. Найбільш відомим аналітиком вважається М. Дюварже, який вивчав проблеми функціонування партій і партійних систем, проблеми демократії. Великий внесок у світову політичну науку зробив Р. Арон своїми дослідженнями тоталітаризму, політичних режимів та їх різновидів, суб'єктності політики та персоналізації влади. Проблемами політики, антропології, герменевтики плідно займається П. Ріккер.
Значні досягнення мають німецькі політологи. Загальновизнаним главою цієї школи вважають М. Вебера, який започаткував на сучасному етапі аналіз проблем еліти, лідерства, бюрократизації суспільства. Теорії політичних систем (Н. Лумана), співвідношення демократії, авторитаризму й тоталітаризму (Р. Дарендорфа), громадського контролю, конкуренції еліт (Ю. Хабермаса), вивчення масової політології в політиці 3. Фрейда збагатили світову політичну науку.
Розвиваючи історико-філософські підходи до політики, політологи Великобританії зробили свій значний внесок. Зокрема, грунтовно опрацьовані теорії "відкритого суспільства" К. Поппера, співвідношення тиранії і демократії (М. Окшотт), проблеми політичної свободи (І. Берліна), систематизації політичних режимів (Б. Крік), менеджменту виборчих стратегій (Р. Роуза), партійної конкуренції (Д. Робертсона), груп тиску (У. Маккензі).
Під впливом західної політичної науки у другій половині XX століття розпочалися політичні дослідження в країнах Центральної Європи. Політологія як навчальна теорія почала вперше викладатися в Югославії (1948 p.), Польщі (1963 p.), Угорщині (1988 p.), Чехословаччині (1988 р.). У Чеській республіці найбільш відомими політичними теоретиками є Ю. Кроуп та Р. Давід. Плідно працюють у галузі політичної науки угорські дослідники М. Бігарі, Б. Покол, К. Калман. Значні досягнення має польська політична школа (Є. Вятр, А. Боднар, Ф. Ришка). Особливо плідний внесок зробив Є. Вятр, у книзі якого "Соціологія політичних відносин" із сучасних методологічних підходів висвітлено проблеми функціонування політичної влади, політичної поведінки, ролі еліти та лідерства в політичному процесі.
или
Основные национальные школы западной политологии (общая характеристика).
Американская полит.школа.Особенностью развития полит.науки США является ее ярко выраженная эмпирическая направленность, упор на социологические и социально-психологические методы и подходы. Политико-социологическая ориентация полит.исследований в США восходит еще к первой четверти 20 века, когда обнаружилась недостаточность традиционных нормативно-юридических и сравнительно-исторических методологий при анализе таких явлений полит.процесса, как соперничество различных ветвей системы гос-ного управления, общественное мнение и его влияние на политику, воздействие на полит.процесс «заинтересованных групп» и т.д. Наиболее выпукло новые тенденции анализа полит.жизни проявились в работе Артура Бентли «Процесс правления», которая обычно рассматривается как первое политико-социологическое исследование реальных полит.процессов в США. А.Бентли исходит из того, что деятельность людей, определяемая их интересами, структурируется по тем или иным направлениям с помощью различных «заинтересованных» групп. Деятельность заинтересованных групп и их отношение друг к другу рассматривается Бентли как постоянно изменяющийся процесс, в ходе которого осуществляется давление олицетворяемых ими общих сил на правительство с целью принудить его подчинится их воле.
Французская полит.школа. По мнению большинства исследователей, полит.наука во Франции сложилась в известной мере, как итог развития науки гос-ного или констит-ного права. Центральной категорией франц-ой полит .науки стало понятие «полит.института», сформулированное М. Ориу в работе «Теория института и ее основания. Очерки социального витализма». Институциональный подход к изучению полит.явлений позволил фран.политологам в значительной мере преодолеть юридический формализм традиционной науки конституционного права, расширить рамки полит.исследований и радикально изменить сам их характер. Полит. наука обратилась к изучению не только тех полит.институтов, которые регламентируются правом, но и тех, которые полностью или частично им игнорируются, существуют вне традиционного права : полит.пратий, общественного мнения, пропаганды, прессы и т.д.
Немецкая полит.школа. Главной особенностью развития немецкой политологии является то, что она в значительной степени сохраняет теоретико-философский характер, продолжая в значительной степени традиции немецкой классической философии. В целом структуру современной немецкой полит.науки можно разделить на три крупных блока : 1) фундаментальная полит.философия и исследование научно-методологических принципов полит.науки ; 2) государствоведческие концепции, связанные с традиционной философией гос-ва и общим учением о гос-ве в юриспрунденции;3) глобальные политико-социологические теории общества.
__________________________________________________________________________________