- •Предмет політології, її зміст і методи.
- •Місце політології в системі суспільних наук. Особливості предмету політології.
- •Структура науки про політику.
- •Мова політичної науки.
- •Сутність, структура й функції політичної науки.
- •Політичні ідеї Стародавнього Сходу. Етико-патерналістська теорія Конфуція.
- •Антична політична думка. Особливості античного варіанту політичного розвитку.
- •Політичні ідеї епохи Відродження (н. Макіавеллі, ж.Боден)
- •Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •Концептулаьно-теоретичні дилеми європейської модернізації: т. Гоббс та Дж. Локк.
- •Дискусія про розподіл влади та суспільний договір (ш.Л. Монтескьє и ж.‑ ж. Руссо.
- •Сучасна французька політична думка (м.Оріу, п.Бурд’є, р.Арон та ін.).
- •Сучасна німецька політична думка (к.Шмітт, н.Луман, ю.Хабермас та ін.)
- •Витоки та особливості розвитку політичної думки України.
- •Влада: визначення, природа, структура, ресурси.
- •Поняття, структура та функції політичної системи (концепції д.Істона, г.Алмонда). Типи політичних систем.
- •Поняття і типологія політичних режимів. Критерій ефективності політичних режимів.
- •Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •Суперечлива сутність демократії, її критерії і переваги.
- •Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •Основні національні школи західної політології (загальна характеристика).
- •Ресурси влади. Вплив глобалізаційних процесів на ресурси влади.
- •Легітимність та легітимація влади: поняття і типи. Легітимність як складова підвалин влади.
- •Зміст та особливості політичної філософії, політичної соціології та прикладної політології – основних складових науки про політику.
- •Політика як суспільний феномен: умови виникнення, властивості, функції.
- •Політична влада: влада-aythority, влада - power. Концепції влади.
- •Політика та мораль: загальне та специфічне.
- •Характер взаємодії політики та економіки.
- •Правова та соціальна держава: зміст та проблеми усталення в Україні.
- •Ознаки правової держави. Проблеми становлення правової держави в Україні.
- •Неокорпоративна держава: поняття, зміст, наслідки діяльності для суспільства.
- •Місцеве самоврядування: поняття, завдання та необхідність реформування в Україні.
- •Поняття політичної культури. Типи політичної культури.
- •Політична культура сучасного українського суспільства.
- •Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •Класичні теорії політичних еліт (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс).
- •М. Вебер та контури нової теорії демократії.
- •Концепція “політичного поля” п. Бурдьє.
- •Форми державного правління й адміністративно-територіального устрою держави.
- •Демократія: критерії, переваги, хвилі й відкати (р.Даль, с.Хантінгтон).
- •Ресурси влади. Адміністративний ресурс в електоральних демократіях.
- •Пряма та представницька форми демократії: зміст, переваги, недоліки.
- •Партійні системи та їх різновиди.
- •Основні напрями політологічних досліджень у сша у 2-й половині хх та на поч. Ххі ст. Біхевіоризм та постбіхевіоризм.
- •Групи за інтересами: поняття, типологія, функції.
- •Поліархія (ліберальна демократія): зміст, соціальні, економічні та духовні передумови формування.
- •Республіка: парламентська, президентська (зміст і типи) та змішана форма.
- •Громадські об’єднання і рухи: поняття, роль у створенні незалежної України та її демократизації.
- •Етнополітика. Політика асиміляції та мультикультуралізму.
- •Президентські вибори в Україні у 2010 році.
- •Парламентські вибори в Україні у 2012 році.
- •Президентський режим в Україні. Патронажне президентство.
- •Політичні партії за умов демократичних та авторитарних систем.
- •Основні демократичні соціальні рухи сучасності.
- •5 Этапов развития пс:
- •Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі
- •Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи.
- •Переваги і недоліки змішаної виборчої системи (на прикладі діючої виборчої формули в Україні).
- •Українська національна ідея і націоналізм: зміст та роль у розбудові незалежної держави.
- •Динаміка зовнішньополітичного курсу незалежної України.
- •Принципові відмінності економічної політики держави в авторитарних (тоталітарних) і демократичних суспільствах.
- •Європейський вибір України та передумови його реалізації.
- •Визначення та основні завдання соціальної політики. Патерналістський та неоконсервативний різновиди соціальної політики.
- •Зовнішня політика: поняття та основний зміст. Суб’єкти та реалізація зовнішньої політики.
- •Сутність і основні особливості неопатримоніалізму. Неопатримоніальні політичні системи.
- •Суспільна політика: поняття, стратегії залежно від типу політичного режиму.
- •Соціальна справедливість як основна складова політики соціальної правової держави.
- •Динаміка етнічного та національного в суспільних процесах.
Переваги і недоліки змішаної виборчої системи (на прикладі діючої виборчої формули в Україні).
Чтобы нейтрализовать недостатки и усилить преимущества обеих систем, часто применяют смешанные избирательные системы, в которых может быть использовано как мажоритарное, так и пропорциональное начала.
Как правило, выделяют два вида смешения. 1) Структурное смешение - разные палаты парламента избираются по разным системам: одна по мажоритарной, другая - по пропорциональной. 2) Линейное смешение - когда одна часть палаты парламента избирается на мажоритарной, другая – на пропорциональной основе (например, Верховная Рада Украины - 50:50, Госдума России - 50:50, Бундестаг ФРГ - 50:50). В большинстве демократических государств, как правило, функционируют смешанные избирательные системы.
___________________________________________________________________________________
Українська національна ідея і націоналізм: зміст та роль у розбудові незалежної держави.
Задля кращого розуміння реальної сутності націоналізму і уникнення невизначеності понять доцільно розрізняти два значення самого поняття «націоналізм»: а) широке розуміння – це розуміння націоналізму як теорії формування націй і національних держав;
б) вузьке розуміння – це розуміння націоналізму як політичної ідеології, що перебуває у стані діалогу з іншими політичними ідеологіями в процесі державотворчого процесу.
У нашому аналізі мова йде про націоналізм в першому, широкому розумінні, як теорії та ідеології формування націй, їх самоусвідомлення і розбудови національних держав. Коли йдеться про націоналізм у вузькому розумінні, то це означає не тільки пристосування ідей націоналізму до конкретного місця і часу, а й вироблення певної суспільно-політичної та економічної програми, яку обстоює політична партія, що іменує себе націоналістичною.
Перш за все необхідно наголосити на неприпустимості змішування понять «націоналізм», «патріотизм», «шовінізм» і «нацизм». Дуже часто поряд з поняттям «націоналізм» використовується поняття «патріотизм», але при цьому не враховується, що патріотизм є органічним складником будь-якої політичної ідеології, в тому числі ліберальної, консервативної, соціал-демократичної та інших. В національних державах в основному і головному націоналізм і патріотизм співпадають, в багатонаціональних державах перевага віддається поняттю «патріотизм», оскільки тут Батьківщина не пов’язана з поняттям нація. В таких державах домінуючим є поняття «політична нація» і для її характеристики більш прийнятним є поняття «патріотизм».
Досить часто в контексті понять «націоналізм» і «патріотизм» помилково, або навмисне використовується поняття «шовінізм». В радянських словниках навіть офіційно проголошувалося, що шовінізм – це крайній вияв націоналізму. При цьому ніхто не звертав увагу на те, що ці поняття означають явища різних аспектів і сфер суспільного життя: націоналізм – сфера соціокультурного саморозвитку нації від зародження до державного оформлення; патріотизм – сфера наявного державного життя і захисту його основ; шовінізм – сфера зовнішньої експансії одних держав по відношенню до інших.
У природно-історичному процесі національна ідея, що формується на основі ідеології націоналізму, набуває реального змісту в життєдіяльності окремих націй. Тому українська національна ідея – це ідея органічної єдності української нації, української землі та української держави в їх історичному становленні і розвитку, усвідомлення вдячності попереднім поколінням та відповідальності за майбутнє української нації, землі та держави.
Переходячи від теоретичних міркувань до практичних висновків, що застережуть нас від полону нових міфів, можна узагальнити, що націоналізм і українська національна ідея у безпосередньо людському вимірі є органічним елементом духовного світу кожної людини, котра:
¦ усвідомила і визнає закономірність та історичну необхідність розбудови української національної держави на своїй власній етнічній території зусиллями української нації, що є свідченням високого рівня її розвитку і здатності до самореалізації в національній державі та в системі світового співтовариства націй
¦ усвідомлює здобутки і відчуває вдячність минулим поколінням за їх внесок у культурну і державотворчу скарбницю;
¦ усвідомлює відповідальність за здобутки старших поколінь у національному державотворенні, готовність волі і енергії до продовження та удосконалення державотворчого процесу і забезпечення Українській державі гідного місця в світовій спільноті націй.
Такий основний зміст українського націоналізму і української національної ідеї, який повинен бути засвоєний кожним свідомим українцем. Але реальне життя переконує, що те, що повинно бути не завжди є. Це повною мірою стосується українського націоналізму і української національної ідеї, котрі як віддзеркалення українського національного державотворення існує, але не як здобуток свідомості, якщо не всіх, то хоча б переважної більшості українців. Тому закономірно постає питання, що необхідно робити, аби українська національна ідея стала органічною складовою свідомості кожного громадянина України і не перетворилася в черговий привабливий міф.
Для цього необхідно виконання двох основних умов.
Перша. Тим, хто ідентифікує себе як український націоналіст, оволодіти науковими основами націоналізму як політичної ідеології і системи українських національних цінностей. Пам’ятати, що діяльність по реалізації української національної ідеї – це діяльність «ЗА», а не «ПРОТИ» і він не представляє загрози для представників інших націй. Вихід на арену українського політичного націоналістичних сил свідчить про те, що саме цих сил, котрі з особливою гостротою ставлять національну проблему українського державотворення, Україні не вистачало.
Друга. Суспільство повинне відмовитися від більшовицьких догм стосовно націоналізму, залишачись на критичних позиціях до практичних дій націоналістичних і інших політичних сил, що беруть на себе відповідальність за українське державотворення. Не бути байдужим до українського державотворчого процесу
___________________________________________________________________________________
