39. Комуно-реформізм р. Оуена.

Роберт Оуен належить до тих соціальних утопістів, які добре засвоївши закони капіталістичного устрою в Англії та США, перейшли на позиції працюючих мас і вирішили на практиці довести переваги нового суспільного устрою.

Найпомітніші його праці — «Досвід про формування характеру», «Доповідь графству Ленарк», «Автобіографія» та ін.

Центральним у системі поглядів Р. Оуена є вчення про характер людини, який він тлумачив як результат взаємодії її природної організації та навколишнього середовища, яке відіграє при цьому головну роль. У такий спосіб, тобто під впливом зовнішніх обставин (умов життя), формуються характери суспільних класів: «Будь-якому суспільству за допомогою належних засобів можна задати певний характер, починаючи з найгіршого і до кращого, з найрозвинутішого до найнеосвіченішого». Оуен був упевнений, що це вчення відкриє людям шлях до розумного і справедливого суспільства. Ці міркування, як і його експерименти в Нью Ленарці, були негативно сприйняті церквою, оскільки підривали догмат про гріховність природи людини.

Критика капіталізму. Р. Оуен багато уваги приділяв критиці капіталістичного суспільства. Передусім вона стосувалася нестерпних умов життя робітників, які перебували у «стані незрівнянно більш ганебному і нищівному, ніж це було до виникнення... промисловості, від успіху якої залежить тепер саме їх існування». Тяжке їх становище погіршувалося впровадженням машин, що скорочувало людську працю.

Р. Оуен обурювався поширенням пияцтва і грабіжництва, вважаючи, що вони спричинені неправильним вихованням народу. З особливим співчуттям описував становище дітей робітників, які з ранніх років змушені працювати, будучи відданими самими собі, переймають нездорові звички. Вони погано одягнуті, погано харчуються. У разі смерті батьків стають нікому не потрібними. Серед них висока смертність.

Не менше непокоїло Оуена існуюче в капіталістичному суспільстві протиріччя інтересів. «Зернини роз'єднання і відокремлення людей глибоко і широко розсіюються в течії їх дитинства. їх привчають протиставляти свої інтереси чужим і відверто чи таємно протидіяти всім іншим людям». Внаслідок такого виховання і неправильного управління в суспільній системі утвердилася індивідуальна конкуренція, що призводить до «бідності, злодійства і пороків, а також до збереження неосвіченості».

Характеризуючи загалом капіталістичну систему, Р. Оуен стверджував, що про неї «зайве говорити що-небудь, крім того, що я вважаю її зовсім непотрібною». Він був єдиним представником критичного утопічного соціалізму, хто найбільше зло капіталістичного суспільства вбачав у приватній власності, яка «відчужує людські розуми», спричинює ворожнечу в суспільстві, є «незмінним джерелом обману і злодійства серед людей». В усі часи вона породжувала війни і спонукала до численних убивств». В існуванні приватної власності, на його думку, криється основа шлюбів за розрахунком. Критикуючи вади капіталістичного устрою, визнаючи необхідність його заміни, Р. Оуен не виступав за його насильницьке повалення. Своє завдання він вбачав у поліпшенні умов життя «бідних і робітничих класів», не завдаючи ніякої шкоди жодному класу, жодній людині. У його працях неодноразово наголошується, що перехід до нового суспільного устрою повинен відбутися без насильницьких дій, мирним шляхом.

Характеристика нового суспільства. Відстоювання Р. Оуеном необхідності перетворення суспільства мирним шляхом було логічним наслідком його вчення про формування людського характеру. Заявивши, що він «формується для людини, а не людиною», тобто спосіб думок людини, її поведінка, звички, смаки зумовлюються навколишнім середовищем, він доводив, що нове суспільство буде створене завдяки новій системі виховання. А виховання людських характерів зумовить форму суспільного устрою. Метою цієї роботи повинна бути «розумна і мисляча істота, здатна створювати умови, які забезпечать щастя для її потомства і дозволять їй вести довге і щасливе життя». У таких міркуваннях закорінена його впевненість у недопустимості насильницького переходу до нового суспільства. Це повинно бути зроблено «зверху», тобто освіченими урядами, які усвідомлюють, що «вони зобов'язані запроваджувати нові порядки, щоб усунути ту грубу неосвіченість і ту дефектність, з якою ведуться тепер життєво важливі справи в усіх країнах світу».

Найвищою метою Р. Оуен вважав досягнення людського щастя, яке забезпечувало б розквіт людської особистості, оскільки «щастя кожної окремої людини є розумною ціллю суспільства». Цим його погляди відрізнялися від поглядів представників казарменного комунізму XVI—XVIII ст., які для досягнення цієї мети жертвували інтересами людської особистості. Для Оуена людство — це кожна людина окремо. Турбота про благо кожного — головна мета його вчення.

Досягнення щастя він вважав можливим лише за цілковитої рівності людей. Проголошуючи принцип «або всі люди повинні бути щасливими, або ніхто», Оуен виходив з того, що без рівності у вихованні та у зовнішніх умовах не може бути ніякої справедливості серед людей.

Для досягнення щастя потрібні гармонійний розвиток фізичних, розумових, моральних якостей людини, можливість постійно збільшувати запас знань, особиста свобода, звільнення від марновірства. Не менш важлива умова — добре організоване і кероване суспільство, яке він називав асоціацією. Найголовніше її призначення полягає в об' єднанні людей для спільної праці. Коли вони працюють разом для спільного блага, то кожен виконує свою частину роботи з більшою для себе і суспільства віддачею, ніж коли працює для інших з поденною чи відрядною оплатою. В асоціативному суспільстві вирішується проблема конфлікту інтересів. Воно влаштоване так, що індивід у ньому краще піклуватиметься про себе, якщо більше зробить на благо суспільства.

Передумовою нормального існування нового суспільного організму є організація правильного виховання та навчання, від яких залежатиме його безпека, праця і добробут окремої людини, а також добробут усіх.

Перехід до асоціативного устрою суспільства повинен був покласти край війнам, забезпечити розпуск армій, встановити добросусідські відносини між народами.

Розмірковуючи над особливостями нового суспільного устрою, Р. Оуен вважав, що перші асоціації нараховуватимуть до 2000 осіб. Територіально вони формуватимуться на викупленій урядом у приватних власників землі, а називатимуться «поселеннями спільності». Населення буде займатися як фабричним виробництвом, так і сільським господарством. Оуен детально розробляв план цих поселень, передбачивши навіть проекти і розташування будинків. Зі збільшенням кількості поселень утворюватимуться їх федеративні союзи, які поширяться по всій Європі, а потім на всі інші частини світу і об'єднають людей в одну велику республіку, з'єднану спільними інтересами. За його прогнозом, для перетворення суспільства в Європі й Америці потрібно п'ять років, а в усьому світі до десяти.

В асоціативному суспільстві повинен існувати комуністичний принцип розподілу. Адже з ліквідацією суперечності приватних і суспільних інтересів розподіл стане справедливим і «перетвориться на просту видачу речей, щоденно необхідних для споживання і для потреб». Такий розподіл має забезпечити задоволення розумних людських потреб. У цьому суспільстві повинні широко використовуватися машини «для заміни ручної праці в усіх сферах, у тому числі й домашнє господарство». Механізація покликана звільнити людину від брудної, тяжкої, непривабливої праці.

Значну увагу зосереджував Р. Оуен на проблемах виховання гармонійно розвиненої людини, наголошуючи на необхідності правильної організації виховання і навчання, критикуючи принципи виховання в капіталістичному суспільстві. Свою систему виховання він вибудовував на розробленій ним класифікації суспільства, яке поділяв на вісім класів (за віковими відмінностями — єдиним видом нерівності, можливим в асоціативному суспільстві). Особливо активну виховну роботу, за його твердженнями, потрібно проводити з представниками перших чотирьох груп. До 5 років дітям слід передусім прищеплювати милосердя і любов, систематично тренувати на свіжому повітрі. Від 5 до 10 років заняття дітей будуть зосереджуватись на набутті корисного досвіду, що зробить їх помічниками дорослих під час домашньої роботи. Навчання дітей віком від 10 до 15 років передбачає ознайомлення з різними видами виробництва і участь у деяких із них, що, однак, не повинно нашкодити їх фізичним силам, розумовим здібностям і моральним почуттям. При цьому всі люди зможуть отримати однакове виховання, щоб надалі уникнути нерівності.

Реалізація принципів виховання повинна сприяти формуванню «всебічно розвинених, розумних чоловіків і жінок».

Подальший розвиток вчення Р. Оуена здійснювали У. Томпсон, Д. Грей, Д. Брей, Т. Годскін, Т. Едмондс, кожен з яких, по-своєму сприйнявши його ідеї, намагався обґрунтувати свій соціальний ідеал на основі законів політичної економії. Водночас вони спродукували й оригінальні ідеї щодо перебудови суспільства. Наприклад, Д. Брей виступав за необхідність перехідного періоду від капіталізму до комунізму. За його словами, потрібно використати перехідний суспільний етап, який належав би частково до сучасної, частково до майбутньої систем, в який суспільство вступило б з усіма своїми ексцесами й божевіллями, щоб потім вийти з нього з новими якостями і властивостями, що становили б життєву умову системи, заснованої на спільній власності. Одна з головних рис нової системи — можливість для всіх членів суспільства отримувати рівну винагороду за рівну працю. Внаслідок цього в майбутньому суспільстві не буде «ні багатих, ні бідних, ні наймачів, ні найманців..., господарюватиме рівність умов і політичної влади».

За уявленнями У. Томпсона, в новому суспільстві буде вижито егоїзм, індивідуалізм, приватну власність. У ньому абсолютно вільні робітники житимуть невеликими общинами (які створюватимуть вони самі, а не правлячий клас), обмінюючись між собою результатами своєї праці.

Можливість кожного члена общини отримати весь продукт його праці забезпечуватиме справедливість у цьому суспільстві.

Будучи палким прихильником ідей колективізму, Д. Грей вважав, що щастя людей не в руках окремої людини, а в руках колективу. На його думку, асоціацію повинні спершу створити люди, які володіють землею чи капіталом. Після того, як вона досягне певного рівня розвитку, до неї буде запрошено всіх інших людей.

Завдяки старанням послідовників вчення Р. Оуена суттєво еволюціонувало. Але їх праці за своїм масштабом не могли зрівнятися з надбанням учителя, з якого почерпнули немало ідей К. Маркс і Ф. Енгельс.