39. Ідейно-теоретичні та соціально-економічні джерела марксизму.

Промисловий переворот і бурхливий розвиток капіталізму в ряді країн Європи в XIX — початку XX ст. сформували новий численний клас робітників, підсилили його експлуатацію, породили вбогість та безробіття і тим самим загострили соціально-економічні протиріччя. Періодично повторювані кризи надвиробництва не тільки загострили класову боротьбу пролетаріату, але й висунули на перший план ряд актуальних питань, на які класична політична економія у своєму тодішньому вигляді була не в змозі відповісти. Крім того, для організованості й загальності робочого руху необхідна була ідеологія. Вчення соціалістів-утопістів, дрібнобуржуазних романтиків, історичної школи не змогли запропонувати науково обґрунтованої альтернативи концепції класиків. Потреба в розвитку і завершенні класичної політичної економії, з одного боку, і необхідність у строгому науковому теоретичному обґрунтуванні побудови справедливого соціалістичного суспільства, з іншого, вилилися в нову течію політичної економії — марксизм. Він став новою парадигмою розвитку людського суспільства та вплинув на розвиток економічної думки в XIX — XX ст. Основоположники марксизму — Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895). На виникнення марксизму вплинула сукупність факторів: 1) сформована соціально-економічна дійсність; 2) ідеї соціалістів-утопістів і класичної школи, соціально-економічної науки взагалі; 3) філософські вчення Г. Гегеля і Л. Фейєрбаха (елементи цих вчень лежать в основі методології).

Саме вчення складалося поступово, і наближення до завершального етапу та вершини його (фундаментальній роботі «Капітал») можна досліджувати за рядом попередніх робіт К. Маркса і Ф. Енгельса. Починаючи з 1844 р., виходять роботи Енгельса («Начерки до критики політичної економії» з аналізом системи протиріч буржуазного суспільства і його відображенням у класичній політичній економії з позиції діалектичного методу, «Стан робітничого класу в Англії», де містяться початки економічного вчення марксизму), Маркса («Убогість філософії», «Наймана праця і капітал») і спільні («Святе сімейство» і «Німецька ідеологія» з основами матеріалістичного розуміння історії, яке стало методологічною базою вчення). Роботи «Принципи комунізму» (Енгельса) і «Маніфест комуністичної партії» (спільна) описують загальний хід розвитку капіталізму, головні закономірності його руху і викладають загальні перспективи розвитку суспільства на базі соціалістичної перебудови.

Так сформувалася основа марксистської теорії — концепція матеріалістичного розуміння історії, відповідно до якої матеріальне виробництво є основою життя людського суспільства. Спосіб виробництва суспільства визначає суспільна свідомість. Він розпадається на продуктивні сили і виробничі відносини, що представляють суспільну форму їхнього розвитку. Спосіб виробництва і відповідні йому виробничі відносини становлять суспільно-економічну формацію, реальний базис, на якому піднімається юридична та політична надбудова. Базис і надбудова утворюють у своїй єдності суспільно-економічну формацію суспільства. Провідною стороною історичного руху суспільства є продуктивні чинності, слідом за їхнім розвитком якісно змінюються виробничі відносини і надбудова суспільства. В історії відбулася закономірна зміна наступних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна і капіталістична. Майбутнє за комуністичною формацією, передумови якої підготовляє капіталізм. Ця концепція історично минущого характеру всіх суспільних процесів обумовила логіку дослідження соціально-економічних явищ і їхнього теоретичного відображення: 1) з’ясовується їхнє походження (генезис); 2) існування (функціонування); 3) розвиток (прогресивний рух); 4) перетворення в нові явища на відповідним їхнім відображенням у науці