15. А. Сміт про природну свободу і доконечну справедливість.

«Система природної свободи і доконечної справедливості». Помітний вплив на формування політико-економічної доктрини Сміта справили погляди Гельвеція, який у своїй філософії прагнув звільнити етику від церковно-феодальних обме­жень, вважав егоїзм природною властивістю людини і чинником прогресу суспіль­ства. За своєю суттю це була буржуазна політична етика, що мала ядром корисли­вий інтерес, природне прагнення людей до вигоди, яке обмежувалося таким самим прагненням інших людей. Гельвецій порівнював роль корисливого інтересу в сус­пільстві зроллю всесвітнього тяжіння в природі. З цим положенням пов'язана ідея природної рівності людей, згідно з якою кожній людині повинно бути надане рівне право домагатися своєї користі, від цього виграє все суспільство.

Розвинувши ці ідеї, Сміт застосував їх у політичній економії. Він доводив, що головним мотивом господарської діяльності людини є корисливий інтерес, але до­сягнути його людина може, надаючи послуги іншим людям, пропонуючи в обмін свою працю і продукти цієї праці. Завдяки цьому виник поділ праці. Люди допома­гають одне одному й водночас сприяють розвитку суспільства, хоча всі вони є егої­стами і дбають лише про власні інтереси. їх природне прагнення поліпшувати своє матеріальне становище є потужним стимулом, здатним привести суспільство до добробуту, «перебороти сотні прикрих перепон, якими безумність людських зако­нів так часто ускладнює його дію... «. Цією тезою А. Сміт різко опонував меркан­тилізмові, який обмежував «природну свободу» людини — свободу продавати і ку­пувати, наймати і найматися, виробляти і споживати.

Політика природної свободи є продуктом розуміння Смітом людини і суспільст­ва. Суть такого розуміння зводилась до того, що діяльність людини, спрямовану на створення блага суспільству, не можна нічим обмежувати. Свобода переміщення товарів і грошей, капіталу і праці забезпечить раціональне використання ресурсів суспільства. У зв'язку з цим, пафос його економічного вчення полягав у максима­льній свободі конкуренції. Системно воно викладене у праці «Багатство народів». Принцип свободи конкуренції Сміт застосовував навіть до лікарів, університетсь­ких професорів, священиків.

Загалом економічне вчення Сміта можна звести до таких положень:

Скасування обмежень мобільності робочої сили. Йдеться про поширене у фе­одальні часи обов' язкове ремісниче учнівство, закон про поселення. Суть цього по­ложення полягає в забезпеченні свободи дій капіталістів. На той час це було про­гресивним, оскільки британський робітничий клас потерпав не від капіталізму, а від нерозвинутості.

Цілковита свобода торгівлі землею. Сміт виступав проти великого землеволо­діння, а також законів, що забороняли подрібнення спадкових земель. У Велико­британії більшість земель належала поміщикам або капіталістичним фермерам­орендаторам, прибутки яких Сміт характеризував як паразитичні. Він не вважав ре­нту (дохід від капіталу, землі, який отримують їх власники, не здійснюючи підпри­ємницької діяльності) законною платою. У ній А. Сміт обґрунтовано вбачав еле­мент монополії (приватної власності на землю), але ще не розрізняв «абсолютну» (додаткову вартість, що перевищує середній прибуток) і «диференціальну» (пов'язану з відмінністю в родючості земель або з додатковим вкладенням капіта­лу) ренти.

Винятково великого значення він надавав нагромадженню капіталу, стверджую­чи, що в цьому полягає історична місія капіталіста, який розширює виробництво, створює нові робочі місця, сприяючи примноженню суспільного багатства. Сміт пропагував ощадливість, викривав марнотратство, зазначаючи, що «кожний марно­трат є ворогом суспільного блага, а кожна ощадлива людина — суспільним благо -дійником». Відстоював і передання землі власникам, спроможним раціонально гос­подарювати на ній або використовувати як засіб обігу, що сприятиме утвердженню капіталізму в сільському господарстві.

Скасування залишків регламентації урядом промисловості та внутрішньої то­ргівлі. Використовувані на внутрішньому ринку акцизи (непрямі податки) на деякі товари можна запроваджувати лише для поповнення бюджету, а не для впливу на господарство. В Англії на той час внутрішні перевезення товарів уже не обкладали­ся митом, але цілком протилежною була ситуація у Франції.

Критика зовнішньоторгівельної політики Англії, відстоювання свободи зов­нішньої торгівлі. Це була найважливіша вимога Сміта, безпосередньо спрямована проти меркантилізму. Так зародилося фритредерство (англ. «free trade» — вільна торгівля), яке в ХІХ ст. сповідувала англійська промислова буржуазія.

Отже, сформульована А. Смітом система природної свободи і доконечної спра­ведливості ґрунтувалася на принципі, згідно з яким безперешкодна реалізація інди­відом власних інтересів в умовах конкуренції сприятиме формуванню економічно ефективного гармонійного суспільного ладу. Серед переваг такого суспільства — вигоди економічного зростання: підвищення заробітної плати, зниження цін, розви­ток соціального добробуту людей. Нагромадження надлишкового багатства він вважав наслідком недалекоглядної поведінки, спричиненої прагненням до задово­лення власних потреб, поліпшення умов свого життя, підвищення соціального ста­тусу. Економічними механізмами, що забезпечують зростання, є, за Смітом, роз­ширення ринків, підвищення продуктивності виробництва завдяки поділу праці і нагромадженню капіталу, який починається з особистих заощаджень. Умовою всього цього є політична стабільність. На думку Сміта, наближенню суспільства до добробуту сприятимуть «мир, легкі податки і терпимість в управлінні». Усе інше зробить природний плин подій.

 

Про політичний обов'язок і справедливість. Погляди А. Сміта на походження держави і влади багато в чому збігалися з поглядами Д. Юма. На формування цін­ностей моральної філософії суттєво вплинув його викладач у коледжі Френсіс Тат- чсон. Передусім це стосувалося розуміння антифеодальної ідеї рівності, згідно з якою кожна людина від природи рівна всім іншим людям, тому принципи моралі повинні застосовуватися однаково для всіх. Але Сміт брав за основу абсолютні «природні» закони поведінки людей, недостатньо усвідомлюючи, що політичну етику визначає соціально-економічний лад суспільства. Тому, відкинувши релігій­ну мораль і «вроджене моральне почуття», він послуговувався абстрактним прин­ципом симпатії, а почуття і вчинки людини щодо інших людей намагався пояснити її спроможністю силою уяви ставити себе на їхнє місце, відчувати те, що відчува­ють вони.

Як і Д. Юм, він поділяв натурфілософський підхід до моралі та політики, не ви­знавав суспільного договору як джерела виникнення держави. Сміт вважав, що в усіх суспільствах політичний обов'язок (усталена повага до влади, почуття суспі­льної єдності) пов' язаний з існуючими формами правління. В результаті політична слухняність зумовлена усвідомленням людини свого місця в соціальній ієрархії, що створює простір для утвердження атмосфери «суспільної думки», незалежно від то­го, висловлюється вона в представницьких інституціях чи ні.

У своїй «Теорії моральних почуттів» Сміт розвинув концепцію «спільності», джерелом якої є схильність людини шукати і домагатися схвалення з боку інших людей і у зв'язку з цим формувати моральні правила та норми справедливості як внутрішні та зовнішні рушійні сили поведінки. Акцент на вихованні суспільством навичок, які згодом трансформуються у звичаї та інституції, що змінюються за­лежно від часу і місця, виявився у новаторському тлумаченні ним закону і держа­ви як історичних явищ, що формуються в процесі розвитку людства, який охоп­лює чотири етапи з властивими їм особливими способами існування: мислив­ський, скотарський, землеробський і підприємницький. Останній, названий у полі­тичній науці як громадянське суспільство, утверджувався в тогочасній Європі в результаті антифеодальних революцій. Вивченню їхніх наслідків Сміт присвятив третій том «Дослідження про природу і причини багатства народів», де намагався з'ясувати природу підприємницького (громадянського) суспільства, його праг­нення свободи.

Перейнявши в Юма концепцію правових засад свободи, Сміт наголошував на гарантуванні особистих свобод і прав власності на основі верховенства законів, трактуючи його як відмову від зазіхань на права інших. Ця концепція спирається на позитивні норми взаємної справедливості і моральні кодекси, що є основою благо - дійництва та справедливої системи розподілу. Існування суспільства неможливе без використання деяких негативних норм, але потреба в них постає з розвитком нерів­ності, джерелом якої є власність, зростання кількості й ускладнення правопору­шень. Отже, за Смітом, свобода особи є продуктом розвитку цивілізації і залежить від здатності держави ефективно й неупереджено застосувати закон.