Природний заповідник "Єланецький степ"

Заповідник «Єланецький степ» (1676 га., Миколаївська обл.) — створений у 1996 році з метою охорони найбільшої у Північно- Західному Причорномор'ї ділянки цілинного степу. Це перший і поки що єдиний заповідник у Правобережній Україні. Терито­рія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок. Днища балок широкі, здебільшого вирівняні, а схили подекуди порізані різни­ми за розмірами, як правило, сильно задернованими ярами.

Територія заповідника, незважаючи на відносно невеликі розм­іри, характеризується значним біотопічним різноманіттям. Тут ростуть природні та штучні деревно-чагарникові насадження. Це, у свою чергу, зумовлює багатство рослинного і тваринно­го світу.

і

За складом і територіальним розподілом рослинності запов­ідник «Єланецький степ» помітно відрізняється від інших степо­вих заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною діля­нок цілинного степу є відновлення природної рослинності на

трансформованих ділянках. Це дуже важливий і актуальний напрям діяльності, який надає заповідникові особливого зна­чення. Природна рослинність заповідника є надзвичайно бага­тою і різноманітною. Вона представлена переважно справжні­ми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригі­нальними чагарниково-деревними комплексами. До Червоної книги України занесено 17 видів флори.

Тваринний світ, незважаючи на значну освоєність навко­лишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, зберіг Головні зональні особливості. За попередніми даними, на території сучасного заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхре­бетних тварин, з них 158 видів є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Майже третина їх (77 видів) занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус вірменський, глинистий і яскравий; 32 види метеликів, у тому числі бражники олеандровий, дубовий, мертва голова, махаон, подалірія, поліксена, мнемозина тощо.

Природний заповідник "Горгани"

12 вересня 1996 року згідно з Указом Президента України було організовано природний заповідник «Горгани». Територія заповідника становить 5344 га. Він розташований в південно- західній частині Івано-Франківської області у фізико-географ­ічному районі Довбушанських Горган — найнедоступнішій високогірній і кам'янистій його частині.

Довбушанський масив — один із трьох основних масивів Північних Горган. Його вершини та верхні частини схилів, особливо південних, вкриті кам'янистими розсипами, що утво­рені ямненським пісковиком. На території заповідника кам'я­нисті розсипи займають 605 га, тобто більше 11 % площі. Найвищі вершини — Довбушанка та Медвежик мають висоту відповідно 1754 та 1736 м над рівнем моря.

Своєрідність і різноманітність фізико-географічних умов сприяли формуванню багатого видового складу рослин, серед яких значна частина рідкісних, реліктових та ендемічних. Па­нівним типом рослинності є ліси, які займають 84 % площі. Вони утворюють гірський лісовий пояс буково-ялицево-смерекових (27 %), смереково-ялицево-букових (3,3 %) та чистих смереко­вих (44,5 %) лісів.

У трав'яному покриві лісів за участю бука звичними є аконіт молдавський, підлісник європейський, зубниця залозиста, су- гайники австралійський та карпатський, живокіст серцевид­ний, багаторядник шипуватий, голокучники дубовий та Ро- бертів. На узліссях навесні з'являються ніжні дзвіночки підсніжника білосніжного, білоцвіту весняного, сині квітки сольданели гірської. З чагарників у лісах росте жимолость пухнаста, вовче лико, аґрус відхилений, шипшина повисла. Традиційним супутником буково-ялицево-смерекових та яли­цево-смерекових лісів з деревних порід є клен-явір.

У верхній частині смуги смерекових лісів поширена сосна Кедрова європейська — релікт раннього голоцену. Смереково- кедрові та кедрово-смерекові ліси поширені в межах висот 965­1580 м над рівнем моря, найвищі місця росту (1630 м) сосни кедрової відмічені на південному схилі Довбушанки. На тери­торії заповідника насадження з участю кедра займають 380 га.

Лісовий пояс вище 1300-1400 м над рівнем моря змінюється субальпійським з суворими кліматичними умовами, в яких формується смуга криволісся із заростей сосни гірської, що займають близько 339 га, рідше вільхи зеленої.

У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. З круглоротих водиться мінога угорсь­ка, яка трапляється в р. Бистриці Надвірнянської та її притоках. Іхтіофауна представлена 10 видами риб. Домінуючим видом у річках є форель струмкова — красива риба з яскравими черво­ними та чорними плямами. З фауни 20 видів є рідкісними і занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейсь­кий, тритони карпатський та альпійський, саламандра плямис­та, лелека чорний, підорлик малий, глухар, пугач, сова довгох­воста, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайний тощо.

Територія заповідника багата на рідкісні та зникаючі види рослин. Тут росте 402 види вищих судинних рослин. Значна частина їх видів рідкісні, ендемічні і реліктові. Особливу групу (15 видів) становлять види, які занесені до Червоної книги України. Найбільш рідкісними з них є зозулинці чоловічий та шоломоносний, зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений, лу- нарія оживаюча.