4. Класифікація територій та об'єктів природно- заповідного фонду України

У відповідності до Закону «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду належать:

природні території та об'єкти — природні заповідники, біос- ферні заповідники, національні природні парки, регіональні лан­дшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочи­ща;

штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового ми­стецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодер­жавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних ком­плексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ят­ками природи мети і необ-хідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, за- гальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово- спелеологічні;

пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоо­логічні, гідрологічні та геологічні.

Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охоро­ни навколишнього природного середовища, ефективного вико­ристання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ре­сурсами повністю вилучаються з господарського використан- 30 ня і надаються заповідникам у порядку, встановленому законо­давством України.

Основними завданнями природних заповідників є збережен­ня природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень, спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохорон­них рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

На території природних заповідників забороняється будь- яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток про­цесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:

будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транс­порту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповід­ників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку насе­лення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін домашніх тварин, пересування механічних транс­портних засобів, (за винятком шляхів загального користуван­ня), лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над терито­рією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного режиму, руй­нування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науковообгрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових дос­ліджень.

Для збереження і відтворення корінних природних комп­лексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту орган­ізації його території та охорони природних комплексів допус­кається:

• виконання відновлювальних робіт на землях з порушени­ми корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів запов­ідника внаслідок антропогенного впливу; — відновлення гідро­логічного режиму, збереження та відновлення рослинних угру­повань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

• здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідника; спорудження у встановлено­му порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для викори­стання поставлених перед заповідником завдань; збір колекцій­них та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених плана­ми довгострокових стаціонарних наукових досліджень, прове­дення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізова­ними проектними організаціями і затверджуються Міністер­ством екології та природних ресурсів України.

В разі термінової необхідності за клопотанням науково- технічної ради природного заповідника з дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України на території природно­го заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охо­рону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихій­ного лиха та ін.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дос­лідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологіч­ного моніторингу, вивчення навколишнього природного сере­довища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних запо­відників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

Для біосферних заповідників установлюється диференційо­ваний режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональними зонуванням:

заповідна зона — включає території, призначенні для збере­ження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначаєть­ся відповідно до вимог, встановлених для природних заповід­ників;

буферна зона — включає території, виділені з метою запоб­ігання негативного впливу за заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим та порядок ство­рення визначаються відповідно до вимог, встановлених для охорони зон природних заповідників;

зона антропогенних ландшафтів — включає території тра­диційного землекористування, лісокористування, водокорис­тування, місці поселення рекреації та інших видів господарсь­кої діяльності.

У межах території біосферних заповідників можуть виділя­тися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, за­повідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреацій­ними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загаль­нодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ре­сурсами та об'єктами вилучаються з господарського викори­стання і надаються національним природним паркам у встанов­леному порядку.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших земле­власників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання та­ких основних завдань:

збереження цінних природних та історико-культурних комп­лексів та об'єктів;

створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з до­держанням режиму охорони заповідних державних комплексів та об'єктів;

проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, істори- ко-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначаєть­ся відповідно до вимог, встановлених для природних заповід­ників;

зона регульованої рекреації — в її межах проводиться коротко­строковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштуван­ня та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологі­чних стежок, тут забороняються рубки лісу головного користу­вання, промислове рибальство та мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації — призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;

господарська,, зона — у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк зав­дань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального при­значення парку, а також землі інших землевласників та земле­користувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рек­реації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність яка призводить або може призвести до погіршення стану навко­лишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рек­реаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного пар­ку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекре­аційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів для потреб регіональних ландшафт­них парків провадиться в порядку, встановленому законодав­ством України.

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:

збереження цінних природних та історико-культурних комп­лексів та об'єктів;

створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з до­держанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

На території регіональних ландшафтних парків з урахуван­ням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, істо- рико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей може проводитися зонування з ураху­ванням вимог, встановлених для територій національних при­родних парків.

Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів та порядок його реалі­зації затверджуються державним органом, який прийняв рішен­ня про організацію парку.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх природних компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земель­них ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням передбаченим по­ложенням про заказник.

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням за­гальних вимог щодо охорони навколишнього природного се­редовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні при­родні утворення, що мають особливе природоохоронне, науко­ве, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На території пам'яток природи забороняється будь яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до дегра­дації чи зміни первісного їх стану.

Власники або користувачі природних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охо­рони та збереження.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, бо­лотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важли­ве наукове, природоохорронне та естетичне значення, метою збереження їх у природному стані.

Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних запові-дників.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заповідними урочища­ми, беруть на себе збов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Ботанічні сади створюються з метою збереження , вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчаль­ної і освітньої роботи.

Ботанічні сади загальнодержавного значення науково-досл­ідними природоохоронними установами.

Ботанічним садам місцевого значення у встановленому по­рядку може бути надано статус науково-дослідної установи.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ре­сурсами вилучаються з господарського використання ї нада­ються ботанічним садам.

На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню колекцій флори.

У межах ботанічних садів для забезпечення необхідного ре­жиму охорони та ефективного використання можуть бути вид­ілені зони:

експозиційна — її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

наукова — до складу зони входять колекції, експеримен­тальні ділянки тощо, на відвідування її мають право лише співробітники ботанічного саду у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, а також спеціалісти інших установ з дозволу адміністрації саду;

заповідна — відвідування її забороняється, крім випадків, коли воно пов'язано з проведенням наукових спостережень;

адміністративно-господарська.

Зонування території ботанічних садів проводиться відповід­но до Положення про ботанічний сад та Проекту організації території ботанічного саду, що розробляється спеціалізовани­ми науковими та проектними установами і затверджується органом, у підпорядкуванні якого перебуває ботанічний сад, запогодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використан­ня.

Дендрологічні парки загальнодержавного значення є науко­во-дослідними природоохоронними установами.

Дендрологічним паркам місцевого значення у встановлено­му порядку може бути надано статус науково-дослідної ус­танови.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучають­ся з господарського використання і надаються дендрологічним паркам.

На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій.

Зоологічні парки створюються з метою організації екологі­чної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Зоологічні парки загальнодержавного значення є природо­охоронними культурно-освітніми установами.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучають­ся з господарського використання і надаються зоологічним паркам.

На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.

На території зоологічних парків з метою забезпечення вико­нання покладених перед ними завдань виділяються зони:

експозиційна — призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;

наукова — у її межах проводиться науково-дослідна робота; відвідування зони дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією парку;

рекреаційна — призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;

господарська — зона, де розміщуються допоміжні госпо­дарські об'єкти.

Проект організації території зоологічного парку розроб­ляється спеціалізованими науковими та проектними організац­іями і затверджується органом, у підпорядкуванні якого пере­буває зоологічний парк, за погодженням з органами Мінекоре- сурсів України.

Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошу­ються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівницт­ва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодер­жавного значення є природоохоронними рекреаційними уста­новами.

Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконан­ням покладених на них завдань і загб'єктів у їх влареженню.

На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиб­лих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збережен­ня композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів.

На території парків-памя'ток садово-паркового мистецтва може проводитися зонування відповідно до вимог, встановле­них для ботанічних садів. Утримання та реконструкція парків- пам'ятків садово-паркового мистецтва провадиться за проек­тами, що розробляються спеціалізованими науковими і проек­тними установами і затверджуються органами, у підпорядку­ванні яких перебувають ці парки, за погодженням з органами Міністерства екології та природних ресурсів України.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе забов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.